- •6. Співвідношення філософських, загальнонаукових і спец-наук.Методів.
- •7. Діалектика та метафізика як філ. Методи
- •8.Основні функції філософії:
- •13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя
- •14.Особливості філософії епохи Відродження
- •15.Філософія Нового Часу: загальна характеристика.
- •16.Класична німецька філософія
- •17.Своєрідність філософії українського духу
- •18. Марксистська філософія:сучасне осмислення нових положень.
- •19. Філософська антропологія.
- •21.„Філософія життя”
- •23. Герменевтика як напрям сучасної філософії
- •24. Філософські ідеї Структуралізму
- •28.Класична онтологія та її фундаментальні проблеми
- •31. Рух, як спосіб, простір та час як форми існування матерії
- •32. Некласична онтологія.
- •33.Визначальні категоріальні характеристики світу.
- •35. Народонаселення як природне явище
- •36. Поняття біосфери і ноосфери.
- •37 . Поняття глобалізаціїї та форми її існування.
- •38. Глобальні проблеми сучасності.
- •39. Екологія та екологічні проблеми в Україні
- •40.Інтелект,почуття,пам»ять і воля як здатності людини.
- •41. Співвідношення понять «людина», «індивід», «особистість» та «індивідуальність»
- •42. Проблема визначення Сутності людини
- •43.Проблема сенсу життя людини
- •44. Проблема свободи і відповідальності.
- •45.Свідомість як найвища форма відображення.
- •46. Феноменологічна концепція свідомості
- •47.Чуттєве,раціональне-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості
- •48*.Еврестична і творча функції інтуїції
- •50.Несвідоме, свідоме і надсвідоме
- •51. Основні складові пізнавальної діяльності:суб’єкт і об’єкт, мета і ціль, засоби та результат.
- •52. Гносеологія та епістемологія.
- •53*. Можливості та межі пізнавального процесу.
- •55. Абсолютність і відносність істини
- •56. Проблема критеріїв істини
- •57.Істина і правда
- •58. Поняття методу і методології.
- •59.Основні форми наукового пізнання
- •61. Функції мови
- •62.Поліструктурність мови
- •63Поняття соціокультурної комунікації
- •64.Об єкт і предмет філософії історії
- •67.Поняття суспільного і соціального у філософії
- •68.Основні характеристики суспільства
- •69*. Соціальна структура суспільства
- •70. Сім’я як соціальна ланка суспільства
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації соціуму.
- •76. Гуманізм філософії.
- •77. Поняття філософії економіки.
- •79. Поняття власності та її форм.
- •81. Поняття політики
- •82. Поняття політичної системи та її структури
- •83.Держава складова політичної організації суспільства
- •85. Поняття культури.
- •86. Масова культура,контркультура і антикультура.
- •87. Поняття цивілізації.
- •88. Традиції і новаторства в культурі.
- •89. Співвідношення національного і загальнолюдського в культурі
- •90. Поняття міжкультурної комунікації
61. Функції мови
Комунікативна – мова використовується як засіб спілкування між людьми, як інформаційний зв’язок у суспільстві.
Номінативна(називна)
Мислетворча – мова є не тільки формою вираження і передачі думки, а й засобом формування, тобто творення самої думки.
Гносеологічна(пізнавальна) – світ людина пізнає не тільки власним досвідом, а й досвідом попередніх поколінь. Мова – це сума знань про світ.
Експресивна – мова надає можливості розкрити неповторний світ інтелекту, почуттів і емоцій, вплинути сферою своїх переконань та почуттів на інших людей.
Волюнтативна – мова є засобом вираження волі співрозмовника. Вітання, запрошення, прохання, вибачення.
Естетична – мова фіксує в собі естетичні смаки і уподобання своїх носіїв.
Культуроносна – мова є носієм культури народу – мовотворця.
Ідентифікаційна
Магічно-містична
Спілкування – це процес взаємозв’язку, взаємовідношення, взаємодії між людьми, людськими спільнотами у якому відбувається обмін діяльністю, інформацією, досвідом, здібностями, вміннями та навичками. Особливими елелементами спілкування є слово(носій повідомлення) і речення(носій інформації).
Повідомлення – це цілісний, зв’язаний за смислом, структурований, автономний та цілеспрямований твір мовлення, що реалізується у конкретних умовах спілкування. Зміст повідомленя – це думки, аргументи, факти, докази. Найчастіше спосіб передачі – особиста зустріч.
Інформація – це повідомлення про факти, події, явища, відомості про когось або про щось. Характеризується злободенністю, точністю, лаконічністю, систематизованим добором фактів. Завжди прагне до подачі чогось несподіваного.
62.Поліструктурність мови
Поліструктурність мови – природна мова, вербальна та невербальна знакова система, мова науки і техніки, мова тварин.
Невербальна – музичні твори, танці, твори живопису, фотографії, кіно, архітектура. Це невербальні знакові системи, що лежать в основі текстів різних видів мистецтв.
Мова трудової діяльності - знакові системи, які застосовують для утворення простих текстів, що регулюють поведінку побутову і трудову діяльність людей.
Мова тварин не орієнтується на певного співрозмовника, не прагне досягнути розуміння, не пов’язана з досвідом.
63Поняття соціокультурної комунікації
Соціокультурна Комунікація- процес взаємодії між суб'єктами соціокультурної діяльності (індивідами,групами, організаціями і т.п.) з метою передачі або обміну інформацією за допомогою прийнятих в даній культурі знакових систем(мов), прийомів і засобів їх використання. Соціокультурна комунікація виступає як один з базових механізмів і невід'ємна складова соціокультурного процесу, забезпечуючи саму можливість формування соціальних зв'язків, управління сумісною життєдіяльністю людей і регулювання її окремих областей, накопичення і трансляцію соціального досвіду.
Необхідними умовами і структурними компонентами соціокультурної комунікації є наявність спільної мови у суб'єктів комунікації, каналів передачі інформації, а також правил здійснення комунікації (семіотичних, етичних).
Комунікативними є лише дії, здійснювані із спеціальною метою комунікації, тобто що мають мотиваційну підставу, орієнтацію на передачу інформації і здійснювані з використанням адекватної цій меті знакової системи. Типологія процесів соціокультурної комунікації може бути побудована по наступних підставах:
- по характеру суб'єктів комунікації (міжособистістна,особово-групова, міжгрупова, міжкультурна і ін.);
- по формах комунікації (вербальна, невербальна);
- по рівнях протікання комунікації (на рівні буденної культури, в специалізованих областях соціокультурної практики, в контексті трансляції культурного досвіду від специалізуючого рівня до буденного і т.п.)
Специфічною сферою соціокультурної комунікації виступає масова комунікація, яка може бути визначена як культурна область, що складається з відкритих, впорядкованих процесів трансляції соціально значущої інформації, що піддаються цілеспрямованому породженню і регулюванню. У змістовному відношенні соціокультурна комунікація може бути диференційована на чотири основних інформаційних напрямка:
-новаційна; -орієнтаційна; -стимуляція; -кореляційна. Основною змістовною одиницею соціокультурної комунікації є повідомлення(моно- аспектна інформація про що-небудь) або текст(комплексна інформація про багато або декількох істот. аспектах чого-небудь).