2. Зв'язок морфеми з іншими одиницями мови

Морфема і слово. Спільні та відмінні риси. У сучасному мовознавстві практично незаперечним є визнання слова центральною одиницею мови. Слово, «незважаючи на складнощі визначення, становить знакову єдність, яка знову і знову постає перед нами настійливо як щось центральне у механізмі мови».

Структурно слова, як правило, є синтезом кількох – мінімум двох морфем. Однак у мові є також слова, які формально, «за будовою», дорівнюють морфемі: де, там, таксі.

Слово за низкою ознак якісно відрізняється від морфеми – як ціле від частини. І поняття слова, і поняття морфеми необхідні для лінгвістичного аналізу системи мови. Кожен з них має сферу свого застосування. Кожна з цих одиниць перебуває у певній залежності від іншої.

Як одиниці мови морфема і слово мають певні спільні ознаки: 1. значеннєві одиниці: виражають певне значення; 2. двобічні одиниці: мають ПЗ(значення) і ПВ (звучання); 3. виступають у двоєдиній – абстрактно//конкретній – сутності; 4. вступають у системні зв’язки відповідно до двох типів відношень – парадигматичних і синтагматичних; 5. мають цілісну структуру: у слово не можна вставити інше слово; в морфему не можна вставити іншу морфему.

Як одиниці різних мовних підсистем вони вирізняються низкою відмінних ознак, які є для них диференційними. Диференційні ознаки описують переважну більшість типових, однак не всі відповідні одиниці. У мові є слова невідмінювані, які не охоплені частиною тих чи інших однак. Однак, незважаючи на це, морфема і слово залишаються якісно відмінними одиницями.

Слово	Морфема
Значення лексичне	Має певне значення
Складається з фонем	Складається з фонем, неподільних на знач. одиниці
Слово можу існувати як самостійна одиниця	Може існувати лише у слові
Лексико-граматична єдність	Не має лексико-граматичної єдності. Або граматичне, або лексичне значення
Необмежена к-сть слів існує	Обмежена кількість морфем
Відтворюється в мові як самостійна одиниця	Як частина слова

3. Об’єкт, предмет і завдання морфеміки

Термін морфеміка має два значення – онтологічне та гносеологічне. Морфеміка - це морфемна підсистема мов, система морфем//морфів - найменших значеннєвих одиниць, будівельних компонентів слова//словоформи. Морфеміка – це розділ граматики, що вивчає систему морфем//морфів і морфемну//морфну структуру слів//словоформ; формальні та семантичні відношення морфем//морфів між собою і зі словом//словоформою як цілісним утворенням.

Поступове нагромадження мовних фактів, розбудова теоретичних та методологічних положень мовознавчих наук, усвідомлення мови як цілісної системи зі своєю структурою та елементами – мовними одиницями й тими відношеннями, які їх зв’язують, спричинило, з одного боку, зміну акцентів щодо визначення рівня мови відповідно до мовної одиниці, яка конститує цей рівень мови морфологічний – морфемний, а з другого – виокремлення спочатку в межах морфології, а потім і як цілком самостійного – розділу словотвір. І найостаннішим відгалуженням від морфології є морфеміка як розділ мовознавства, який, щоб уникнути небажаної термінологічної омонімії з підсистемою мови, можна назвати морфемологією.

Морфемологія має власні об’єкт дослідження – морфемна підсистема мови як об’єктивна дійсність; предмет дослідження – морфема//морф як основна одиниця і як компонент морфемної структури слова//словоформи, а також морфемна структура слова//словоформи як послідовність морфем//морфів, побудована за певними правилами сполучуваності окремих їхніх типів і класів; одиниці морфеміки – елементарні (морфеми//морфи)і комплексні (морфемні//морфні структури слів//словоформ); проблематику дослідження: 1. види морфем//морфів за роллю і місцем у слові//словоформі, зі їхньою функцією, а поширенням у мові, за походженням тощо; 2. значення морфеми, типи морфем//морфів за значенням(лексичне значення, граматичне значення, словотвірне значення) різновиди ГЗ і СЗ; 3. співвідношення лінійних(синтагматичних) та нелінійних(парадигматичних) одиниць морфемного рівня: слово//словоформа, основа//основоформа, морфема//морф; 4. принципи виділення у словоформах лінійних одиниць – морфів і правила ототожнення їх у парадигматичну одиницю – морфему; 5. сукупність морфемних//морфних структур слів//словоформ, закони їхнього конструювання та розподіл за частинами мови.