Консолідований звіт про прибуток компанії “Кока-Кола” на 31 грудня, млн дол.

Показник	2001 р.	2000 р.	1999 р.
Чиста сума продажів	20 092	19 889	19 284
Витрати на продані товари	6044	6,204	6,009
Валовий прибуток	14 048	13 685	13 275
Адміністративні, загальні витрати та витрати, пов’язані з реалізацією	8696	9,120	9,001
Інші витрати	—	1,443	813
Операційний прибуток	5352	3,691	3,982
Проценти отримані	325	345	260
Проценти сплачені	289	447	337
Доходи (збитки), пов’язані з акціями	152	(289)	(184)
Інші доходи (чисті суми)	130	99	98
Прибуток до сплати прибуткового податку	5670	3,399	3,819
Прибутковий податок	1691	1,222	1,388
Чистий прибуток	3979	2,177	2,431
Базовий чистий прибуток на одну звичайну акцію, дол.	1,60	0,88	0,98
Зменшений (“розводнений”) чистий прибуток на одну звичайну акцію, дол.	1,60	0,88	0,98
Середнє число акцій, що обертаються, млн дол.	2487	2,477	2,469
Опціони	—	10	18
Середнє число акцій, що обертаються, з урахуванням опціонів	2487	2,487	2,487

Розділ 4. Фінансове планування та контроль

4.1. Фінансова стратегія корпорації Стратегія розвитку корпорації

Стратегія розвитку (Development Strategy) являє собою програму досягнення економічного зростання в майбутньому. У широкому значенні слова, стратегія розвитку національної економіки передбачає гармонічне зростання традиційних галузей господарства, розвиток нових галузей, стабільність національної валюти і державних фінансів, розвиток експорту, вивіз капіталу з метою одержання прибутку, підвищення соціальної захищеності населення. Можуть бути також поставлені більш конкретні цілі економічного зростання. Наприклад, стратегія розвитку сільського господарства з метою підвищення забезпеченості країни власним продовольством і скорочення імпорту. Такі цілі були визначені в країнах Західної Європи після закінчення Другої світової війни.

Кожна корпорація визначає свою власну стратегію. Стратегія розвитку корпорації може бути визначена як ідеологія. Так, наприклад, стратегія ТНК “Кока-Кола” визначена досить ясно і чітко: “Думай так, як думають у регіонах розташування наших дочірніх компаній, і дій так, як діють у регіонах розташування наших дочірніх компаній”. Англійською це звучить більш точно і небагатослівно: “Think local, act local”. Постановка питання про стратегію відповідає тому, що корпорація має дочірні корпорації та інші підприємства, розташовані майже в 200 країнах, продукцію корпорації купують майже 6 млн жителів нашої планети¹.

Корпорація може визначити свою стратегію конкретніше. Так, наприклад, інноваційні корпорації ставлять за мету освоєння виробництва нових видів продукції, аналогів котрих ще немає на світовому ринку, тобто розширення ринків збуту.

Загальна стратегія економічного розвитку узгоджується із фінансовою стратегією. Вона розглядається як чинник забезпечення нормального функціонування корпорації в майбутньому. Першочерговим завданням керівників корпорації є зміцнення конкурентної позиції, яка конкретно визначається під час розроблення інноваційного, маркетингового, цінового, збутового, організаційного та інших напрямів як стратегії, так і політики.

Важливим завданням для менеджерів, які розробляють стратегію розвитку, є узгодження загальної стратегічної програми з фінансовою. Це пояснюється тим, що вони базуються на різних, несумісних передумовах. Загальна стратегія ґрунтується на врахуванні можливостей зміцнення конкурентної позиції на ринку конкретних товарів і послуг, фінансова — на русі капіталів. Тенденції розвитку ринків різні, тому загальна стратегія часто не може бути підтримана відповідним фінансовим забезпеченням.

Під час розроблення фінансової стратегії визначаються її мета, часові межі (time frame), а також характер дій, що передбачаються. Відповідно до цих дій з’ясовується можливість досягнення мети. Фінансову стратегію порівнюють із шаховою партією, в якій учасник (корпорація) налаштований на виграш. Цілі фінансової стратегії визначати важче, ніж загальноекономічні орієнтири. Ряд досліджень показують, що менеджери корпорацій надають перевагу таким цілям, як максимізація розмірів фірми, її економічного зростання і навіть зниження ймовірності втратити власну роботу. Однак які б цілі не були поставлені, становище, що складається на фінансових ринках, наводить адміністраторів на думку, що кінцевою метою на довгі роки є підвищення добробуту акціонерів.

Накреслюючи схему дій у майбутньому, необхідно враховувати теперішні умови діяльності фірми та їх передбачувані зміни. Така схема завжди конкретна, тобто обумовлюється економічним і фінансовим станом конкретної корпорації. Згідно з сучасними фінансовими теоріями, підвищення добробуту акціонерів може бути досягнуте зменшенням ризику для цінних паперів, випущених корпорацією, або збільшенням їх дохідності без зростання ризику. Проте цю мету важко відобразити в абсолютних показниках, адже умови фінансового ринку постійно змінюються.