23. Валентність основ, префіксів, суфіксів

Валентність кореня. Корінь: - вільний (функціонує самостійно, без супроводу суфіксальних морфем) - зв'язаний (радиксоїд). Відомий лише у поєднанні з афіксальними морфемами. Пиступає у споріднених словах (пологий, розлогий). - повторювані - унікальні Валентність суфіксів: У суч. Укр.м. словам притаманне нанизування суф.. Вони реалізують правобічну валентність кореня. Приєднуються до кореня, іншого суф. Обмеження: - семантичні (врах. сумісність кореня і суф.: тель – тільки до дієсл. основи і т.д. - формальні (з'явл. в твірній осн. при надлишку чи нестачі елементів. Пов'язані з явищами морфолог. шва) - лексичні (зумовл. появою невиправданої омонімії) - словотвірні (коли група слів не поєдн. з афікс. морфемами з певним знач.: ичі, ічі – з числ. осн. два, три). - стилістичні (бандюга, грубезний). Валентність префіксів: Частіше виступають у прикореневій морфемі, рідше – між префіксальними основами. - активні (з,за, по,до, про,без, не, пере, ви,від,під) - менш активні (воз, уз, пра, а, анти,де..) Мають меншу валентність, ніж суф. мають лівобічну валентність.

24. Словотвір як розділ науки про мову. Обєкт, предмет, завдання.

Словотвір як окрема галузь лінгвістичної науки формується протягом останніх десятиліть. На місце словотвору серед інших мовознавчих дисциплін існують різні погляди: М. Ломоносов, О. Востоков, Б. Буслаєв, Ф. Ф. Фортунатов, Л.Булаховський та інші вважали, що вчення про словотвір є одним із розділів морфології; О. Потебня відносив словотвір до лексикології, а О. Шахматов, В Виноградов виділяли словотвір у самостійну дисципліну в науці про мову. В українському мовознавстві цю точку зору обстоював І. Ковалик. Він долучився і до створення відповідної теоретичної бази цієї галузі. І. Ковалик підкреслював "самостійність науки про словотвір у тому, що вона вивчає закони творення слів на базі моделей і зразків, наявних у системі слів, які належать до словникового складу мови" . Предмет і завдання словотвору не входять до жодного з розділів мовознавчої науки. Словотвір — розділ науки про мову, що вивчає структуру похідного слова і способи утворення нових слів. Аналогічно до загальноприйнятих термінів "фонологія", "морфологія", "лексикологія" у мовознавстві словотвір нерідко позначається терміном "дериватологія" —дериват — "похідне слово"+грецького Іоgоs ("учення"). Термін "СЛ" має двояке значення: 1) сама система СЛ будови мови, яка утворювалася за своїми внутрішніми законами протягом усього історичного розвитку мови; 2) вчення про СЛ будову мови як мовознавчу дисципліну. Перше значення — СЛ як процес — є первинним, а друге — словотвір як вчення про словотвірну будову мови — вторинним. СЛ, як і мову в цілому, можна вивчати у двох аспектах: діахронічному (через" "час") і синхронічному ("спільно, разом""час"). У діахронічному аспекті досліджуються певні процеси формування нових слів у ході історичного розвитку мови. Діахронічний (історичний) СЛ — це вчення про словотвірні процеси та закономірності, які простежуються у похідних словах; про формування словотвірної системи мови, її зміни, розвиток, зміни у структурі похідних слів. С инхронічний (описовий) СЛ— це вчення про похідну лексику у її взаємовідношенні з іншими словами на певному етапі розвитку мови протягом певного часу.Синхр.словотвір вивчає відношення одиниці, що співіснують, діахронічий — процеси перетворення одних одиниць в інші. При синхронічному описі СЛ беруться до уваги деривати, утворені всіма способами словотворення, в яких виявляються "жимі" словотвірні типи . Одиницями для СЛ рівня можна вважати систему дериватом, утворених із різнорівневих одиниць — морфем, лексем, словосполучень. Дериватема — це базова мовна одиниця СЛ рівня, що характе­ризується відповідною словотвірною формою і СЛ значенням. СЛ форма—це не що інше, як поєднання твірної основи чи основ з певним афіксом або афіксами (дериваторами). Отже, дериватеми бувають суфіксальні, префіксальні, постфіксальні, префіксально-суфіксальні та ін. Дериватеми з двома і більше твірними основами поділяються на складні, складносуфіксальні, абревіаційні, зрощеннєві та ін. 

Змістом, предметом словотвору як галузі мовознавчої науки виступає чинна система словотвірної будови конкретної мови. Об'єктом словотвору є слово, яке вивчається також в інших розділах лінгвістичної науки. У словотворі розглядаються не всі слова, а тільки похідні і не самі по собі, а в їх відношеннях з твірними, у їх зв'язку з іншими похідними, однотипними за способом словотворення, за моделлю. Ком­понентами СЛ відношень є похідність за формою і мотивованість за смислом . Отже, об'єктом СЛ є похідні лексичні одиниці, які розглядаються не лише як окремі похідні слова, а як пенні категорії слів, що мають спільні формальні і семантичні ознаки. У СЛ вивчаються не будь-які слова, а лише ті, які своєю структурою підказують, чому так, а не інакше названо істоти, речі тощо: промовець — від промовити, полотніти — від полотно (стати білим, як полотно), льонар — від льон, завтрашній — від завтра, мідний від мідь, підлість від підлий. Об'єкт СЛ визначає і його завдання. Основним завданням СЛ є вивчення структури похідного слова, його складових частин та різних взаємозв'язків між ними. До завдань СЛ належать: вивчення конкретних формальних і семантичних ознак похідних слів, якими вони відрізняються від непохідних; встановлення принципів розрізнення похідних і непохідних слів, вивчення способів СЛ, словотворчих ресурсів, за якими визначається спосіб словотворення; виявлення основних закономірностей і тенденцій.

