1. Встановлення норм запасів за окремими видами матеріальних цінностей (у днях).

Норма запасу в днях – це кількість днів роботи підприємства, на яку необхідно створити запас матеріалів для забезпечення безперервності виробничого процесу.

На підприємствах існує кілька видів запасів: транспортний, підготовчий (технологічний), поточний, резервний (страховий).

Транспортний запас створюється на період від моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства.

Поточний запас створюється для безперебійного забезпечення виробництва матеріальними ресурсами на період між двома черговими поставками. Величина поточного запасу приймається у половинному розмірі від домовленого із постачальниками періоду поставок.

Підготовчий (технологічний) запас створюється на період, необхідний для приймання, складування та підготовки матеріальних ресурсів до виробничого використання.

Резервний (страховий запас) формується на випадок можливих перебоїв у постачанні (інших непередбачених обставин).

2. Визначення величини одноденних витрат окремих видів матеріальних цінностей (у натуральному і грошовому виразі).

3. Визначення нормативу оборотних коштів по кожній статті в грошовому вираженні, який проводиться шляхом множення одноденних витрат у грошовому вираженні на норму запасу в днях.

4. Розрахунок сукупного нормативу або загальної потреби в оборотних коштах по підприємству – шляхом сумування часткових нормативів по окремим статтям. 

5. Визначення норм і нормативів за окремими статтями оборотних коштів в розрізі окремих підрозділів підприємства, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.

Найбільш трудомісткою і складною є розробка норм запасу. Норми запасу в днях застосовуються протягом декількох років, якщо істотно не змінюються умови виробництва, постачання і збуту, розрахунку та інші.

Коефіцієнтний метод полягає в уточненні чинних на початок розрахункового пе­ріоду нормативів власних оборотних коштів за допомогою коефіцієнтів, які встановлюються відповідно до змін в цьому періоді умов діяльності підприємства, що впливають на величину цих коштів.

При коефіцієнтному методі визначення загальної потреби підприємства в обігових коштах, норматив обігових коштів, розрахований методом прямого розрахунку ділиться на дві частини.

До першого відносяться нормативи, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво: сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, тара, незавершена виробництво і готова продукція (виробничий норматив).

У другу частину включаються ті статті нормованих активів, по яких потреба в коштах прямо не залежить від зміни витрат на виробництво: нормативи по запасних частинах для ремонтів устаткування, МШП, витратах майбутніх періодів (невиробничий норматив).

Для визначення нормативу оборотних коштів на плановий рік виробничий норматив збільшується пропорційно до росту виробничої програми в планованому році. Невиробничий норматив обігових коштів збільшується у половинному розмірі від росту виробничої програми.

Отримана загальна сума нормативу зменшується на суму коштів, що вивільняються в результаті планованого (прогнозованого) прискорення оборотності оборотних коштів.