5. Політика в сфері освіти та друку.

Здійснено розпорядження міністру Шишкову внести корективи у сферу освіти. 1826 - початок перебудови. Серпень 1826 – наказ про заборону приймати до гімназій і тим більш університетів кріпосних селян. 28 грудня 1828 – Статут гімназій і училищ. В основу освіти клався принцип становості. Для нижчих станів – 1 класні училища, Для дітей купців – 3 класні, Для дітей дворянства та чиновництва – 7 класні гімназії. 1833 – освітою почав керувати граф Уваров, президент Рос.АН, який стояв на позиціях самодержвства. 1833 – Захід проти множення приватних учбових закладів та пансіонів. Власниками і викладачами могли бути лише російські піддані. 1835 – створення особливої інспекції для нагляду. 1835 – «Загальний статут імператорських російських університетів». Університети переходили під контроль попечительських рад округів або генерал-губернаторів. Якщо університети автономні, то створення інспекторів, суворий нагляд за студентами. Для випускників університетів – обов’язкове 2-річне стажування за кордоном. Студенти автоматично отримували 12 ранг Табеля про ранги. Хто закінчив з відзнакою – 10, Доктора наук – 8 ранг. Червень 1828 – статут про цензуру – чавунний статут, встановлювався головний цензурний комітет. Цензура була не лише в політичній сфері, однак і за літературними уподобаннями. Права безцензурності мали Міністерства, Синод, ун-ти. Кожний журнал, що засновувався, мав отримати особистий дозвіл імператора.

6. Соціальна політика.

Зміцнення позицій дворянства. Прийнято захід для поліпшення умов проживання дворянства. Їм видавалися позики. Дітей бідних дворян безкоштовно приймали до навч. закладів. Великі землеволодіння оголошувалися заповітними. Їх заборонялося ділити між синами власника – віддавалися старшому. Уряд намагався надавати усі посади в органах управління дворянам. Грудень 1831 – положення про дворянські товариства. Дворянські збори скликалися 1 раз на 3 роки. Посади у дворянських депутатських зібраннях були дуже почесними. Зібрання займалися родословними, захистом селян проти свавілля з боку дворян та господарством. В перший рік царювання Миколи 1 більш 180 селянських виступів. Травень 1826 - царський маніфест про кари селян у випадку поширення чуток про звільнення від кріпацтва. Заходи щодо селянства мали подвійний характер – більш 100 законодавчих актів. Видано низку законів проти обезземелювання селян (1827). Заборона відривати селян від землі та відправляти замість цього на заводи (1827), заборона купувати селян, якщо у поміщика мало землі. Секретний комітет 1839 року, де велику роль грав П.Кісельов.

7. Реформи п.Кісельова

Кисельов вважав за необхідну урядову регламентацію відносин між селянами та дворянами. Виступав за звільнення селян за викуп. 1842 – Указ про зобов’язаних селян. Відчуження частини поміщицьких землеволодінь на користь селян. Квітень 1842 – заява, що вся без винятку земля є власністю поміщиків на всі часи. Створення цілих поселень зобов’язаних селян. 1842-1858 до категорії тимчасово зобов’язаних перейшло лише 28 тис. селян. Уряд сміливіше діяв в зах. губерніях, де прагненням було послаблення поміщицького панування. 1844 – Комітет Західних губерній по правилах управління маєтками (фіксація селянських наділів, розміру панщини).

1835 – створення 5 відділення імперської канцелярії. Літо 1836 – ревізія становища державних сіл 5 губерній. Державне село було вилучене з підпорядкування Мін-ва Держмайна, яке очолював П.Кісельов. 1837-1841 – низка актів про запровадження управління державним селом, про організацію освіти, мед. допомоги тощо. 4 ступінчата система управління: губернія-округ-волость-сел.громада. На місцях виборне сільське самоврядування. Зберігалося общинне землекористування. Оброк розраховувався по душах, однак враховувалася величина наділу. Політика переселення в малозаселені р-ни губерній. 230 тис. переселенців отримали 2.5 млн. десятин. Створення зразкових держ.ферм. 1847 – Мін-во фінансів могло купити землю у великих землевласників разом з кріпаками, яких переводилося на стан державних селян.

8. Посилення політ. реакції 1848 р.

Загострення ситуації в Росії

1848 р. – у країні понад 160 селянських повстань – це реакційний курс. Виявився у посиленні нагляду за друком і освітою. Лютий 1848 р. – До Бутурлінського комітету цензури мали потрапляти усі друковані матеріали. Кожна друкована машинка була зареєстрована. Переглянуто 10 тис. книжок з 1848 по 1854. Газет і прокламацій ще більше. Особливо переглядалися підручники. Комітет Бутурліна такожперглядав і компетенцію цензури. «Цензурний терор» Гонінь зазнали Тургєнєв, Салтиков-Щедрін. За 2 роки припинили існування більше половини періодичних видань.