24. Аспекти словотвору

Морфологічний аспект полягає в тому, що вивчаються словотвірні морфеми похідних слів, які водночас вказують на морфологічні ознаки слова. Багато суфіксів вказує на належність до частини мови: -ик, -ник, -от(а), -ість, -ств(о), -тель та інші — до іменників, -н-, -аст-, -ов-, -лив- — до прикметників, -і-, -ува-, -ну-, — до дієслів. Суфікси нерідко розрізняють граматичний рід (стриб-ну-ти —доконаний вид) окремі суфікси поєднуються лише з певними частинами мови (-няк з основами іменників): березняк. Структурний аспект передбачає встановлення структурної відповідності між вихідним (твірним) та новоутвореним (похідним) словами: добрішати – добріший. Ономасіологічний аспект передбачає врахування семантики похідного слова. Похідність слова семантично мотивується вихідного слова, тобто при доборі твірного слова до похідного керуємося семантичним правилом. Словотвірне правило (Горпинич, Грещук) — це зумовленість вибору словотворчого засобу сукупність семантичних ознак твірного слова: бандур-ист, «той, хто грає на бандурі». Отже, твірне слово добирається за симантичним критерієм.

24. Поняття словотвірної похідності. Подільність та похідність

Словотвірна похідність — семантична вивідність властивостей по­хідного з властивостей вихідних одиниць.Похідне слово розглядається як структура, внут­рішня форма якої відповідає вираженому нею змісту і будується як бінарне утворення з вихідної (мотивую­чої) і формантної частини:

Він учиться в школі —> школяр (учень) Він учить в школі —> учитель Він грає за команду —> гравець Він грає в карти —> грач

Як у шкільному курсі сучасної української мови, так і в більшості вузівських посібників та підручників не дається чіткого розмежування термінів "подільність" та "похідність". У "Словнику лінгвістичних термінів" (Ганич, Олійник, 1985: 172) знаходимо таке визначення похідної основи: "Основна похідна — основа, що складається з кореня і словотворчого афікса чи афіксів". Подібним чином похідна основа (слово) визначається і в підручниках різних авторів: "це основа слова, у складі якої виділяються живі афікси" ((1'ЛМ, 1982: 145); це основа, яка "виступає як єдність (цілісність — авт.), що складається зі структурної точки зору з окремих значущих частин" і т. д. При такому підході до розуміння похідної основи (слова) фактично відбувається ототожнення її з основою подільною, оскільки останню визначають як таку, що складається з кореня та одного або більше афіксів. Подільність — це здатність основи слова виділяти у своєму складі морфеми (морфи). Будь-яка подільна основа у своїй структурі, окрім кореня, має один чи більше афіксів. З цієї точки зору подільними будуть основи на-бе-реж-н-(а), вул-иц-(я). Подільна основа— це поширена основа, тобто основа, яка завжди ширша від кореня. Похідна основа (слово) — це основа, утворена від іншої основи (іншого слова) за допомогою тих чи інших словотворчих засобів. При визначенні поняття "похідне слово (основа)" доцільно звернутися до критерію Г. Винокура. Вчений зазначає: "Значення слова з похідною основою завжди визначається за допомогою відсилання до значення відповідної первинної основи, причому саме таке роз'яснення похідних основ, а не прямий опис відповідного предмета дійсності, і є власне лінгвістичним завданням у вивченні значення слова" = однією з головних ознак похідного слова є його словотвірна мотивованість твірним словом. Отже, відносно похідного (мотивованого) слова завжди повинно існувати твірне слово (мотивувальне). Слово (основа) може бути визнане похідним, якщо воно відповідає диференційним ознакам, властивим будь-якому похідному слову.Диференційні ознаки похідних слів: 1. При кожній похідній основі (слоні) мас бути твірна база, тобто основа, від якої утворена дана основа за допомогою тих чи інших словотворчих афіксів. Твірною базою можуть виступати основи (вчи-тель), слова (за-короткий; диван-ліжко),словосполучення (дитсадок — дитячий садок). 2. Похідна основа завжди може бути витлумачена за допомогою відсилання до твірної (критерій Г. Винокура). Наприклад: мовчун — "той, хто мовчить", хвалько — "той, що хвалиться". 3. Слова з похідною основою входять; до подвійних рядів співвідношень: а) слів з тією ж основою (коренем); б) слів і тим самим афіксом. Інакше кажучи, слова з похідною основою мають 1-ий ступінь подільності: вони чітко діляться на основу, яка є твірною базою, та словотворчий афікс: горд-ощі, важ-іль. З цього приводу Г. Винокур зауважував, що "...кожна похідна основа в принципі поділяється на дві морфеми ,з яких перша основа є твірною по відношенню до даної похідної, а друга — афіксом, за допомогою якого ця похідна основа утворена від твірної. Це означає, що будь-яка похідна осі юна має бінарну (двочастинну) структуру: твірна база + афікс, аботвірна база + словотворчий формант. Наприклад: основа слова видавець як кожна похідна основа ділиться на дві частини: твірну основу видав- та афікс (суфікс) -еці>, тобто має бінарну структуру: видав-ець.

