70. Кодифікація як особлива форма систематизації нормативно-правових актів.

Кодифікація являє собою особливу змістовну форму систематизації законодавства. Вона здійснюється шляхом перероблення та зведення правових норм, що містяться в різних актах, у логічно узгоджений нормативно-правовий акт, котрий системно і вичерпно регулює певну сферу суспільних відносин, як правило, на галузевому рівні

Методами кодифікації є:

• Кодифікація-компіляція-передбачає зібрання чинних правових норм та їх приведення в певну кодифіковану форму без істотних змін і доповнень.Цей метод використовується в разі, якщо метою кодифікації є виключно спрощення та уніфікація законодавства.

• Кодифікація-реформа-передбачає зібрання правових норм та їх приведення в певну кодифіковану форму із біль-менш значними змінами і доповненнями. Він використовується на етапах реформування суспільства, що передбачають одночасне реформування національної правової системи і досягнення не тільки суто юридичних, а й політичних цілей.

Види кодифікацій:

• Галузева-здійснюється на рівні певної галузі законодавства. Її результатами в Україні є видання, наприклад, Цивільного, Кримінального, Сімейного кодексів;

• Спеціальна-здійснюється в межах певної підгалузі законодавства. Внаслідок проведення цього виду кодифікації в Україні видані, наприклад, Митний,Бюджетний,Повітряний кодекси.

Види кодифікаційних актів:

• Основи законодавства-це кодифікаційний акт, що містить найбільш загальні норми і визначає цілі та принципи правового регулювання певної групи суспільних відносин. Вони зазвичай видаються в країнах з федеративною формою державно-територіального устрою і мають на меті уніфікацію майбутніх однотипних законодавчих актів суб’єктів федерації. Так, в Україні діють Основи законодавства про культуру, про охорону здоров’я, про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

• Кодекс-це єдиний, зведений, юридично і логічно цілісний, внутрішньо узгоджений нормативно-правовий акт, що забезпечує на науковій основі повне, узагальнене та системне регулювання суспільних відносин у відповідній галузі або підгалузі законодавства.

71. Поняття юридичних колізій та їх види.

У правознавстві питання про юридичні колізії традиційно пов’язують з проблемою неузгодженостей правової системи. Вчені ведуть мову пр існування у сфері правового регулювання двох видів неузгодженостей (суперечностей): матеріальних та формальних.

Матеріальні неузгодженості в правовій системі мають об’єктивну природу і пов’язані насамперед із впливом на право зовнішніх (неюридичних) чинників. Прикладами таких суперечностей є неузгодженості між нормами права і суспільними відносинами, які вони покликані регулювати. Досить поширеними є також суперечності між нормами права та іншими соціальними нормами (моральними, релігійними та звичаєвими нормами).

Формальні неузгодженості — це суперечності усередині правової системи, які мають суб’єктивну природу і зазвичай виникають унаслідок інтелектуальних помилок суб’єктів права, порушень правил юридичної техніки. Формальні суперечності призводять до порушень цілісності, внутрішньої узгодженості та єдності правової системи.

Залежно від правових форм діяльності, під час здійснення яких виникають юридичні колізії, можна говорити про:

– колізії в правотворчості (наприклад, колізії між різними нормативно-правовими актами);

– колізії в правозастосуванні (колізії між різними правозастосовними актами, колізії між нормативно-правовими актами і правозастосовними актами);

– колізії в тлумаченні права (колізії між різними актами тлумачення колізії між нормативно-правовими актами і актами тлумачення,колізії між правозастосовними актами і актами тлумачення).

Залежно від характеру зв’язку з правом юридичні колізії поді-

ляють на:

– колізії в праві, тобто колізії між правовими нормами;

– колізії між правом та іншими елементами правової системи(колізії між правом і правосвідомістю, колізії між правом і реалізацією права);

– колізії між іншими елементами правової системи (наприклад, колізії між юридичною наукою і юридичною практикою).

Колізії в праві у свою чергу можуть бути поділені на:

– колізії в законодавстві (тобто колізії між нормами права, закріпленими в законодавстві);

– колізії між нормами, закріпленими в законодавстві, та нормами, закріпленими в інших джерелах права (суперечності між законодавством та правовими звичаями, нормативно-правовим договорами,правовими прецедентами);

– колізії між нормами права, закріпленими не в законодавстві (суперечності між правовими прецедентами).