2.Представники українських діячів,що були засуджені

ЄФРЕМОВ СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ (6(18 ).10.1876 року- 1939 р., за новими даними -1937) -визначний український громадсько-політичний і державний діяч, літературний критик, історик літератури, академік Української Академії Наук (з 1919 р.), дійсний член Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові.

Народився в с. Пальчик Звенигородського повіту на Київщині (тепер Катеринопільський р-н Черкаської області) у родині священика.

В 1891-96-х роках навчався в Київській духовній семінарії, згодом закінчив юридичний факультет Київського університету святого Володимира. Політичну діяльність розпочав у студентські роки, ставши членом Загальної Української Безпартійної Демократичної Організації,².

ЧЕХІВСЬКИЙ МИКОЛА МУСІЙОВИЧ (18.12.1878 -1938 рр.) - український православний церковний діяч, священик УАПЦ. Народився у с.Горохуватці на Київщині. Навчався в Київській духовній семінарії та в Київській духовній академії, яку закінчив 1902 року з відзнакою. Професор на кафедрі церковної історії Київської духовної академії. У 1905 р. звільнений за “мазепинство”, перебував під негласним наглядом поліції. Працював у Києві в приватних середніх школах учителем історії, пізніше - у гімназіях повітових міст Київщини. Закінчив Чугуївську військову школу; підполковник російської армії. З 1917 року був активним учасником національно-церковного руху на Київщині. У грудні 1920 року заарештований органами радянської влади, деякий час перебував в ув'язненні. У 1921 році висвячений на священика УАПЦ; служив у Святошині. З 1925 року - священик на Харківщині. У травні 1928 відзначений грамотою Всеукраїнської православної церковної ради як зразковий священик УАПЦ. З вересня 1928 року відійшов від праці для церкви під тиском радянської влади. У 1929 році заарештований і під час процесу Спілки визволення України,засуджений до 3 років ув'язнення. Покарання відбував у Ярославському політізоляторі. У 1933 роцітермін ув'язнення було продовжено на 10 років. Помер у таборах в Якутії.³

НІКОВСЬКИЙ АНДРІЙ (14.10.1885 – 1942 рр.) -український політичний і державний діяч, літературознавець і публіцист. Народився у Малому Буялику на Одещині. Закінчив Одеський університет. У 1910-14 роках -редактор київської газети “Рада”, 1917-19 рр. -“Нова Рада”, а в 1915 - журналу “Основа” в Одесі. Член Товариства Українських Поступовців і Союзу Українських Автономістів-Федералістів (з вересня 1917р. - Українська Партія Соціалістів-Федералістів), з червня 1917 році -заступник голови цієї організації. В квітні 1917 році був обраний до складу Української Центральної Ради, згодом Малої Ради. На початку листопада 1917 увійшов до складу Крайового комітету для охорони революції на Україні, пізніше був призначений комісаром Києва. В серпні-вересні 1918 року очолював Український Національний Союз, що стояв в опозиції до гетьманської влади. В 1920 р. -міністр закордонних справ УНР в уряді В. Прокоповича. В 1920р.був призначений головою Комісії по виробленню Конституції Української Народної Республіки. В 1924 році повернувся в Україну. Займався науковою роботою в історико-філологічному відділі ВУАН.Засуджений підчас процесу Спілки Визволення України до тривалого ув'язнення. Відбував термін ув'язнення в соловецьких таборах, де і загинув. Автор книги нарисів “Vita Nuova” (1919р.), “Словника українсько-російського” (1927р.), перекладів творів В. Шекспіра, М. Гоголя,

Дж. Лондона та інших.