3. Календарно – обрядовий фольклор.

Календарнобрядовий фольклор поділяється на чотири цикли, що співвідносяться зпорами року.

Зимовий цикл українського фольклору найповніше представлений і найбільш вживаний усучасності. Це насамперед пісні, приурочені до Різдва Христового – колядки – тапізнішого походження сценарії для вертепного різдвяного дійства. До зимового циклутакож входять так звані щедрівки, структурно подібні до колядок, які співають наЩедрий вечір. Щедрівки особливо багаті на побажання щастя, здоров’я, достаткугосподареві дому, в який прийшли щедрувати. 

Весняний фольклор представлений так званими веснянками або гаївками, масивомтекстів для ігор, які грають на Великдень, вийшовши з церкви. У веснянках домінуютьмотиви пробудження природи і споріднений з ним мотив кохання. Ці піснісупроводжуються хороводами. Із давнішого пласту у весняний цикл входять такожрусальські пісні. 

На дні літнього сонцестояння в українців з прадавніх часів припадали купальські святата ігрища. Купальські святкування були пов'язані з танцями і співами й носилиоргаїстичний характер. Зародилась ця традиція у ті часи, коли серед хліборобськихплемен на теренах України панував культ сонця і давніх язичницьких богів Ярила іДаждьбога. Згодом, уже в християнські часи, ці обряди наклалися на святкуваннявеликих релігійних свят: різдва Івана Хрестителя й верховних апостолів Петра і Павла.Петрівчанські пісні співались впродовж петрівки - посту перед святом верховнихапостолів Петра і Павла. Основною темою петрівчанських пісень є кохання, одруження,шлюбне життя. 

Жниварські чи обжинкові пісні є складовими обрядів, пов’язаних із хліборобськимижнивами. Вони фактично завершують календарний цикл. Жнива хоч і є періодом важкоїпраці, але знаменують кінець хліборобського року. Серед мотивів обжинкових пісеньнайважливішим є величання господаря і господині. 

У комплексі обрядових пісень важливе місце займають також родинно-обрядові, якісупроводжують перехідні або етапні моменти в житті людини. Це хрестинні, весільніпісні, а також народні голосіння – унікальне фольклорне явище в духовній культуріукраїнського народу.

Білет №8

1. Традиційна кухня українців.

Українська народна кухня - це така ж культурна спадщина українського народу, як мова, література, мистецтво, це неоціненний здобуток, яким можна і варто пишатися, який не слід забувати.Українська кухня створювалась протягом багатьох віків, тому вона в певній мірі відбиває не тільки історичний розвиток українського народу, його звичаї, традиції та культуру.

На сайті розміщені найбільш характерні українській кухні страви, а також страви, які вийшли із нашого повсякденного вжитку.

Традиційні страви

Українці — спрадавна хліборобський народ, відтак і традиційна українська культура  ґрунтується на цінностях хліборобської праці та шануванні хліба. Любов до хліба відобразилася й у традиційному меню українців, яке у всіх районах України в основному складалося з хлібних страв і борошняних виробів. Це і традиційні вареники, галушки, гречаники, сочники, шулики, потапці, присканці, млинчики, і обрядові - коровай, корочун, лежень, мандрики, паска, гуски, шишки. Доповненням до борошняних страв для наших предків були риба, ягоди, молоко та молокопродукти, олії, рідше - м’ясо. У щоденному побуті м'ясо використовували переважно у вигляді сала та смальцю, а ковбаси й інші м'ясні продукти можна було побачити на столі лише святкового дня — ними ласували зрідка...

Так як традиційні страви – це страви в основному повсякденні, то готуватися вони мали легко та швидко, не потребуючи багато часу. Відтак, українська народна кухня взяла свій початок від простих у приготуванні сільських страв, основою яких є злакові та овочі, такі як картопля, капуста, буряк та гриби. Тому й традиційна кухня українців багата великим розмаїттям овочевих страв. Це — і борщ, і капусняк, і голубці, і квашена капуста, і солоні огірки, і гарбузова каша. Любили українці також різноманітні страви з яєць, особливо - яєчню із салом і ковбасою.

Оскільки в Україні домашнім вогнищем здавана була вариста піч, то наші предки готували переважно варену, тушковану й печену їжу. Навіть чумаки, які возили сіль з Криму й Приазов'я, та запорозькі козаки у походах робили у землі тимчасову пічечку — кабицю і готували в ній традиційні страви — куліш і кашу, лемішку й галушки. Навіть з упольованої дичини переважно варили юшку, а не смажили її на рожні.

Багато зі страв української кулінарії набуло етнічної символіки, яка визначалася насамперед через усвідомлення українцями окремих страв як своєрідного коду національної культури, вписаних в систему етнічної історії. Вони розумілися ними і як зразки найвищих досягнень власного кулінарного мистецтва. 

Кожна страва на сайті подається з коротким описом, історією та рецептами приготування.

 

Традиційні напої

Не менш тривалу традицію, ніж традиційні страви,  мають і українські традиційні напої. Хоча чаю, кави та горілки наші предки колись не знали, проте добре вміли зробити смачний напій з того, чим тішила їх родюча земля. Так, улюбленими напоями українців з давніх часів були квас і мед. Мед подавали до сочиву на Різдво, медом пригощали на весіллях. Готували його з натурального бджолиного меду шляхом варива з водою, сухими фруктами та ягодами і подальшого бродіння. Такий мед ще називали варенухою. Квас же ж готували з житнього хліба, а також з фруктів і ягід: сирівець (хлібний квас), буряковий, грушевий, яблучний, а також борошняний, як-от ціберей.

З напоїв домашнього виробництва поширеними були й солодкі напої - узвари з сушини, або свіжих фруктів чи ягід.  З сушених або свіжих яблук, груш, вишень, малини та абрикосів готували наші предки й киселі, холодці та фруктові бабці. Заварювали й пили настої цілющих рослин: м'яти, звіробою, ромашки, липового цвіту. Любили українці й молочні напої - особливо користувалися популярністю пряжене молоко та ряжанка..

З появою цукру значно розширився й асортимент напоїв: почали готуватись різні наливки, настоянки, горілки. Із великого різноманіття легендарних українських горілок особливо вирізняється медова горілка з перцем, у якій поєдналися суперечливі смаки, що втілюють багатогранність і непередбачуваність самого життя — гіркість перцю, медовий смак і запашний аромат диких трав. Не забутими є й традиційні калганівка та спотикач.   

Завдяки сприятливим природним умовам, на теренах України здавна практикувалося виноробство. З давніх-давен ним займалися грецькі колоністи, а в наші часи кримські та одеські вина, закарпатські коньяки відомі в усьому світі.