Умови ефективності тренінгів для фахівців екстремальних видів діяльності

№ п/п	Умови	Зміст
1.	Наявність потреби у тренінговому навчанні персоналу	Чітке формулювання запиту на тренінги відповідних служб і підрозділів та якісно розроблені для цього тренінгові програми
2.	Професіоналізм та досвід тренерів	Вміння тренерів організовувати конструктивну атмосферу у групі, їх активність, висока працездатність, особиста привабливість, стресостійкість та інші розвинуті професійні та особистісні якості
3.	Забезпечення організаційних умов для тренерів та учасників	Розумне формування груп (за критеріями однорідності, досвіду, посадового статусу та іншими), наявність необхідного приміщення, транспорту, харчування, канцтоварів, технічних засобів навчання тощо
4.	Особиста мотивація працівників на участь у конкретному тренінгу	Бажання працівників навчатись та розвиватись, їх спрямованість на отримання високих результатів у службі
5.	Здатність учасників тренінгу стримуватися від конфліктів	Необхідність підтримання позитивного спілкування, вирішування міжособистісних конфліктів та не перенесення їх на тренінг
6.	Вивчення учасників до і після тренінгу, моніторинги і консультування	Організація спостережень, інтерв’ю, тестувань та інших вимірювань психологічних, професійних та інших феноменів учасників до і після тренінгу
7.	Післятренінгова підтримка персоналу	Цілеспрямована робота щодо зміцнення позитивних тренінгових ефектів, що забезпечує застосування під час професійної діяльності знань, вмінь та навичок, які отримали учасники на тренінгу

Отже, ефективність тренінгу пов’язана з його теоретичними основами, втіленням його методологічних принципів і може бути вимірена за допомогою об’єктивних і суб’єктивних критеріїв. Валідні тренінгові програми мають потребу в застосуванні сукупності критеріїв ефективності, що включають у себе психологічні, предметні й економічні аспекти.

Моніторинг результатів тренінгу – це процес, заснований на даних, отриманих за допомогою вимірювання або за допомогою суб’єктивних суджень. Для створення повної картини проведеного тренінгу існує чотири стадії моніторингу, при цьому використовується широкий арсенал методів зворотного зв’язку й психодіагностики. Особливого значення набуває посттренінговий моніторинг ефективності діяльності працівників, які пройшли тренінг, що полягає у вивченні відстрочених у них особистісних та професійних змін, а також їх внеску в загальні результати роботи свого підрозділу.

Моніторинг тренінгу як система його оцінювання є засобом, що дозволяє вирішувати наступні завдання:

• визначення потреб у тренінговій діяльності перед її здійсненням;

• визначення ступеня використання працівниками у своїй службовій діяльності знань і навичок, набутих під час тренінгових занять;

• оцінка того, як покращення якості роботи працівників, що пройшли тренінг, позначилося на кількості позитивних результатів усього підрозділу в цілому.

Висновки з розділу

Таким чином, психотренінгові програми являють собою формалізовані і деталізовані настанови для проведення тренінгів. Структуру тренінгових програм повинні складати: вступна частина; інструктаж учасників; етап безпосередніх активних дій; надання паузи для психологічного настроювання; обговорення, аналіз, інтерпретація; підведення підсумків і завершення тренінгу; моніторинг результатів тренінгу.

Серед основних характеристик та принципів побудови тренінгових програм визначають: наявність методологічної основи, визначеність предмета і методів тренінгу; цільова віднесеність; логічність і технологічність конструювання тренінгових процедур; інформаційно-методичне забезпечення кожного елемента програми; чітко визначені теми і сюжет; упорядкована схема позиціювання учасників; наявність технологій і варіантів інтерпретації результатів; оптимальне застосування технічних, наочних та інших засобів; наявність каналів, способів і засобів зворотного зв’язку, планування дебрифінгів.

Для впровадження у навчальні програми відомчих навчальних закладів МВС та МНС України, а також у систему професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки фахівців екстремальних видів діяльності розроблені і пропонуються авторські тренінги «Комунікація – Стрес – Безпека» (КСБ), «Психологія ефективного керівника» (ПЕК), «Тренінг із професійно-психологічної підготовки працівників ОВС». Зазначені тренінги є досить структурованими, методично розробленими, валідними, професійно-орієнтованими, навчально-розвивальними тренінговими методиками.

Користь від проведення даних тренінгів у системі підготовки фахівців екстремального профілю діяльності можна оцінити тільки після закінчення певного часу, здійснивши серію моніторингових досліджень, що представляють собою комплексну, поетапну та об’єктивну систему оцінювання результатів тренінгів за допомогою різноманітних дослідницьких методів. З цією метою нами було здійснене експериментальне дослідження ефективності використання психологічних тренінгових програм у особистісно-професійному розвитку працівників МВС і МНС України, а також інших фахівців екстремального профілю діяльності. Опис даного експериментального дослідження й аналіз його результатів наводиться у наступних розділах.

Отримані результати відображені у наступних публікаціях: [41; 42; 73; 170; 172; 173; 178; 179; 182; 183; 184; 187;203; 206; 210; 214; 216; 453; 492].

РОЗДІЛ 4

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕТАПІВ, МЕТОДІВ І МЕТОДИК ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ГРУП ДОСЛІДЖУВАНИХ

4.1. Опис етапів дослідження та груп досліджуваних

Експериментальне дослідження проводилося на базі науково-дослідного центру психотренінгових технологій Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ. Дослідження тривало протягом 2004–2008 років і структурно складалося із семи етапів, які схематично відображені на рис. 4.1.

Для проведення дослідження використовувалися три експериментальні групи досліджуваних. Першу експериментальну групу склали фахівці екстремальних видів діяльності, які проходили шести- п’ятиденний тренінг «Комунікація – Стрес – Безпека» (КСБ). У їх числі – практичні психологи МВС та МНС, дільничні інспектори міліції, слідчі, оперативні працівники, пожежні, рятувальники, піротехніки та фахівці інших служб і підрозділів МВС і МНС України, представники командно-виховного складу внутрішніх військ, науково-педагогічного і командно-адміністративного складу вузів МВС та МНС України, журналісти, що висвітлюють кримінальну тематику та надзвичайні події. Серед випробуваних у першій експериментальній групі – 59,5 % чоловіків і 40,5 % жінок. Цю вибірку можна вважати досить репрезентативною, оскільки до її складу увійшли фахівці екстремального профілю діяльності – представники різних силових відомств майже з усіх областей України. Загальна кількість досліджуваних першої експериментальної групи склала 335 осіб (табл. 4.1).

До другої експериментальної групи увійшли 86 керівників ОВС, які проходили тренінг за програмою «Психологія ефективного керівника» (ПЕК). Дану групу склали начальники районних і міських відділів внутрішніх справ ГУМВС України в Донецькій області (61 особа), а також інших регіонів України (25 осіб із 17 областей). Всі випробувані – чоловіки.

Рис. 4.1. Етапи проведення експериментального дослідження

Таблиця 4.1