27.Концепти словотвору. Твірна база, словотвірний формант.

Усі похідні слова сучасної української мови незалежно від їх морфемного складу включають два основні елементи —твірну базу і формант.З потенційних компонентів твірної бази формується матеріальна основа похідного слова. Твірна база - інше слово. Вона існує в словах мови у готовому вигляді або утворюється під час словотворчого акту. Наприклад, ніч → нічний → нічник; жити → прожити → прожиток → прожитковий. Твірна основа складає лексичне ядро нового слова; це частина твірного слова, яка повторюється у складі співвідносного з ним похідного слова: мережити → мереживо, ходити → хід, лічити → лічба, лежати → лежень, брехати → брехня. Твірну основу ще називають мотивуючою основою, оскільки вона мотивує (пояснює) значення новоутворених слів. Це — спільна ланка мотивувального (твірного) і мотивованого (похідного) слова . Отже, похідне слово припускає обов'язкову наявність твірної основи, без якої, по суті, не може існувати ніяка похідна основа. Твірна основа — це така частина твірного слова, від якої твориться похідне і яка цілком або у дещо видозміненому вигляді повторюється у цьому похідному.Виходячи з такого розуміння, твірну основу виявляємо шляхом "накладання" твірного слова (або твірних слів у складних словах) на похідне. Частини, які збігаються, і становитимуть твірну основу, наприклад: похідні слова твірні слова шахт-ар шахт-а;водн-ик водн-ий;бездарн-ість бездарн-ий; при-скор-ити скор-ий;допомог-а допомог-ти;житт-є-пис житт-я пис-ати. За будовою твірна основа може дорівнювати кореню (малий>маліти) або поділятися на кореневу і суфіксальну {народн —> нпродність) чи кореневу і префіксальну {виходити —> вихід) частини. Отже, твірна основа за своєю структурою буває неподільною (кореневою) і подільною. Твірна основа виявляє себе обов'язковим елементом словотворчого процесу при суфіксальному {сін-аж), префіксально-суфіксальному {до-реч-н-мм), а також усіх інших змішаних способах, в яких використовуються афікси, при основоскладанні {чорн-о-зем)та при неморфологічних способах деривації. До складу похідного слова твірна основа може входити цілою або ж у ско­роченому вигляді. Відповідно до цього розрізняють повні й усічені (скорочені) твірні основи, наприклад: дозріл-ий —> дозріл-ість, промінь - > прОмен-евий, нов-ий —> нов-изна, крича-ти —> крик-ливий, керува-ти —> керівник, кпеї-ти —> —> клей-кий, прив 'яза-ти —> прив язь. Отже, твірна основа не існує самостійно; вона виявляється пісня завершення дериваційного акту як спільна для твірного і похідного слів семантико-структурна величина.Похідні слова утворюються за допомогою словотворчих засобів. Cловотворчі засоби у науковій літературі називають формантами. Формант (від лат. fоrта — "форма, звичайний вигляд") — оформлювач слова, який виник у результаті злиття словотворчого афікса і закінчення.Формантом називають словотворчий елемент, за допомогою якого утворено похідне слово і який разом із закінченням (якщо слово змінне) виражає його словотвірне значення. Наприклад: нагріва- (твірна основа) + -льник (формант) — "робітник, який займається нагріванням";засвоюван- (твірна основа) + -ість (формант) — "здатність засвоюватися"; жовт- (твірна основа) + -іти (формант) — "набувати певної ознаки"; лукав- (твірна основа) + -ство (формант) — "опредметнена властивість"; при- (формант) + -сісти (і вірне слово) — "неповна дія"; старш-(твірна основа) + -о- + -клас- (твірна основа) + -ник (формант) — "учень старших класів". Отже, формант — це сукупність формальних ознак, за якими похідне слово відрізняється від свого твірного в рамках словотвірної пари {вікно — під-вікон-ня, колос — колос-и-ти-ся, догана - без-дога-ний). За допомогою форманта виражається словотвірне значення. Поєднання префікса та суфікса у ролі словотворчого форманта у спеціальній літературі називаються по-різному: біфіксом {біморфемою), конфіксом. складним формантом тощо. У сучасній українській мові словотворчим формантом може виступати матеріально виражений або нульовий афікс: префікс {вічний — пра-вічний), суфікс {чорний — чорн-ота), постфікс (побороти —побороти-ся), флексія {Валентин — Валентин-а), нуль суфікса (намолотити — намолот); поєднання афіксів різних видів: сукупність префікса і суфікса {поза конкурсом — поза-конкурс-н-ий), сукупність префікса і постфікса {чекати — до-чекати-ся), сукупність суфікса і постфікса {табір шабор-и-ти-ся),сукупність префікса, суфікса і постфікса {щедрий —розщедр-и-ти-ся). Необхідно пам'ятати, що формант може складатися як з однієї, так і з декількох морфем : -інь — теплінь, -ина - вершина, від- ... -и — віддалеки, зав-...-шки — завбільшки. Формант виявляється лише у зіставленні похідного з його твірним, тобто в рамках словотвірної пари. До складу форманта входять не лише афікси, а й усі супроводжуючі м орфонологічні засоби: чергування голосних і приголосних фонем (текти — тік, друг — дружній), переміщення наголосу(добрий — доброта), усічення твірної основи (формальний — формалізм, космос космічний, бігати —бігун, інакше — переінакшити), інтерфіксація (два дні дводенний) та деякі інші. Так, наприклад, у прикметнику "короткочасний " формант складається з суфікса -н-, інтерфікса -о- та флексії -ий, в іменнику "ріжок" формант представлений суфіксом -ок-, чергуванням приголосних фонем (г— ж), наголосом та нульовою флексією. Це означає, що формант у плані форми ширший, ніж словотворчий афікс, але афікс — основний обов'язковий компонент форманта. Афікс може виступати самостійно, без супроводжуючих засобів або в комплексі з ними. Однак жоден із супроводжуючих засобів (зокрема морфонологічних) не використовується без афікса. Супроводжуючі засоби хоча й використовуються широко у словотворенні, проте самостійної словотворчої функції не виконують. Будучи супроводжуючими, морфонологічні засоби лише супроводжують афіксацію . Можна сказати, що слово, утворене морфологічним способом, поділяється на дві частини — на твірну основу і формант.

