4. Показники ефективності використання оборотних коштів

До основних показників, що характеризують ефективність використання оборотних активів підприємства, належать:

• коефіцієнт оборотності оборотних активів;

• коефіцієнт завантаження (або закріплення) оборотних активів;

• тривалість одного обороту.

Коефіцієнт оборотності є результат ділення вартості реалізованої продукції за діючими оптовими ціна­ми за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період.

Коефіцієнт оборотності показує скільки оборотів здійснюють оборотні кошти за рік. Цей коефіцієнт водночас показує суму реалізованої продукції на одну гривню оборотних засобів.

Прискорення обо­ротності оборотних коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу про­дукції на кожну грошову одиницю постійних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.

Коефіцієнт завантаження – показник, що є оберненим стосовно коефіцієнта обо­ротності. Він по­казує, скільки оборотних коштів (у частках одиниці) припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції.

Тривалість одно­го обороту в днях (або швидкість обороту) оборотних коштів виз­начається як співвідношення кількості днів у розрахунковому пер­іоді (для кварталу — 90 днів, року — 360 днів) і коефіцієнта обо­ротності за той самий період.

Для характеристики економічної ефек­тивності використання оборотних коштів може застосовуватися показник їхньої рентабельності, обчислюваний як відношення при­бутку підприємства до суми його оборотних коштів.

Показники оборотності оборотних коштів можуть розраховуватись по всіх оборотних коштах, що беруть участь в обороті, та за окремими їх елементами.

Зміну оборотності оборотних коштів виявляють через порівняння фактичних показників з плановими або показниками за попередній період. Порівнюючи показники оборотності оборотних коштів, виявляють прискорення її чи сповільнення. 

5. Управління оборотними коштами підприємства

Завдання управління оборотними коштами полягає в умілому балансуванні між ризиками:

1) пов’язаними з нестачею оборотних коштів і можливою загрозою зриву виробничих планів із-за нестачі сировини і матеріалів або відсутністю можливості задовольнити запити споживачів продукції;

2) обумовленими надлишком оборотних коштів, тобто “заморожуванням” грошових коштів у сировині, запасах готової продукції і дебіторській заборгованості.

Кожне підприємство, формуючи власну політику управління оборотними коштами, повинно визначити:

1. склад і структуру оборотних активів, необхідну загальну потребу в оборотних коштах;

2. джерела, з яких повинні фінансуватися ці активи.

Для того щоб відповісти на перше питання, насамперед, проводиться аналіз складу і структури оборотних активів, їх динаміку за попередні періоди. Під складом оборотних активів розуміють сукупність їх елементів (статей). Структура оборотних активів – це співвідношення між елементами в їх загальному обсязі.

Склад і структура оборотних активів не є постійними. Вони змінюються як по роках, так і в межах одного року залежно від виробничого циклу, сезонності продажів, особливостей формування запасів, кредитної політики тощо. Всі ці фактори необхідно враховувати при аналізі ефективності використання оборотних активів конкретного підприємства.

Другим завданням політики управління оборотним капіталом підприємства є визначення джерел за рахунок яких фінансуються оборотні активи.

Для більшості видів підприємницької діяльності властиві сезонні і/або циклічні коливання. Тому, розглядаючи можливі джерела фінансування, оборотні активи умовно можна поділити на постійні і тимчасові. Постійні оборотні активи – активи, потреба в яких відносно постійна протягом операційного циклу. Тимчасові оборотні активи – змінна частина активів, обсяг яких коливається разом із сезонними або циклічними змінами в діяльності.

Як правило, мінімальна (постійна) потреба в оборотних активах покривається за рахунок власного капіталу та довгострокових зобов’язань. Джерелами покриття тимчасової потреби в додаткових оборотних коштах є залученні позикові кошти, зокрема, короткострокові банківські кредити та комерційні кредити інших підприємств (постачальників).

Для визначення частки активів, що фінансується за рахунок власного капіталу та довгострокових зобов’язань, використовують такий показник, як чистий робочий (оборотний) капітал (ЧРК).

Чистий робочий капітал = оборотні активи - поточні зобов’язання

Перевищення оборотних активів над короткостроковими зобов’язаннями означає, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові борги, але й має фінансові ресурси для розширення своєї діяльності у майбутньому. Наявність чистого робочого капіталу служить для інвесторів і кредиторів позитивним індикатором для вкладення коштів у підприємство.

Окремим важливим завданням управління оборотними активами є забезпечення їх ліквідності. Ліквідність є головним фактором, який визначає ступінь ризику вкладень капіталу в оборотні активи. 

Класифікація оборотних активів за ступенем їхньої ліквідності характеризує якість активів підприємства, які задіяні в операційному циклі підприємства. Орієнтовна класифікація оборотних активів за ступенем їхньої ліквідності може мати наступний вигляд:

Високий	Кошти та їх еквіваленти; поточна дебіторська заборгованість; цінні папери (які враховуються у складі поточних фінансових інвестицій)
Середній	Товари; готова продукція; виробничі запаси; незавершене виробництво
Низький	Сумнівна дебіторська заборгованість; застарілі виробничі запаси; готова продукція, що не користується попитом

Ефективне управління оборотним капіталом означає не тільки пошук і залучення додаткових джерел фінансування, але і раціональне їх розміщення в активах підприємства з огляду на ліквідність – не слід допускати надмірного збільшення частки активів із середнім і низьким ступенями ліквідності.

З-поміж заходів для підвищення ефективності використання оборотних коштів чільне місце належить оптимізації виробничих запасів. Саме з оптимізацією пов'язані найбільші резерви скорочен­ня запасів на підприємствах, особливо з матеріаломістким вироб­ництвом.

Внаслідок прискорення оборотності оборотних коштів з обороту частина їх вивільняється, а при сповільненні в оборот залучаються додаткові кошти. Вивільнення оборотних коштів завдяки прискоренню їх оборотності може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів відображає пряме зменшення залишків оборотних коштів порівняно з їх нормативом (або із залишками попереднього періоду) при збереженні або підвищенні обсягів реалізації продукції за розрахунковий період.

Відносне вивільнення оборотних коштів з обороту відображає стабільність або зростання оборотних коштів при зростанні обсягів реалізації продукції. При цьому темпи зростання обсягів реалізації продукції випереджають темпи зростання залишків оборотних коштів.

Можливі три стратегії у сфері формування обсягу та структури оборотного капіталу: обережна, поміркована та обмежувальна.

Підприємства, які дотримуються обережної стратегії, допускають відносно високий рівень коштів, товарно-матеріальних запасів і ліквідних цінних паперів, які є у наявності. При цьому обсяг реалізації стимулюється політикою кредитів, наданих покупцям, що призводить до високого рівня дебіторської заборгованості.

Обмежувальна стратегія припускає, що готівка, цінні папери, товарно-матеріальні запаси і дебіторська заборгованість зведені до мінімуму.

Поміркована стратегія має проміжний характер.