Вексельний кредит

Фірма може також користуватися вексельним кредитом, тобто вона враховує свої векселі в комерційному банку. У цьому разі банк враховує, тобто купує, вексель клієнта за певною дисконтною ставкою, що являє собою різницю між номіналом векселя і сумою, сплаченою банком клієнту. Вексельний кредит погашається під час оплати векселя. Обліковий процент визначається за формулою:

,

де N — номінал;

Р — ціна купівля векселя банком;

t — термін, що залишився до настання платежу за векселем.

Наприклад, номінал векселя 100 грош. од., банк урахував вексель за 95 грош. од., до терміну погашення залишається шість місяців (або 180 днів). Обліковий процент дорівнює:

річних

або

річних.

Кредит під заставу товарно-матеріальних запасів

Фірма може одержати кредит під заставу своїх товарно-матеріальних запасів. Розмір банківської позички визначається якістю майнової застави. Якщо фірма в складі статті “товарно-матеріальні запаси” має стандартизовану, високоякісну готову продукцію, яка користується попитом, напівфабрикати, сировину, вона може легко одержати позичку. Така сировина, як пиломатеріали, метал, зернові, бавовна, вовна, можуть бути заставлені на 70—80 % або навіть більше. Стандартизована готова продукція, наприклад одяг, консерви, будівельні матеріали, також може бути заставлена під високий процент. Що стосується незавершеного виробництва, то розмір позички дуже обмежений і становить до однієї чверті його вартості.

Для кредитування товарно-матеріальних запасів застосовуються різні методи.

Перший — бланкова застава (blanket inventory liens). Це найпростіший метод, коли оформляється загальна вимога стосовно всіх наявних товарно-матеріальних запасів без розбивки на окремі статті.

Другий — одержання трастової розписки (trust receipt), тобто розписки про одержання товарів у довірче управління документа, який підтверджує, що позичальник віддав свої ТМЗ в довірче збереження. Усі товари при цьому маркуються з установленням відповідної нумерації. У разі несплати боргу виторг від їх продажу переходить до кредитора, а розписка анулюється.

Третій — одержання складської розписки (warehousing). У цьому випадку кредитор може вимагати від фірми створити спеціальну ділянку для зберігання тих товарів, які він не може контролювати¹.

У кожному конкретному випадку компанія вирішуватиме питання: що вигідніше — укласти угоду про факторинг (докладніше див. підрозділ 11.4) чи одержати кредит під товарно-матеріальні запаси. Розглянемо ситуацію мотивації під час вибору рішення¹.

Ситуація.

Швидкозростаюча компанія реалізує 75 % загального обсягу продажу в кредит шести надійним контрагентам. Компанія поставлена перед необхідністю поліпшити свою ліквідність. Фінансовий відділ компанії може укласти договір про факторинг або взяти позику в банку під накопичувані для розширення виробництва товарно-матеріальні запаси.

Активи компанії

Оборотні кошти
Кошти	27 000
Дебіторська заборгованість	38 000
Товарно-матеріальні запаси (що складаються на 55 % із напівфабрикатів)	32 000
Усього оборотних коштів	97 000
Основні фонди	25 000
Усього активи	122 000

Якщо компанія зупинила свій вибір на укладанні угоди про факторинг, то питання може бути вирішене позитивно, оскільки вона реалізує свій товар на 75 % тільки шести платоспроможним компаніям. Ризик неплатежів обмежений. Якщо ж компанія віддасть перевагу одержанню кредиту під товарно-матеріальні запаси, банк може вимагати вищий процент, оскільки в складі запасів висока частка напівфабрикатів. У разі неповернення позички їх реалізація звичайно пов’язана з певними труднощами. Тому компанії віддає перевагу факторингу.

Компанія може також одержати короткостроковий кредит під інші статті активів. Це може бути нерухоме майно — верстати, потокові лінії, комп’ютерні центри, а також цінні папери. Звичайно банки видають позички під заставу цінних паперів під дуже високі проценти.