46. У поняття “земля” входять всі природні ресурси, що застосовуються у виробничому процесі: орні землі, родовища мінералів і нафти, водні ресурси.

47. Поняття “капітал”, або інвестиційні ресурси, охоплює всі виготовлені засоби виробництва (інструменти, машини, устаткування, транспортні засоби тощо), які використовуються у виробництві товарів та послуг і доведенні їх до споживача.

48. Процес виробництва і нагромадження засобів виробництва називається інвестуванням.

49. В наведене вище визначення капіталу гроші не входять. Хоча в економічній літературі і бізнесі широко вживається вислів “грошовий капітал”, коли йдеться про гроші, які можуть бути використані для купівлі машин, устаткування та інших засобів виробництва. Проте гроші самі по собі не можна вважати економічним ресурсом. Реальний капітал – інструменти, машини та виробниче устаткування – це економічний ресурс. Гроші, або фінансовий капітал, не є таким ресурсом.

50. Таким чином, аналіз поєднання факторів виробництва з соціально-економічного боку має велике значення для характеристики економічного ладу суспільства.

51. Ефективним слід вважати той суспільний лад, який забезпечує найвищий рівень народного добробуту.

52. Економічна ефективність охоплює проблему “затрати” – “прибуток”, інакше кажучи, вона характеризує зв'язок між кількістю економічних ресурсів (факторів виробництва) і кількістю отриманих в результаті виробництва продуктів і послуг. Вона відображає результативність суспільного виробництва і визначається за формулою: Е=Р-З, де Е ефективність, Р – результати, З – затрати економічних ресурсів. Чим більша кількість продукції отримується від використаних ресурсів, тим вищою вважається ефективність суспільного виробництва. За всіх умов Е має бути більше від З. При цьому виготовлений суспільний продукт, який є результатом виробництва, повинен відповідати суспільним вимогам, реальному платоспроможному попиту – бути економічно ефективним, результативним.

53. Система показників, які визначають результативність використання окремих видів ресурсів: продуктивність праці, трудомісткість продукції, матеріаловіддача, фондомісткість продукції ,

54. Продуктивність праці - це відношення величини продукту (П) до витрат живої праці (Т): П1 = П/Т. Продуктивність праці – це показник використання робочої сили.

55. Трудомісткість продукції, визначає витрати праці на одиницю продукції.

56. Ефективність використання матеріально-речових факторів виражається такими показниками як матеріаловіддача і фондовіддача.

57. Матеріаловіддача – це відношення продукту до матеріальних витрат (предметів праці); визначається за формулою Мв = П/М. Зворотним показником, який показує, скільки матеріальних ресурсів витрачено на виробництво одиниці продукції, є матеріаломісткість продукції (М\П).

58. Фондовіддача – це відношення продукту до основних виробничих фондів (засобів праці): Фв = П/Ф.

59. Фондомістскість продукції (ФП) показує, скільки основних виробничих фондів використано для виготовлення одиниці продукції.

60. Економічну ефективність зіставляють із соціальною ефективністю, щоб визначити, як зростання ефективності виробництва впливає на задоволення матеріальних і духовних потреб людей, на зміну якості життя.

61. Результатом суспільного виробництва –є сукупний суспільний продукт.

62. ВАЛОВИ Й АБО СУКУПНИЙ СУСПІЛЬНИЙ ПРОДУКТ це уся сума матеріальних і духовних благ та послуг, створених суспільством за певний проміжок часу (як правило, за рік).

63. КІНЦЕВИЙ ПРОДУКТ – це частина валового продукту, або готова продукція, яка використовується для споживання народом, відновлення зношених упродовж року засобів праці та нагромадження.

64. ВАЛОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ відображає РЕЗУЛЬТАТИ економічної діяльності в усіх галузях матеріального і нематеріального виробництва найбільш повно виражаються через. Його розраховують виходячи не з виробничого принципу, а із суми кінцевих доходів або витрат. Його складовими частинами є предмети споживання та послуги, державні закупівлі, капітальні вкладення, сальдо платіжного балансу.

65. ЧИСТИЙ ПРОДУКТ- це частина валового національного продукту, якщо з останнього вирахувати ті засоби праці, які йдуть на відшкодування їх зношеної частини, то одержимо чистий продукт. Це реальний доход, який суспільство може використати для особистого споживання, а також для розширення виробництва.

66. ЧИСТИЙ ПРОДУКТ поділяється на дві частини: необхідний продукт і додатковий продукт.

67. НЕОБХІДНИЙ ПРОДУКТ – це частина чистого продукту, яка необхідна для нормального відтворення робочої сили працівників виробничої сфери, тобто підтримання їх працездатності та підготовки нових працівників, за рахунок нього здійснюються витрати на харчування, одяг, житло, освіту тощо.

