Колізійні прив'язки.

Колізійне міжнародне право - це міст, який з'єднує національну правову систему з іноземним правом. Проілюструємо найпоширеніші колізійні при­в'язки на прикладах, запозичених з чинного законодавства та інших джерел.

Особистий закон фізичної особи (lex personalis)

Опіка (піклування) над неповнолітніми, недієздатними або обмеже­ними в дієздатності громадянами України, що проживають поза межами України, а також над іноземними громадянами, які проживають в Ук­раїні, встановлюється за законодавством України…" (ст. 288 СК України "Встановлення опіки (піклування) над громадянами України, що прожи­вають поза межами України, і над іноземними громадянами в Україні. Визнання опіки (піклування), встановленої поза межами України").

Зазначимо, що прив'язка lex personalis має два варіан­ти - lex patriae та lex domicilii. Міжнародному приватному праву Украї­ни відомі обидва варіанти цих прив'язок, про що свідчать такі приклади.

Закон громадянства особи (lex patriae, lex nationalis)

Цивільна дієздатність іноземного громадянина визначається за зако­ном країни, громадянином якої він є…

Закон місця проживання (lex domicilii)

"…Цивільна дієздатність особи без громадянства визначається за законом країни, в якій вона має постійне місце проживання … "

"Відносини по спадкоємству визначаються за законом тієї країни, де спадкодавець мав останнє постійне місце проживання…" .

Закон місця знаходження речі (lex rei sitae)

" … Право власності на річ, що знаходиться в дорозі за зовнішньотор­говельною угодою, визначається за законом країни, з якої цю річ відправлено, якщо інше не встановлено погодженням сторін … "

"Право власності на річ визначається за законом країни, де ця річ знаходиться.…" "Спадкоємство будівель, що знаходяться в Україні, в усіх випадках визначається за українським законом … " .

1. Право власності на нерухоме майно визначається законодавством Договірної Сторони, на території якої знаходиться нерухоме майно. Пи­тання про те, яке майно є нерухомим, вирішується відповідно до законо­давства країни, на території якої знаходиться це майно" (витяг зі ст. 38 "Право власності" Конвенції про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справ від 22 січня 1993 р., укладе­ної в Мінську).

Закон прапора (lex flagi).

" … Право власності та інші майнові права на судна, що знаходяться за межами України, а також виникнення, зміна та припинення цих прав регулюються законодавством держави, під прапором якої плаває судно" (витяг зі ст. 19 "Майнові права на судна, що будуються, і судна, що зна­ходяться за межами України" Кодексу торговельного мореплавства Ук­раїни від 23 травня 1995 р.).

Закон місця здійснення договору (lex loci contractus )

" … До зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про виробниче співробітництво, спеціалізацію і кооперування, виконання будівельно-монтажних робіт застосовується право країни, де здійснюється така діяльність чи де створюються передбачені договором (контрактом) ре­зультати, якщо сторони не погодили інше..." (витяг зі ст. 6. "Договори (контракти) суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та право, що за­стосовується до них" Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р.).

Закон місця укладення угоди (lex loci commissiі)

"Права і обов'язки сторін по зовнішньоторговельній угоді визнача­ються за законами місця її укладення, якщо інше не встановлено погод­женням сторін.

Виникнення і припинення права власності на річ за зовнішньоторго­вельною угодою визначаються за законом місця її укладення, якщо інше не встановлено погодженням сторін … " .

"Форма угоди, що укладається за кордоном, підпорядковується зако­нові місця її укладення.…"

права і обов'язки Сторін щодо угоди визначаються за законодав­ством місця укладення, якщо інше не передбачено угодою Сторін"

Закон місця укладення шлюбу (lex loci celebrations)

"Шлюби громадян України з іноземними громадянами, а також шлюби іноземних громадян між собою укладаються в Україні за законодавством України.…"

"Шлюби між громадянами України, що проживають за межами України, укладаються в консульських установах або дипломатичних представництвах України.

Закон місця заподіяння шкоди (lex loci delicti commissiі). Права і обов'язки сторін за зобов'язаннями, які виникають внаслі­док заподіяння шкоди, визначаються за законом країни, де мала місце дія чи інша обставина, що послужила підставою для вимоги про відшкоду­вання шкоди.