28. Словотвірна структура похідного слова  Значення похідного слова формується на базі значення мотивуючого слова, але крім того семантиці похідного властиве і нове значення, яке називається словотвірним значенням. Наприклад, у похідному слові лісовий – "властивий лісу" сумуються два значення "велика площа землі, заросла деревами і кущами" + "властивий чомусь". Ці значення визначають словотвірну структуру похідного слова лісовий. Перше значення похідне слово лісовий перейняло від мотивуючого слова ліс разом із мотивуючою основою – ліс-овий. Друге – словотвірне значення, передається (формується) суфіксом, тобто словотвірним формантом, -ов-, за допомогою якого утворюються слова садовий, зимовий, науковий, казковий… із таким самим словотвірним значенням – "властивий чомусь – саду, зимі, науці, казці".  Словотвірне значення – це той елемент значення похідного слова, яким воно відрізняється від мотивуючого слова. Отже, словотвірна структура переважної більшості похідних слів двокомпонентна і складається з твірної основи (зелений колір) та словотворчого форманта (синій колір).  Складні (дизель-мотор) та складноскорочені (завгосп) слова, можуть мати однокомпонентну словотвірну структуру, яка складається тільки з твірної основи: педагогічна рада → педрада.  Визначення твірної основи та словотвірного форманта є першим завданням словотворчого аналізу слова. Словотвірну структуру похідного слова слід відрізняти від морфемної структури слова, яка може складатися з однієї морфеми, двох, трьох і більше. Напр., словотвірна структура слова школярський – школярський (флексія -ий не належить до словотвірної структури слова) – двокомпонентна; морфемна структура – школяр-ський – чотирикомпонентна. У визначенні словотвірної структури похідного необхідно розрізняти два поняття: твірна база і твірна основа.  Твірною (мотивуючою, словотвірною) базою називають слово (звичайний → надзвичайний, наука →науковий) або декілька слів (салон і перукарня → салон-перукарня, ліс і парк → лісопарк), на базі яких твориться похідне слово.  Словотвірна структура похідного слова може визначатися як у межах основи, так і цілого похідного слова, залежно від типу твірної основи. Якщо зіставити словотвірну базу і похідне слово, то виявиться спільна для них частина, яка називається твірною основою. Напр.: у словотвірній парі ліс → лісовий визначається твірна основа ліс, а в словотвірній парі лісовий → лісовик – твірна основа лісов, словотвірній парі чорна слива → чорнослив – розірвана твірна основа чорн…слив. Твірна основа визначається тільки в мотивованому слові словотвірної пари. Якщо твірна основа не переймає флексії твірної бази, то флексія (червоний колір) похідного слова не бере участі у процесі творення, тому не входить до словотвірної структури похідного слова: казка → казковий.  Якщо у ролі твірної основи виступає ціле слово твірної бази, то похідне слово переймає флексію мотивуючого слова, і в такій словотвірній парі флексія входить до твірної основи у словотвірній структурі похідного слова: казати → розказати, флексія -ти визначається зеленим кольором.  Основа мотивуючого слова може не повністю входити до твірної основи похідного слова. Це спостерігається, наприклад, у таких випадках: твірна основа у словотвірній структурі іменника заземлення, утвореного від основи дієслова заземлити, скорочується за рахунок усічення дієслівного суфікса -и- заземл(и)+енн; скорочуються слова твірної бази і у твірній основі складноскорочених слів: професійний комітет → профком, Мінеральні води → мінераловодський.  Словотворчий формант – це афікс або декілька афіксів, що додаються до твірної основи при утворенні похідного слова.  До словотворчих формантів належать:  словотворчі префікси (з+шити),  словотворчі суфікси (школяр+ський),  словотворчі постфікси (вмивати+ся),  інтерфікси (жовт+о+брюх).  Проте у словотвірній структурі слова не доречно використовувати термін "морфема" або "префікс", "суфікс"…, оскільки словотворчий формант не завжди дорівнює одній морфемі, він може бути комплексний – об'єднувати декілька морфем (два префікси, два суфікси, префікс і суфікс тощо). Комплексний словотворчий формант може складатися з двох і більше афіксів, що одночасно додаються до твірної основи. Напр.:  рукав → на+рукав+ник словотвірний формант складається з префікса на- та суфікса -ник-;  гніздо → гнізд+и-ти+ся словотвірний формант складається із суфікса -и- та постфікса –ся (флексія –ти участі у словотворі не бере);  сісти → роз+сісти+ся словотвірний формант складається з префікса роз- та постфікса –ся;  Америка → америк+ан-ець словотвірний формант складається з двох суфіксів -ан- і -ець-.  Словотвірний суфіксальний формант може бути нульовим, матеріально не вираженим у звуках. Такий формант визначається у словотворчій структурі похідного слова, коли мотивована основа має, порівняно з мотивуючою, ту саму або меншу кількість морфем, але є семантично складнішою. Напр.: розрізати ("ріжучи ділити на частини") → розрізØØ ("розрізане місце") . Слово розріз утворилося за допомогою нульового словотворчого суфікса при усіченні дієслівної твірної основи на суфікс -а- розріз(а), крім того це слово ще має і нульову флексію, але у такому випадку флексія не входить до словотвірної структури похідного слова.  Під час проведення словотвірного аналізу пам'ятайте, що: словотвірна структура похідного складається з твірної основи і словотворчого форманта;  необхідно обов'язково правильно підібрати твірну базу;  словотвірний формант може бути комплексним, а також нульовим. 

