73. Первинна, додаткова, повторна, комісійна, комплексна експертизи.

За послідовністю проведення експертизи поділяються на первинні та повторні. Первинною є експертиза, при проведенні якої об'єкт до­сліджується вперше. Повторна експертиза призначається, коли є сум­ніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам спра­ви, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істот­ними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до об­меження прав обвинуваченого чи інших осіб. У постанові про призна­чення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта (ч. 6 ст. 75, ст. 203 КПК). Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові. За обсягом дослідження розрізняють експертизи основні та додат­кові. За змістом статей 75, 203 КПК додаткова експертиза призначаєть­ся після оцінки висновку первинної експертизи, коли з' ясується, що вона є неповною або не досить ясною і усунути неповноту або неяс­ність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визна­ється неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер. У постанові про призначення додаткової екс­пертизи необхідно зазначати, які висновки експерта вважаються непов­ними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розши­рення експертного дослідження. Проведення додаткової експертизи може бути доручено тому самому або іншому експертові. За чисельністю і складом виконавців експертизи поділяються на од­ноособові та комісійні. Одноособова експертиза проводиться одним екс­пертом. Комісійна експертиза призначається у випадках, коли є потре­ба провести дослідження за участю декількох експертів — фахівців у одній галузі знань. Комісійна експертиза призначається для вирішення склад­них питань або за наявності різних точок зору з якого-небудь питання. Залежно від використання спеціальних знань різних наук можуть бу­ти проведені експертизи однорідні та комплексні. Однорідною є експер­тиза, при проведенні якої використовуються знання в одній галузі науки. Комплексна експертиза призначається у випадках, коли необхідно про­вести дослідження з використанням спеціальних знань різних наук. За своєрідністю предмета спеціальних знань експертизи поділя­ються на такі: криміналістична, судово-біологічна, судово-медична, судово-психіатрична, судово-бухгалтерська, автотехнічна, судово- будівельна, судово-екологічна, судово- фармацевтична тощо.

74. Порядок одержання зразків для експертного дослідження та їх зберігання.

У разі потреби слідчий має право винести постанову про вилучення або відібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для експертного дослідження. Про відібрання зразків складається протокол.

Зразки зберігаються за правилами зберігання речових доказів (статті 79 — 81 цього Кодексу).

Отримання зразків для порівняльного дослідження — окрема слідча дія, яка полягає в вилученні і фіксації матеріальних об'єктів, необхідних для експертної ідентифікації або визначенні групової належності особи, речових доказів чи документів.

Під зразками для порівняльного дослідження розуміються речовини або предмети, а також їх матеріально фіксовані відображення, котрі характеризують властивості певних об'єктів чи осіб, що підлягають експертному дослідженню (відбитки пальців рук, зліпки зубів, взуття, проби крові, слини, зразки почерку, шрифту друкарської машинки та інші).

При проведенні експертизи зразки для порівняльного дослідження використовуються експертом як порівняльні матеріали, але для слідчого вони також є доказами і на них поширюються всі вимоги доказового права щодо роботи з доказами.

За характером відбитка ознак відрізняють зразки, що відображають: а) індивідуальні ознаки (зразки слідів рук, ніг, знарядь злому), б) групові ознаки різноманітних об'єктів (мікрочастинки фарбових покрить, зразки вибухових речовин, зразки лікарських чи наркотичних речовин тощо).

Залежно від часу виникнення й умов отримання зразки поділяються на три групи: вільні, умовно-вільні та експериментальні.

Вільні зразки — це зразки, створені або отримані поза розслідуваною кримінальною справою і, як правило, до її порушення (наприклад, особисте листування особи, в якої відбираються зразки, власноручно написана автобіографія, щоденники та інші рукописні документи, виконані до кримінальної справи). Одержують їх в ході провадження огляду місця події, обшуку і виїмки.

Умовно-вільні зразки створюються після порушення кримінальної справи, але не в зв'язку з нею, і теж вилучаються в ході слідчих дій. Це можуть бути зразки почерку, які містяться в з'явленні з по¬винною, клопотаннях обвинувачуваного та в інших складених в період слідства документах, за умови, що особа (автор) не знає, що такі будуть досліджуватись експертом.