68. ДОДАТКОВИЙ ПРОДУКТ - є функцією від необхідного продукту, призначений для задоволення особистих потреб працівників невиробничої сфери, розширення і будівництва нових об'єктів виробничої і соціальної сфер це.

69. Національний доход- грошова форма чистого продукту .

70. НАЦІОНАЛЬНЕ БАГАТСТВО - це вся сума матеріальних і духовних благ, які є в розпорядженні суспільства. Основну його частину становить матеріальне багатство, тобто нагромаджені засоби виробництва і предмети споживання. Крім того, сюди включаються нематеріальні, духовні цінності, зокрема, виробничий досвід, освітній потенціал, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, культурні цінності.

71. Реальні досягнення у процесі економічного зростання служать матеріальною першоосновою суспільного прогресу.

72. Основними складовими елементами суспільного прогресу є економічний і соціальний розвиток країни. Слід врахувати й інші сторони прогресу – політико-правові, національно-культурні, духовні тощо. Загалом такий рух означає поступальність, еволюцію суспільства до більш досконалих форм

73. Економічний прогрес - це послідовне удосконалення всієї економічної системи: продуктивних сил, економічної власності, техніко-економічних відносин та господарського механізму. Це рух виробництва від нижчих форм до вищих, наслідком чого є отримання необхідних результатів (показників) щодо кількості і якості створених благ. розвиток суспільного виробництва,

74. Стан економічного прогресу оцінюється, в першу чергу, за допомогою рівня розвитку продуктивних сил (їх величина і якість свідчать про потенціал розширеного відтворення). Це демонструє прогресивність (або навпаки, регресивність) даної суспільної системи. Рівень розвитку продуктивних сил відображає стадію, умови для переходу до вищого типу суспільного виробництва.

75. Соціальний прогрес полягає в поліпшенні життя суспільства і кожного його члена. Він проявляється у розвитку людини, розширенні її фізичних і розумових можливостей і потреб, збагаченні духовному, поліпшенні здатності до праці, створенні сприятливих умов для трудової та іншої діяльності, відтворенні сім'ї і суспільства в цілому. Основою соціального прогресу є прогрес економічний. Проте ця закономірність проявляється не прямолінійно, долаючи перешкоди.

Так, науково-технічна революція, з одного боку – гігантськи удосконалює продуктивні сили, різко підвищує темпи економічного зростання, а з іншого – інтенсифікує працю, що приводить до передчасного зношення робочої сили і скорочення працездатності віку трудящих, загострює екологічну небезпеку, зумовлює збільшення числа аварій на виробництві та інші нещасні випадки з людьми.

Для високо розвинутих країн характерним є надання провідного значення розв'язанню соціальних питань життя суспільства.

76. Соціально-економічний прогрес у кінцевому підсумку веде до гармонійного розвитку людини як особистості. Це узагальнюючий критерій суспільного прогресу. Разом з тим, людина – головна функціональна сила соціально-економічного прогресу.

77. Основними рушійними силами, внутрішніми силами економічного зростання є продуктивні сили і виробничі відносини.

78. У загальному, найглибшим джерелом прогресивного руху суспільства служать суперечності. Саме вони виступають як природно-історичні причини соціально-економічного розвитку суспільства. Суперечності є принципом всякого розвитку. Кожна суперечність проходить тотожність, відмінність, протилежність, конфлікт і своє розв'язання, яке означає перехід у нову суперечність, у вищу її форму.

79. Джерело економічного розвитку – внутрішні суперечності способу виробництва.

80. В економічному зростанні можна виділити такі найбільш істотні суперечності:

• між продуктивними силами і виробничими відносинами;

• між виробництвом і споживанням (закон зростання потреб /інтересів/);

• між усіма фазами суспільного відтворення;

• між економічним і соціальним зростанням.

81. Економічні інтереси – це об'єктивні спонукальні мотиви трудової діяльності людей, зумовлені розвитком їх потреб, місцем у системі поділу праці, еволюцією відносин економічної власності.

82. Духовні фактори економічного зростання: рівень суспільної свідомості, культура праці і спілкування, моральні устої і цінності, національні традиції, ідеологія. Вони розвиваються під впливом базових відносин, разом з тим і самі діють на економічну структуру суспільства.

83. НАДБУДОВА (державна політика) суттєво впливає на розвиток суспільного виробництва і темпи економічного прогресу Загальноекономічними причинами підвищення ролі надбудови в сучасних умовах є рівень усуспільнення виробництва, ускладнення господарських завдань, якісно нова роль науково-технічних факторів та інформації, зміна становища працівника на виробництві тощо.

Право - елемент надбудови. Воно забезпечує юридично-господарську упорядкованість і виконує функцію стабілізуючого механізму економічного життя суспільства.

Значну самостійну роль серед рушійних сил соціально-економічного розвитку відіграють виробничі відносини, які характеризуються, в першу чергу, відносинами власності.