Тестові завдання

Питання 1

Коли стався церковний розкол, в результаті якого почався розвиток двох окремих напрямків християнства - православ’я і католицизму:

XV ст

XI ст

XX ст

VIII ст

Питання 2

Яка з наведених нижче держав є центром католицизму:

Люксембург

Росія

Франція

Естонія

Ватикан

Питання 3

Який з догматів є притаманний лише для католицизму:

Догмат про Трійцю

Догмат про чистилище

Догмат про першородний гріх

Догмат про створення світу

Питання 4

Хто з визначних діячів був ідеологом протестантизму:

Нікон

Абеляр

Афанасій

Лютер

Оріген

Питання 5

Яке з таїнств присутнє у всіх напрямах християнства:

Соборування

Причастя

Священство

Шлюб

Завдання і питання для самоконтролю

1. Які причини розколу християнської церкви в 1054 році?

2. Які основні відмінності між православ’ям і католицизмом?

3. Які соціальні події призвели до Реформації?

4. Назвіть основні принципи протестантизму.

5. Назвіть основні особливості православного віровчення і культу.

6. Які напрямки протестантизму ви знаєте?

Словник

Апостоли ( від грецьк. ароstolоs — посланець) — мандрівні проповідники у первісному християнстві, які поширювали його ідеї у давніх громадах, а також серед нехристиян. Пізніше церква стала називати апостолами переважно тільки 12 найближчих учнів Ісуса Христа, які, згідно з новозвітними текстами, були обрані ним самим для поширення його вчення. Це — Симон (Петро), Андрій, Варфоломій, Іоан, Матфей, Симон Зилот (за ін. версією — Симон Кананіт), Фаддей (або Іуда, син Якова), Филип, Фома, Яків — син Алфея, Яків — син Заведея і брат Іоана, Іуда Іскаріот, що зрадив Ісуса. До апостолів відносять і Павла, хоча він не був безпосередню учнем Христа. Крім зазначених, церковні автори іменують апостолами також інших 70 учнів Христа, яких він посилав проповідувати про наближення «Царства Божого» (Лк 10:1-9). Серед цих «апостолів з 70-ти» виділяють євангелістів Луку і Марка, автора одного з новозавітних соборних послань Якова.

Вульгата (від лат. vulgatae — звичайна, народна) — латинський переклад Біблії, виконаний у 384 — 405 Єронімом Блаженним з єврейського та грецького манускриптів. У VIII столітті текст Вульгати був перевірений радником Карла Великого абатом Алкуїном. Вульгата була канонізована Тридентським собором 1546, а наприкінці століття (1589, 1592) за Папи Сикста V та Климента VIII прийнята Римо-католицькою церквою як офіційний текст Біблії.

Нагорна проповідь — за Євангеліями, проповідь Христа на горі перед апостолами. Нагорна проповідь це — стислий виклад соціальних і моральних принципів первісного християнства; розкриття істотної відмінності Нового Завіту від Старого; переосмислення моральності на засадах любові — центральної для християнського віровчення категорії, зміст якої поєднує сферу онтології, гносеології, етики й естетики. В Нагорній проповіді підноситься значимість в суспільстві тих, хто духовно великий, хто вирізняється блаженством. Це, передусім, — «вбогі духом», «засмучені», «голодні та спрагнені правди», «милостиві», «чисті серцем», «миротворці», «гнані за правду» тощо. Христос закликає людей перевершити книжників і фарисеїв, вдаючись задля цього до неспротиву злу, до любові до ворогів, молитви за тих, хто ображений. Зміст Нагорної проповіді є своєрідним пошуком гуманістичного розв'язання проблем людини.