29.Словотвірна пара. Словотвірний ланцюжок.

Однокореневі слова, які перебувають у відношеннях послідовної

мотивованості, створюють словотвірний ланцюжок. Наприклад: укр. учитися

— учень — учениця; дати — подати — податок — податковий — оподатковувати

— оподатковуваний — оподатковуваність — неоподатковуваність; персона —

персонал — персональний — персональність; рос. клей — клеить — склеить —

склеивать — склеивалъщик — склеивалъщи-ца. Перше (вихідне) слово

немотивоване. Кожне наступне слово відрізняється від попереднього тільки

одним формантом. Одне й те саме слово може виступати стосовно одного

спорідненого слова як мотивоване, а стосовно іншого — як мотивуюче. Так,

зокрема, учень мотивоване словом учити, а щодо слова учениця воно є

мотивуючим.Словотвірні ланцюжки утворюють словотвірне гніздо.

30. Словотвірне гніздо — сукупність словотвірних ланцюжків з одним і тим

самим вихідним словом; сукупність слів із одним і тим самим коренем,

упорядкованих відповідно до відношення словотвірної мотивації.

Слова, об'єднані у словотвірне гніздо, мають змістову і матеріальну

спільність. Наприклад: сіль, соляний, солонка, солонина, солонинний,

солевий, солити, соління, посолити, засолити, засолювати, засолка,

пересолити, недосолити, підсолити, підсолювати, насолити, солоний,

солоність, солонуватий, солонуватість, солевар, солеваріння, солеварний,

солекоп, соледобувач, солепромисел, солепромисловий, солепромисловість

тощо. Словотвірне гніздо має строго визначену систему, кожне слово в

ньому займає певне закріплене місце.

словотвірне гніздо – це сукупність спільнокореневих слів, які характеризуються відношеннями похідності. У всіх словах словотвірного гнізда є спільний смисловий елемент – корінь: ліс – лісний – лісник – лісничиха; ліс – лісок – лісочок; ліс – лісовий – лісовик – лісовичка. В українській мові близько 17000 словотвірних гнізд;

32. Словотвірне значення. Модифікаційні та мутаційні значення. Словотвірне значення – це той елемент значення похідного слова, яким воно відрізняється від мотивуючого слова. 

33.Словотвірний тип. Ознаки,види.

Словотвірний тип – це формально-семантична схема побудови похідних слів певної частини мови, яка абстрагована від конкретних лексичних одиниць і визначається трьома основними параметрами [1; 5; 8; 11; 20]:

1. Спільність словотвірної структури похідних слів: йдеться про єдність способу словотворення та форманта для всіх лексем, об’єднаних у певний словотвірний тип.

2. Наявність семантичного співвідношення між твірним і похідним словом – словотвірного значення, тобто узагальненого системного дериваційного значення, спільного для певного лексико-семантичного розряду слів, яке відображає регулярні семантичні відношення між однотипними похідними словами та їх твірними.

3. Спільність лексико-граматичних властивостей твірної основи: усі слова певного словотвірного типу мають бути утворені від основ однієї частини мови.