Закон, з яким зазначені відносини пов'язані найтісніше (lex causae)

" … До прав і обов'язків за зовнішньоекономічними договорами (кон­трактами), не зазначеними у цій статті, застосовується право країни, де заснована чи має місце проживання або основне місце діяльності сторо­на, яка здійснює виконання такого договору (контракту), що має вирі­шальне значення для його змісту" (витяг зі ст. 6. "Договори (контракти) суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та право, що застосовується до них" Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91.

Термін, протягом якого вантаж має бути завантаженим на судно або вивантаженим із судна, визначається за погодженням сторін, а за відсут­ності такої угоди - нормами, прийнятими у порту завантаження (роз­вантаження)" (ст. 148 Кодексу торговельного мореплав­ства України від 23 травня 1995 р.).

Закон суду (арбітражу), що вирішує спір (lex fori). Цивільно-правові спори з питань обміну, користування майном ви­рішуються судом сторони, на території якої знаходиться спірне жиле приміщення або майно. Сторони визнають винесені судові рішення обо­в'язковими для подальшого виконання на своїй території.

Визнання безвісно відсутнього і оголошення померло­го. Встановлення факту смерті Конвенцією про правову допомогу і пра­вові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справ від 22 січня 1993 р., укладеної в Мінську, встановлено: "При розгляді справ визнан­ня безвісно відсутнього або оголошення померлого і справ про встанов­лення факту смерті заклади юстиції Договірної Сторони застосовують законодавство своєї держави".

Закон національності юридичних осіб (lex societatis)

Цивільна правоздатність іноземних підприємств і організацій при укладенні угод по зовнішній торгівлі і по зв'язаних з нею розрахунко­вих, страхових та інших операціях визначається за законом країни, де створено підприємство чи організацію.

Правоздатність юридичної особи визначається законодавством держави, за законами якої вона була заснована. (витяг зі ст. 23 "Право­здатність та дієздатність" Конвенції про правову допомогу і правові відносин з цивільних, сімейних і кримінальних справ від 22 січня 1993 р., укладеної в Мінську).

Закон автономії волі сторін (lex vоluntaris)

Спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяль­ності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності, можуть розглядатися судовими або арбітражними органами України, іншими органами вирішення спорів за вибором сторін спору, якщо це прямо не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними угодами України" (ст. 38 "Розгляд спорів, що виникають у процесі зовнішньоекономічної діяльності" Закону України "Про зов­нішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р.).

1. У випадках, передбачених законом, сторони (сторона) можуть здійснювати вибір права країни, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

2. Вибір права країни має бути явно вираже­ним або прямо випливати з умов правочину або обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

3. Вибір права країни сторонами не обмежується колом правопорядків країн, поміж яких можливий вибір, якщо інше не встановлено законом.

4. Вибір права країни або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені сторонами у будь-який час, зокрема при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо. Зміна раніше обраного права не зачіпає прав третіх осіб.

Закон держави, з якої відряджено працівника (lex loci delegationis)

При розгляді на території України питань про реалізацію трудових прав і обов'язків робітників і службовців, які виникли на тери­торії іншої держави, застосовується трудове законодавство цієї держави".

Закон держави місця роботи (lex loci laboris)

Трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприє­мствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством сторони працевлаштування та міжнародними договорами України" (ст. 8 "Регулювання трудових відносин громадян, які працюють за межами своїх держав" Кодексу законів про працю України).

Міжнародному приватному праву відомі інтерлокальні (інтерперсональні) та інтертемпоральні колізії. Перші стосуються держав, що мають автономні одиниці з самостійними підсистемами права. Другі породжу­ються правовими нормами держави, прийнятими у різний час.

СПОСОБИ РОЗВ'ЯЗАННЯ КОЛІЗІЙ ЗА МІЖНАРОДНИМ ПРИВАТНИМ ПРАВОМ. Приватноправові відносини з іноземним елементом регулюють двома способами: відсиланням до відповідного законодавства країни, за яким потрібно розв'язувати спір (колізійно-правовий спосіб) та шляхом ратифікації країною відповідних міжнародно-правових дого­ворів (конвенцій) з певних питань приватного права, уніфікації його матеріальних норм (матеріально-правовий спосіб).

