Використана література

1. Голинков Д. Л. Правда о врагах народа. – М.: Алгоритм, 2006. – 448 с. – (Оклеветанная Русь). Електронна версія:

ictionbook.ru/author/golinkov_david_lvovich/pravda_o_vragah_naroda

2. З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ № 1/2 (22/23) 2004. Науковий і документальний журнал. Подкур Р. Створення ВЧК: інтерпретація відомої проблеми. С. 17-34. Електронна версія статті: www.sbu.gov.ua або www.ssu.gov.ua

3. Маймескулов Л.Н., Рогожин А.И., Сташис В.В. Всеукраинская чрезвычайная комиссия (1918-1922). –  X: Осно­ва, 1990.

4. Мазохин О.Б. Образование и организация деятельности ВЧК-ОГПУ. – 2005.

Електронна версія статті:

http://www.pseudology.org/Mazoxin/Obrazovanie_VCHK_OGPU

5. Подкур Р.Ю. За повідомленням радянсьих спецслужб. – К.: Рідний край, 2000. – 238 с. Електронна версія: http://www.history.org.ua

6. Політичний терор і тероризм в Україні ХІХ–ХХ ст.: Історичні нариси / НАН України; Інститут історії України / Відп. ред. В. А. Смолій. – К.: Наук. думка, 2002. – 952 с.

7. Ратьковский И. С. Красный террор и деятельность ВЧК в 1918 году. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2006. – 286 с.

ВИСНОВОК 

Дійсну причину створення Всеросійської надзвичайної комісії і розпуску ВРК назвав видатний чекіст М.І.Лаціс в унікальному за багатством фактичного матеріалу, але який майже не використовувався дослідниками у зв’язку з його секретністю, організаційному звіті ВНК за чотири роки її діяльності. “Першу боротьбу з контрреволюцією довелося винести на собі Петроградським Військово-Революційного комітету, - писав Лаціс. - У числі контрреволюційних елементів перше місце займали лжесоциалистические партії. Військово-Революційного комітету доводилося в першу чергу стикатися з ними. А у них були свої “плакальники” у складі ВРК в особі лівих есерів. Останні сильно гальмували боротьбу з контрреволюцією, висуваючи свою “загальнолюдську” мораль, гуманність і утримання від обмеження права свободи слова й друку для контрреволюціонерів. Для керівників Радянської влади ставало зрозумілим, що разом з ними буде неможливо вести боротьбу з контрреволюцією. Тому висувається думка про створення нового органу боротьби, куди б не входили ліві есери. Виходячи з цих міркувань, 7 грудня (старого стилю) Радою Народних Комісарів було прийнято ...постанову про організацію ВНК...”.*

Таким чином, причини створення ВНК полягала не стільки в загостренні ситуації, скільки в прагненні більшовиків позбутися впливу лівих есерів в принципово важливій сфері “боротьби з контрреволюцією” з тим, щоб забезпечити більш жорстке і оперативне придушення всіх політичних опонентів і встановити надійний контроль над країною. Особливої гостроти та актуальності ця проблема набула напередодні входження лівих есерів до складу радянського уряду.*

Організація спеціалізованого органу, підзвітної лише Раднаркому, де переважали більшовики, дозволяла останнім контролювати цю сферу і забезпечити “свободу рук” ВНК, а через неї - і власної партії.

ВНК з самого початку розглядалася не тільки як орган боротьби з контрреволюцією, але насамперед як найважливіших орган влади більшовицької партії, засіб реалізації її ідеологічної доктрини.

Створення ВНК стало одним з найважливіших ознак розгортання "червоногвардійської атаки на капітал". Установа ВНК, як показує записка Леніна Дзержинському 7 грудня 1917 року, мислилося вождем в єдиному контексті не тільки з різким посиленням боротьби з контрреволюціонерами і саботажниками, але і з організацією тотального контролю над “особами, що належать до багатим класів”, всіма державними службовцями і підготовкою введення загальної трудової повинності. Ці заходи, у свою чергу, були для Леніна необхідними і важливими кроками в його спробі безпосереднього введення соціалізму, розпочатої взимку -навесні 1917 - 1918 року.

Радянська влада при запровадженні червоного терору ставила своєю метою знищення навіть тих соціальних груп, на які вона опиралась. Тому червоний терор, проведений через систему НК, в перву чергу, був спрямований проти старорежимного офіцерства та чиновництва, жандармів і священнослужителів, а також проти буржуазії.

* Леонов С.В. Создание ВЧК: новый взгляд // Российские спецслужбы. История и современность. Материалы Исторических чтений на Лубянке 1997-2000 г.г. М., 2003. С. 120-127;

Таким чином, створення ВНК мислилося насамперед як закономірний наслідок курсу на здійснення соціалізму, реалізацію марксистської ідеології, причому не її зокрема, конкретних рекомендацій - вони якраз і не передбачали спочатку створення такого органу, - а самій суті цієї доктрини.

Оскільки повноваження ВНК не були чітко окреслені, у міру загострення ситуації в країні більшовицьке керівництво, а часто і самі чекісти, явочним порядком розширювали функції, права надзвичайних комісій, що призводило до зіткнення з іншими відомствами і зростання месіанських настроїв в чекістської середовищі.

Вже до кінця 1918 року ВНК перетворилася в найважливіший (поряд з Червоною Армією) інститут більшовицького держави. Незважаючи на періодичні гострі конфлікти з Нарком’юстом, Наркомвнуделом, ревтрибуналами, військовим відомством, Наркоматом шляхів сполучення, а також з місцевими радянськими і партійними органами, повноваження ВНК і її взаємини з іншими державними інститутами так і не були врегульовані, що стало однією з найважливіших причин реорганізації ВНК в ГПУ у лютому 1922 року