Словотвірний тип -- схема побудови слів певної частини мови, яка характеризується спільністю трьох ознак: частини мови, форман-та, словотвірного значення. Серед словотвірних моделей розрізняють лінійні і нелінійні. До лінійних належать афіксальні моделі і моделі складних слів, .До нелінійних належать конверсія, усі-чення і зворотне словотворення (доярка --> дояр, зонтик --> зонт).

35. Словотвірна парадигма та її характеристика

Відношення між твірною основою та всіма похідними, що утворені від неї, породили таку комплексну одиницю словотвору, як словотвірна парадигма.Словотвірна парадигма – це сукупність похідних, які мають одну і ту ж твірну основу і знаходяться на одному ступені словотворення. Наприклад:

Відношення між твірною основою та її похідними у рамках словотвірної парадигми можна назвати радіальними.Поняття словотвірна парадигма – нове в теорії синхронного словотвору. Словотвірну парадигму мають усі слова, які беруть участь у словотворенні і які виступають твірними

36. Словотвірна модель. Словотвір у синхронії та діахронії

Словотвірна модель – це схема побудови похідних слів, яка характеризується двома обов’язковими ознаками:а) спільністю частиномовної належності похідних і твірних слів;б) тотожністю форманта.

Так, до одномодельних належать такі похідні: навушник, наручник, нарукавник (усі іменники, утворені від іменника, формант – префікс на- і суфікс -ник) творяться за моделлю “На- + ІО + -ник”.У мові всі похідні слова утворюються за конкретними моделями.

Моделі бувають регулярні, коли до твірних основ регулярно приєднуються словотворчі засоби за однією схемою (моделлю), наприклад: Рига → ризький, Париж → паризький, Київ → київський та ін.; і нерегулярні, за якими в сучасній мові нові слова не утворюються, наприклад: за моделлю “ДО + -ух” – пастух утворене одне слово.

Синхронія (від гр. syn "разом" і chronos "час", тобто "одночасність") —1) стан мови в певний момент її розвитку, в певну епоху; 2) вивченнямови в цьому стані (в абстракції від часового чинника).Діахронія (від гр. dia "через" і chronos "час", тобто "різночасність") —1) історичний розвиток мови; 2) дослідження мови в часі, в їїісторичному розвитку.Синхронія, таким чином, — це горизонтальний зріз (вісь одночасності), адіахронія — вертикальний зріз (вісь послідовності). Графічно їх можна позначити так:Для мовців важлива синхронія, тобто мову треба знати такою, якою вона єнині. Щоб добре володіти сучасною мовою, не обов'язково знати історіюмови, як змінювалися звуки, які з них зникли, а які з'явилися, скількиколись було форм граматичного числа (однина, двоїна, множина), часовихформ дієслова (теперішній, чотири форми минулого часу — аорист, перфект,імперфект і плюсквамперфект, три форми майбутнього часу — проста і двіскладні, аналітичні) тощо.Навряд чи ефективніше вплинуло б на практичне користування сучасноюмовою знання мовцем того, що слово верблюд колись означало "слон", аслово підлий — "простонародний, неродовитий"

37. Класифікація способів словотвору

Нові слова здебільшого утворюються за допомогою словотворчих афіксів. Словотворчий афікс (кольори …) — це префікс, суфікс чи постфікс, який приєднується до твірної основи для творення нового слова. Класифікацію способів словотворення схематично можна зобразити так: Префіксальний спосіб — спосіб творення слів за допомогою словотворчих префіксів: заходити — ходити, перенавантаження — навантаження, прехороший --- хороший, безвідповідально --- відповідально. Суфіксальний спосіб — спосіб творення слів за допомогою словотворчих суфіксів: холодненький --- холодний, дубок --- дуб, вітерець --- вітер, читання --- читати, молодість --- молодий. Префіксально-суфіксальний спосіб — спосіб творення слів шляхом одночасного приєднання до твірної основи словотворчих префіксів і суфіксів: надбрівний — брова, безмежний — межа, затишок — тиша.

Постфіксальний спосіб — спосіб творення слів шляхом приєднання до твірної основи словотворчих постфіксів: битися --- бити, миритися — мирити.

Префіксально-постфіксальний: розійтися --- іти, приблудитися --- блудити.

Суфіксально-постфіксальний: лінуватися --- лінь, здороватися --- здоров(ий).

Суфіксально-префіксально-постфіксальний: прибіднятися --- бідний, змилостивитися --- милостивий.