Колізійно-правовий (відсильний) спосіб. Сутність його полягає у виборі компетентного правопорядку для вирішення конкретної справи. У внутрішньому праві держав є особливі норми - колізійні, що містять правила вибору права, певним чином вказують, право якої держави потрібно застосовувати для врегулювання відносини з іноземним еле­ментом. Колізійна норма, визначаючи компетентний правопорядок, відсилає для визначення прав і обов'язків учасників відносин до права певної держави (воно може бути як вітчизняним, так і іноземним).

З відсильним характером колізійного способу пов'язана ще одна його особливість. У разі його застосування умоглядно виділяють дві стадії регулювання: 1) вибір права за допомогою колізійної норми (вирішення колізійного питання); 2) застосування матеріальних норм вибраного приватного права для визначення прав та обов'язків сторін, що є кінцевою метою вибору права. Тому даний спосіб регу­лювання є не прямим, а опосередкованим: регулювання здійснюєть­ся матеріальними нормами приватного права держави, вибраної за допомогою колізійної норми.

Таким чином, вибір права, а отже і колізійно-правовий спосіб ре­гулювання, здійснюються за допомогою колізійних норм. Колізійний спосіб регулювання у міжнародному приватному праві є основ­ним, тобто відсилання - головне призначення цього права. Звідси й основна назва, інтерпретація МПП як колізійного права.

Поява перших правил, а згодом і перших доктрин у сфері міжна­родного приватного права в національних законодавствах багатьох країн пов'язана з виникненням численних колізій права внаслідок розвитку відносин між державами, в яких склалися власні норми приватного права із чітко вираженими розбіжностями. Ці правила, що одержали назву колізійних норм, застосовувалися для розв'я­зання проблем, що виникають з колізії національних законів. Про­тягом тривалого часу МПП існувало і розвивалося тільки як колі­зійне право. У деяких країнах (наприклад, в Англії, США, Німеччині, Японії) така позиція стосовно МПП збереглася і в наш час, там во­но називається колізійним правом. Таке розуміння міжнародного приватного права характерне і для українських представників цієї галузі.

У багатьох країнах було прийнято відповідні закони або підготов­лено проекти:

- 1978 р. - Закон про міжнародне приватне право в Австрії;

- 1979 р. - Закон про міжнародне приватне право в Угорщині;

- 1982 р. - Закон про розв'язання колізій між законом і нормами іноземного права в Югославії, Закон про міжнародне приватне право і процес у Туреччині; - 1986 р. - Закон про нове регулювання в галузі міжнародного приватного права у ФРН; - 1987 р. — Закон про міжнародне приватне право у Швейцарії;

• 1995 р. - Закон про реформу італійської системи міжнародного приватного права; У цей же період розроблено проект Цивільного кодексу України, книга VIII "Міжнародне приватне право" якого класичний приклад колізійного (відсильного) права.

Недоліками колізійно-правового (відсильного) способу є: 1) опосередкований непрямий характер його дії - спершу відси­лання і лише після цього - застосування норм матеріального права. При цьому судді застосовують і знають власне право; інозем­не право вони знати не зобов'язані. Як свідчить практика, з'ясувати зміст і кваліфіковано використати норми іноземного права досить складно;

2. За законами однієї держави, громадянином якої є одна із сторін договору, відповідні відносини мають юридичну силу, а за законами іншої, до якої належить інша сторона - ці відносини не по­роджують ніяких правових наслідків. Це, так звані "відносини, що кульгають". Вони виникають на практиці досить часто, ускладню­ючи реалізацію міжнародних ділових зв'язків;

не виключається ситуація, коли за національним правом однієї країни спір з відносин МПП має вирішуватися за законо­давством іншої держави, але у разі звернення до нього виявляється, що за її національним правом розв'язання відповідного спору має здійснюватися за законами іноземної держави. Тобто ви­никає ситуація, яку називають "колізією колізій". Ось чому інтереси розвитку міжнародного ділового обороту ви­магають удосконалення цього способу.