Експериментальні зразки — це матеріальні об'єкти, одержувані слідчим після порушення кримінальної справи за допомогою проведення спеціальної слідчої дії — одержання зразків для порівняльного дослідження.

Зразки повинні мати репрезентативність (достатню кількість та якість) та порівняльність (можливість порівняння).

Природа зразків для порівняльного дослідження і речових доказів мають відмінності. Речові докази виникають у процесі підготовки, вчинення і приховування злочину; вони незамінні, іх не можна одержати експериментальним шляхом, тому що не можна відтворити злочин і його сліди; процес виникнення речових доказів не залежить від слідчого і суду. Зразки ж для порівняльного дослідження походять не від події злочину, а від об'єктів, для порівняння з якими вони отримані; вони замінні і, як правило, мо¬жуть бути отримані в будь-якій кількості; необхідність одержання зразків визначається слідчим або судом, зразки для порівняльного дослідження завжди порівнюються з речовими доказами.

Одержання зразків для порівняльного дослідження і призначенім експертизи тісно пов'язані між собою, оскільки одержання зразків по ряду експертиз є елементом підготовки до її призначення.

Одержання зразків для порівняльного дослідження — самостійна процесуальна (слідча) дія, що полягає в одержанні експериментальним шляхом у підозрюваного, обвинуваченого, свідка або інших осіб об'єктів, що є продуктами життєдіяльності їхнього організму, або від утворюваних ними об'єктів чи від об'єктів, відображають властивості відповідних предметів, частин предметів, речовин або їх матеріально фіксованих відбитків, необхідних для порівняння з речовими доказами з метою ідентифікації або встановлення їх групової належності.

Процес проведення даної слідчої дії здійснюється за загальними вимогами щодо слідчих дій за аналогією з виїмкою.

Згідно зі ст. 199 КПК України в разі потреби слідчий має право винести постанову про вилучення або відібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для експертного дослідження. У цьому разі отримання зразків є процесуальною дією, яка полягає в отриманні порівняльних матеріалів для експертного дослідження.

Для відібрання або вилучення зразків слідчий може використовувати допомогу відповідного спеціаліста. Про відібрання зразків складається протокол.

Примусове вилучення зразків для експертного дослідження може провадитись тільки за постановою слідчого з додержанням гарантій захисту прав і свобод людини.

Присутність понятих визначається слідчим. Постанова про вилучення або відібрання зразків для експертного дослідження складається відповідно до вимог ст. 130 КПК України.

Підготовка до одержання експериментальних зразків для порівняльного дослідження включає три аспекти: організаційний, процесуальний і тактичний.

На початку слідчої дії слідчий оголошує її учасникам постанову про одержання зразків для порівняльного дослідження та роз'яснює учасникам слідчої дії їх права й обов'язки, виходячи з їх процесуального статусу.

У постанові, яка виноситься слідчим, мають бути викладені дані, передбачені ст. 130 КПК України: місце і час її складання, посада особи, яка винесла постанову, її прізвище, справа, в якій провадиться слідство, та обґрунтування прийнятого рішення, а також стаття закону, на підставі якої прийнято рішення.

Крім того, у винесеній постанові вказується, з якою метою, в кого і які зразки підлягають вилученню.

На наш погляд, у законі мають бути закріплені положення,, які забороняють примусове вилучення зразків крові людини без санкції прокурора чи рішення суду, а також, які встановлюють, що коли отримання зразків пов'язане з необхідністю оголення особи, то такі дії можуть здійснюватися тільки особою такої самої статі.

Закон повинен передбачати обов'язкову участь фахівця-медика у примусовому вилученні зразків біологічного походження, а також надати судово-медичному експерту право самостійно отримувати окремі зразки за дорученням слідчого, аналогічно провадженню су¬дово-медичного огляду.

За чинним законодавством для відібрання або вилучення зразків слідчий може використовувати допомогу спеціаліста (ст. 128-1 КПК України).