Безафіксний спосіб (відкидання значущих частин) — це спосіб творення слів шляхом укорочення (усічення) твірного слова: відхід --- відходити, закид — закидати, зелень — зелений. Основоскладання — спосіб творення слів шляхом поєднання твірних основ кожного зі слів, що входять до базової сполуки — підрядної чи сурядної. Наприклад: хмарочос — хмари чесати, життєпис — життя писати, хвилеріз — хвилі різати, лісостеп — ліс і степ, синьо-жовтий --- синій і жовтий, кисло-солодкий — кислий і солодкий. Словотворчим афіксом у таких випадках виступає інтерфікс — морфема, яка сполучає твірні основи. Цей спосіб творення — морфема, яка сполучає твірні основи. Цей спосіб творення може супроводжуватися суфіксацією: правосторонній — права сторона, однобічний — один бік, сільськогосподарський — сільське господарство. Потрібно пам'ятати, що прикметники, утворені на базі сурядної сполуки слів, пишуться через дефіс (блакитно-синій, студентсько-викладацький, науково-технічний, мовно-літературний), а прикметники, утворені на базі підрядної сполуки — разом (народногосподарський, лівобережний, важкоатлетичний, західноукраїнський). Складання може відбуватися і без інтерфікса (всюдихід — всюди ходити). Окремо виділяють складання слів: батько-мати — батько і мати, хліб-сіль — хліб і сіль, мед-пиво — мед і пиво, срібло-золото — срібло і золото, туди-сюди — туди і сюди. Слова, утворені способом складання, називаються складними. Одним із різновидів складних слів є складноскорочені слова (абревіатури). Вони можуть утворюватися: а) складанням частин кожного із твірних слів, що входять до базового словосполучення: завмаг — завідуючий магазином, б) складанням частини твірного слова і цілого твірного слова: держадміністрація — державна адміністрація, медсестра — медична сестра, в) складанням назв початкових букв твірних слів: УТН — Українські телевізійні новини, ЛПУ — Ліберальна партія України, г) складанням початкових звуків твірних слів: загс — запис актів громадянського стану, ДЕК — державна екзаменаційна комісія; д) складанням початкових частин і звуків, букв, цифр тощо: облвно — обласний відділ народної освіти, СУ-15 (Сухий — прізвище конструктора). Морфолого-синтаксичний спосіб — це спосіб творення слів, при якому нове слово утворюється внаслідок переходу з однієї частини мови в іншу. Наприклад: операційна — (перехід прикметника в іменник), завідуючий (перехід дієприкметника в іменник), коло хати (перехід іменника в прийменник).

38.Афіксальні способи

До афіксальних способів словотвору належать префіксальний, суфіксальний, постфіксальний та комплексні – суфіксально-префіксальний, префіксально-постфіксальний, суфіксально-постфіксальний, суфіксально-префіксально-постфіксальний.  У суфіксальному, суфіксально-префіксальному, суфіксально-постфіксальному, префіксально-суфіксально-постфіксальному способах словотвору твірною основою виступає основа мотивуючого слова (твірної бази) і тому флексія мотивованого слова не належить до словотвірної структури похідного: земля → землякØ, снігØ → засніжити, бідний → прибіднятися.  У префіксальному, постфіксальному, префіксально-постфіксальному способах словотвору твірною основою мотивованого виступає ціле мотивуюче слово і тому флексія мотивованого слова належить до твірної основи словотвірної структури похідного: старий → престарий, вмивати → вмиватися, спати → виспатися.  Префіксальний спосіб, або префіксація, – утворення нового слова шляхом приєднання префікса до мотивуючого слова: вчора → позавчора, група → підгрупа, писати → підписати.  Особливість префіксального способу в тому, що префікс приєднуються не до твірної основи похідного слова, а до цілого слова твірної бази, тому флексія у похідних словах, утворених префіксальним способом, належить до твірної основи. Саме тому слово, утворене за допомогою префіксації, належить до тієї ж частини мови, до якої належить слово твірної бази: читати → перечитати, текст → підтекст, завтра → післязавтра, старий → престарий.  Суфіксальний спосіб, або суфіксація, – утворення нового слова шляхом приєднання суфікса до твірної основи: білий → білякØ, сімØ → семеро, кричати → крикØØ, козакØ → козакувати.  Словотвірний суфіксальний формант може бути нульовим, матеріально невираженим у звуках. Такий формант визначається у словотворчій структурі похідного слова, коли мотивована основа має, порівняно з мотивуючою, ту саму або меншу кількість морфем, але є семантично складнішою.  Напр., розрізати ("ріжучи ділити на частини") → розрізØØ ("розрізане місце") – слово розріз утворилося за допомогою нульового словотворчого суфікса при усіченні дієслівної твірної основи на суфікс -а- розріз(а), крім того це слово ще має і нульову флексію.  Нульова суфіксація визначається у таких випадках:1. при утворенні іменників від прикметників: зелений → зеленьØØ, синій → синьØØ, цвілий → цвільØØ;  2. при утворенні іменників із значенням опредмеченої дії від дієслів: відліт(а)ти → відлітØØ, прокол(о)ти → проколØØ, їзд(и)ти → їздØа;  3. при утворенні іменників із значенням конкретного предмета від дієслів: причеп(и)ти → причепØØ, перелаз(и)ти → перелазØØ;  4. при утворенні іменників із значенням особи від дієслів: пристав(и)ти → приставØØ, посил(а)ти → посолØØ, недоуч(и)ти → недоукØØ.  При утворенні віддієслівних іменників за допомогою нульових суфіксів, як показують приклади, основа мотивуючого слова усікається.  Постфіксальний спосіб, або постфіксація, – утворення нового слова шляхом приєднання постфікса до мотивуючого слова: витирати → витиратися, хто → хтось, чий → чий-небудь, що → що-будь, десь → десь-то.  Як і в префіксальному способі, при постфіксації постфікс приєднуються не до твірної основи похідного слова, а до цілого слова твірної бази, тому флексія у похідних словах, утворених постфіксальним способом, належить до твірної основи. Слово, утворене за допомогою постфіксації, належить до тієї самої частини мови, до якої належить слово твірної бази.  Суфіксально-префіксальний спосіб – утворення нового слова шляхом одночасного приєднання до твірної основи префікса і суфікса: межа → безмежний, рука → приручити, виразний → увиразнити, співати → наспівувати, добрий → по-доброму, виходити → безвихідьØØ.  Слова утворені суфіксально-префіксальним способом можуть мотивуватися не одним словом, а сполученням двох слів – прийменника з іменником: на столі → настільний, під містом → підміський. У таких словотвірних зв'язках прийменник твірної бази приєднується до твірної основи мотивованого і виконує функцію префікса. Як показують приклади, флексія при суфіксально-префіксальному способі словотвору не входить до словотвірної структури похідного слова.  Префіксально-постфіксальний спосіб – утворення нового дієслова шляхом одночасного приєднання до мотивуючого дієслова префікса і постфікса: сісти → усістися, спати → виспатися, глянути → зглянутися, рахувати → обрахуватися. Префіксально-постфіксальним способом утворюються тільки дієслова на базі інших дієслів, тому флексія –ти належить до твірної основи похідного слова.  Суфіксально-постфіксальний спосіб – утворення дієслова шляхом одночасного приєднання до твірної основи суфікса і постфікса: кущ → кущитися, брат → брататися, гордий → гордитися. Дієслова суфіксально-постфіксальним способом утворюються на базі іменників та прикметників, тому дієслівна флексія -ти не входить до твірної основи похідного дієслова.  Префіксально-суфіксально-постфіксальний спосіб – утворення дієслів на базі іменників та прикметників шляхом одночасного додавання до твірної основи префікса, суфікса та постфікса: сміливий → насмілитися, погода → розпогодитися, при цьому дієслівна флексія -ти не входить до твірної основи похідного дієслова. 

