- •Морфеміка як наука та рівень мови
- •2. Зв'язок морфеми з іншими одиницями мови
- •3. Об’єкт, предмет і завдання морфеміки
- •4. Поняття морфеми, морф, аломорф, варіант морфеми.
- •5. Види морфем української мови за значенням
- •6. Види морфем української мови за позицією у структурі слова
- •7. Види морфем української мови за функцією
- •8. Види морфем української мови за способом вираження та формою
- •9. Види морфем української мови за ступенем повторюваності
- •10. Види морфем української мови за значенням
- •11. Види морфем української мови за походженням
- •12.Полісемія, омонімія, синонімія,антонімія морфем
- •13. Морфемна структура слова. Основа слова та її характеристика
- •14. Вільні та зв'язані корені. Вільні та зв'язані основи
- •15. Подільність основ
- •16. Історичні зміни у морфемній структурі слова. Спрощення
- •17. Історичні зміни у морфемній структурі слова. Перерозклад
- •18. Історичні зміни у морфемній структурі слова. Ускладення. Декореляція
- •19. Морфонологія як наука. Морфонологічна модель та морфонологічна позиція
- •20. Морфонологічні явища. Чергування. Усічення
- •21. Морфонологічні явища. Інтерфіксація. Накладання
- •23. Валентність основ, префіксів, суфіксів
16. Історичні зміни у морфемній структурі слова. Спрощення
Інколи змінюється не лише семантика і значення морфеми, але і будова, звуковий склад, кількість морфем у слові, значення і функції морфем. Головний чинник історичних змін у морфемній структурі слова – порушення співвідношення між прямим твірним словом та похідним.
Типи історичних змін: спрощення, перерозклад, ускладнення, декореляція.
Спрощення – найпоширеніша зміна,в основі якої похідна основа перетворюється на непохідну.
дар (да-р-ь), да-ти
Явище С. виникло внаслідок деетимологізації і демотивації слів в результаті різних фонемних змін.
Виокремлюють повне та неповне С. Повне С. – цілковите злиття афіксальних морфем з кореневими, нові слова не зберігають слідів давньої похідності. (старий,добрий, хитрий –р- -велика ознака). Неповне С. – окремі сліди похідності помітні і корені, і афікси легко розрізнити, але втрач. своє первісне значення. (порох –прах, обруч – об руку).
Спрощення відбувається у 3 позиціях: корінь + суфікс (мило, шило, рало); префікс + корінь (призьба,закон,обруч); префікс + корінь+суфікс (наперсток, подушка)
Спрощення може відбуватися між коренем та суфіксом в процесі історичних змін (перстень, вікно)
17. Історичні зміни у морфемній структурі слова. Перерозклад
Інколи змінюється не лише семантика і значення морфеми, але і будова, звуковий склад, кількість морфем у слові, значення і функції морфем. Головний чинник історичних змін у морфемній структурі слова – порушення співвідношення між прямим твірним словом та похідним.
Типи історичних змін: спрощення, перерозклад, ускладнення, декореляція.
Перерозклад – іст. зміна, яка відбувається між морф., в результаті якої в складі похідного слова змін. межі між твірною основою та формальною в наслідок переходу 1 елемента 1 морфа до сусіднього морфа. (рука рук-а-мь, земля земл-я-мь,вода – вод-а-мь) (ведеш ведете веде-ш(іст.))
Явище перерозкладу поновило нові суфіксальні морфеми ник – ільник на означення особи (фокусник, вісник, погорільник)
Явище перерозкладу трансформує форему в структуру слова, в наслідок чого відбувається збільшення суфіксів в укр. мові.
18. Історичні зміни у морфемній структурі слова. Ускладення. Декореляція
Інколи змінюється не лише семантика і значення морфеми, але і будова, звуковий склад, кількість морфем у слові, значення і функції морфем. Головний чинник історичних змін у морфемній структурі слова – порушення співвідношення між прямим твірним словом та похідним.
Типи історичних змін: спрощення, перерозклад, ускладнення, декореляція.
Ускладнення – іст. процес, протилежний до спрощення.
Слово з неподільною основою стає словом з подільною основою. 1 морфема перетворюється на 2 морфеми. Явище ускладнення притаманне словам іншомовного походження. (трамвай, космос, анархія)
Основною причиною ускладнення запозичених слів є наявність у мові споріднених з ними похідних.
Декореляція не торкається звукового сладу і кількості морфем, це зміна характеру та значення морфем, а також їх співвідношень при збереженні к-сті і порядку морфему структурі слова.
війна – вої, а в суч. мові війна – воювати; лікар – лькь(лька), що озн. лікування в знач. ліки; в суч.м. лікар – лікувати.