Самостійна робота студентів Законспектувати роботи:

1. Вартанян Г.А. Эмоции и поведение / Г.А. Вартанян, Г.С. Петров. – Л. : Прогресс, 1989. – 320 с.

2. Симонов П.В. Мотивированный мозг. Высшая нервная деятельность и естественно- научные основы общей психологии / П.В. Симонов. – М. : Знание, 1987. – С.86-104.

3. Симонов П.В. Эмоциональный мозг. Физиология. Нейроанатомия. Психология эмоций / П.В. Симонов. – М. : Знание, 1981. – С. 69-80, 92-87 (Физиология и нейроанатомия эмоций).

Форма звітності: скласти письмовий звіт про проведену роботу.

Індівідуальна робота Теми доповідей та повідомлень

1. Історія вивчення питання про природу емоцій.

2. Нейроанатомічний субстрат емоцій.

3. Проблема регуляції та керування емоційним станом людини.

НЕОБХІДНІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

1. Емоція як відбиток актуальної потреби й імовірності її задоволення

У найбільш загальній формі правило виникнення емоцій може бути подане у виді наступної структурної формули:

Е = f [-П ( Ін - Іс)]

де - Е - емоція, її сила, якість і знак;

-П - сила і якість актуальної потреби в самому широкому змісті слова (для людини це не тільки вітальні потреби типу голоду і спраги, але рівною мірою різноманітні соціальні й ідеальні (духовні) потреби аж до самих складних);

-( Ін - Іс) - оцінка імовірності (можливості) задоволення потреби на основі філогенетичного і раніше придбаного індивідуального досвіду,

-Ін - інформація про засоби і час, прогностично необхідних для задоволення потреби;

-Іс - інформація про засоби і час, які суб'єкт має в даний момент. Термін «інформація» тут вживається в змісті її прагматичного значення, що визначається зміною імовірності досягнення цілі.

2. Структури мозку, що реалізують складні функції емоцій

Вплив емоцій на поведінку визначається становленням до емоційного стану, причому воно підпорядковано принципу максимізації позитивних емоцій і мінімізації негативних. Цей принцип реалізується впливом мотиваційно-емоційних структур гіпоталамуса на інформаційні (когнитивні) і відділи нової кори, що організують рух.

Інтенсивність емоційної напруги незалежно від його знака пов'язують з активністю тім'яно-скроневих відділів правої півкулі. Що стосується знака емоцій (позитивного або негативного), то, за думкою Дейвидсона, він залежить від співвідношення активності лівої фронтальної кори (ЛФК) і правої фронтальної кори (ПФК). При подачі суб'єкту стимулів, що не усвідомлюються, права півкуля більш чутлива до негативних ємоцій. Винятково велика комунікативна функція емоцій - породження і сприйняття вираження емоцій у міміці, голосі, фізичних характеристиках мови. Емоційний стан суб'єкта переважно відбивається на міміці лівої половини особи, що свідчить про переважну активність правої півкулі. Права півкуля (його центральна скронева область) переважає і при сприйнятті емоційної міміки.

3. Іиндівідуальні особливості взаємодії структур мозку, що реалізують функції емоцій як основу темпераментів

Говорячи про роль мозкових макроструктур в індивідуальних (типологічних) особливостях поведінки, мають на увазі емоційну сферу, тобто темперамент, не торкаючись таких індивідуальних рис, як особистість і характер. Саме з емоційністю, що регулюється мигдалиною, гіпоталамусом і іншими частинами лімбічної системи, пов'язує темперамент К.Клонингер. Під характером він розуміє індивідуальні особливості цілей і цінностей, формованих гіппокампом і неокортексом. Особистість - це індивідуально неповторна композиція і внутрішня ієрархія основних (вітальних, соціальних і ідеальних) потреб людини.