39.Осново- та словоскладання

— слова утворюються поєднанням двох чи більше основ або слів (чорна земля →чорнозем, ракета і носій → ракета-носій);

40. безафіксні способи словотвору. Усічення. Абревіація

Абревіація — спосіб словотворення, що розвинувся у 20 ст. Це об'єднання скорочених основ (технічний редак­тор > техред), скорочених і повних основ (медич­не училище > медучилище), а також творення простого похідного слова шляхом довільного скорочення твірної одиниці (магнітофон > маг). При абревіації, як і при складанні похідне утворюється шляхом злученням компонентів кількох слів^[1].

В українській, як і в інших слов'янських мовах, абревіація характерна здебільшого для іменників і дуже рідко використовується у прикметниках (культпросвітній, санепідеміологічний).Починаючи з 60-х рр. 20 ст. в абревіації спостерігаєть­ся дедалі сильніша тенденція до створення аб­ревіатур, зовні схожих на звичні слова: вало­кордин, газотрон, позитрон. Слова цього типу особливо поширені в науковій мові, де їх вжива­ють як терміни: аероторія, акваторія, лавсан, мелан, поропласти.У сучасній українській мові активі­зувався процес скорочення слів за абревіатур­ним способом, тобто не на морфемному рівні, що притаманне розмовному стилю: неформали (пред­ставники неформальних організацій), рок (рок-н-рол), фанати (фанатики) тощо

Безафіксний спосіб (відкидання значущих частин) — це спосіб творення слів шляхом укорочення (усічення) твірного слова: відхід --- відходити, закид — закидати, зелень — зелений.

41. Морфолого-синтаксичний спосіб

- це спосіб творення слів, при якому нове слово утворюється внаслідок переходу з однієї частини мови в іншу. Наприклад: операційна - (перехід прикметника в іменник), завідуючий (перехід дієприкметника в іменник), коло хати (перехід іменника в прийменник).

42. Лексико-синтаксичний спосіб, або зрощення, – це спосіб творення нових слів шляхом зрощення двох або більшої кількості слів одного словосполучення: добра ніч → добраніч, не чуй вітер → Нечуйвітер (прізвище).    Результатом лексико-синтаксичного способу словотвору є складне слово, оскільки воно має два і більше коренів. Твірною базою у такому способі творення виступає не будь-яке сполучення слів, а тільки синтаксична одиниця – словосполучення: два або більше слів, між якими встановлюється залежний зв'язок, тобто від одного слова до іншого можна поставити питання: добра яка? ніч, не чуй кого? що? вітер. Складне слово, утворене лексико-синтаксичним способом, переймає флексію другого слова словосполучення, тому флексія не визначається у словотвірній структурі мотивованого: перекоти поле → перекотиполе.

Лексико-семантичним називається такий спосіб, при якому звукова оболонка твірного слова залишається незмінною, набуває нового значення і стає похідним, наприклад: лебідь (птах) і Лебідь (прізвище).При цьому способі не застосовуються спеціальні словотворчі засоби, а формантом є зміна семантики.Похідне слово з’являється семантичним шляхом – через розщеплення багатозначного слова і поступове утворення омонімів (В.В. Виноградов, М.М. Шанський, І.І. Ковалик). Наприклад: перо – пір’їна і знаряддя для писання.