Новий Завіт — частина Біблії, яку, як Святе Письмо, вшановують лише християни. Книги Нового Завіту написані грецькою мовою. Назва їх походить з уявлень про те, що Бог через свого сина Ісуса Христа уклав з людьми новий договір (завіт). Християнське богослов'я авторами Новий Завіту вважає учнів Ісуса і їх наступників. Новий Завіт складається з 27 книг. Послідовність канонічного розміщення їх в Біблії не відображає послідовності в часі їх написання. Першою за часом появи книгою є Одкровення Іоана (друга пол. 68 — поч. 69 рр.), в якому говориться про близький «кінець світу», «страшний суд». Послання апостолів (їх в Новому Завіті 21, 14 з них приписують апостолу Павлу) були написані наприкінці 90-х рр. І ст. і на поч. ІІ ст. Це швидше всього те листування, яке вели між собою ранньохристиянскі громади. В них розкриваються питання віровчення й побуту громад. Наявні в каноні чотири Євангелія (від Матфея, Марка, Луки, Іоана) були написані на поч. ІІ ст. Основною їх тематикою є описання життя, чудес і вчення засновника християнства Боголюдини Ісуса Христа. Діяння апостолів — книга, яка оповідає про поширення християнства серед іудеїв і язичників, написана у другій пол. ІІ ст. Основна ідея всіх книг Нового Завіту — оповідь про втілення в людському образі Сина Божого, який з'явився на землі для спокути первородного гріха. Новозавітний канон встановлювався поступово, в обстановці гострої боротьби між різними християнськими громадами. Остаточно він був затверджений на Лаодикейському соборі (364). Книги Нового Завіту склали основу для становлення християнської догматики і церковних канонів, формування християнського культу.

Остромирове Євангеліє — найдавніша датована пам'ятка слов’янської писемності в давньоруській редакції. Остромирове Євангеліє переписане в 1056—1057 в Києві дияконом Григорієм з давньоболгарського оригіналу для новгородського посадника Остромира. Складається з 294 аркушів пергаменту, є важливим джерелом для вивчення давньоруської мови Зберігається в Санкт-Петербурзі в бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна.

Пересопницьке Євангеліє — рукописний переклад чотирьох Євангелій «из языка болгарскаго на мову рускую». Створено в 1556—1561 в Пересопницькому Пречистенському монастирі (нині — Рівненська обл.). Переклад здійснив архімандрит Григорій, переписав уставним письмом чернець Михайло. Пересопницьке Євангеліє було власністю монастиря, а згодом — гетьмана І.Мазепи, Переяславського собору та ін. Видатна пам'ятка світової та української культури. Зберігається у Центр, наук, бібліотеці НАН України.

Септуагінта (лат. - сімдесят) — переклад Старого Завіту грецькою мовою у 3—2 ст. до н.е. для потреб єврейської діаспори. За легендою, здійснений за 72 дні 72 старійшинами на чолі з Аристеєм, які з цією метою приїхали з Єрусалиму до Александрії на запрошення єгипетського царя Птолемея II Філадельфа. Септуагінта містить бл. 10 книг і окремих текстів, яких не було у давньоєврейських текстах і які не належать до канонічних книг сучасного іудаїзму. Це так звані апокрифи. Вони вважаються неканонічними, але входять до складу православних і католицьких видань Біблії.

Тестові завдання

Питання 1

Найдавнішою в Україні книгою Православного Святого Письма є

Острозька Біблія

Кумранські тексти

Остромирове Євангеліє

Вульгата

Пересопницьке Євангеліє

Питання 2

Ветхий Заповіт був завершений у

ХХ ст. н. е.

ХХ ст. до н. е.

ІІ ст. н. е.

ІІ ст. до н.е.

Питання 3

Яка з наступних книг не входить до складу Біблії

Євангеліє від Луки

Євангеліє від Фоми

Євангеліє від Марка

Євангеліє від Іоанна

Питання 4

Яке з Євангелій не є синоптичним

Від Луки

Від Марка

Від Іоанна

Від Матфея

Питання 5

Скільки книжок входить до Нового Заповіту

П’ять

Тридцять дев’ять

Двадцять сім

Чотири

Завдання і питання для самоконтролю

Розкрийте значення Біблії в історії світової культури.

Яку структуру має Біблія?

Дайте характеристику основним ідеям Старого Заповіту.

Дайте характеристику основним ідеям Нового Заповіту.

Які книги входять в склад Нового Заповіту?

Дайте загальну характеристику книг Нового Заповіту.

Коли була написана Біблія?

Яке історичне і культурне значення мають Кумранські рукописи?

Які переклади Біблії мають назви: “Септуагінта” і “Вульгата”?