2. Загальна характеристика та класифікація оборотних коштів

Оборотні (обігові) кошти — це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу оборотних активів.

В залежності від ролі у господарській діяльності підприємства виокремлюють:

• оборотні кошти у сферах вироб­ництва (оборотні виробничі фонди);

• обороні фонди у сфері обігу (фонди обігу).

У залежності від методів планування обігові кошти підрозділяються на:

• нормовані оборотні кошти;

• ненормовані оборотні кошти. 

Встановлення нормативів по окремих статтях дозволяє забезпечити оптимальну потребу підприємства в оборотних коштах.

До нормованих оборотних коштів відносять оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві, витратах майбутніх періодів, готовій продукції на складі.

За джерелами формування оборотні кошти підрозділяються на :

• власні і прирівняні до власних;

• залучені.

Класифікація обігових коштів по вказаних ознак4ах подана нижче на малюнку. Вона має важливе значення, тому що дає можливість підприємству визначати оптимальний склад і структуру, потребу і джерела формування обігових коштів. Від цього в значній мірі залежить фінансовий стан підприємства.

ОБОРОТНІ КОШТИ

Відвантажена

Оборотні виробничі фонди

(сфера виробництва)

Фонди обігу

(сфера обігу)

Оборотні кошти у виробничих запасах

Оборотні кошти у виробництві

Готова продукція

Кошти і кошти в розрахунках

Незавершене виробництво. Напівфабри­кати власного виробництва. Витрати майбут­ніх періодів.

На складі

Сировина, ос­нов­ні мате­ріали, напів­фабрикати. Допо­міжні матеріали. Паливо, тара, запасні час­тини. Мало­цінні і швидко­зношувані предмети (МШП)

Кошти на рахунках у банках і в касі підпри­ємства. Кошти в розра­хун­ках. Дебіторська заборгованість.

Нормовані оборотні кошти

Ненормовані оборотні кошти

3. Поняття нормування та методи нормування оборотних коштів

Розмір грошових коштів, що вкладаються в мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей, необхідних для забезпечення безперервного процесу виробництва продукції, визначається шляхом їх нормування (розрахунком нормативів).

Норматив оборотних коштів – мінімальна, але достатня для забезпечення безпе6ребійної роботи підприємства, потреба в оборотних коштах.

Відомі три методи розрахунку нормативів оборотних коштів: аналітичний (до­слідно-статистичний), метод прямого рахунку та коефіцієнтний.

Аналітичний (до­слідно-статистичний) метод передбачає аналіз наявних необоротних активів із наступним коригуванням їх окремих елементів. Тобто: вивчаємо – аналізуємо – коректуємо.

Метод прямого рахунку — це роз­рахунок нормативів за кожним нормованим елементом оборотних коштів. У практиці господарювання він є основним, інші методи розрахунків викорис­товуються здебільшого як допоміжні.

При використанні методу прямого розрахунку передбачені такі етапи роботи: