![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •2. Філософія і світогляд
- •3. Філософський світогляд. Основні теми філософських роздумів : світ і людина , буття і свідомість.
- •4.Історичні типи світогляду та їх характеристика.
- •5. Специфіка міфологічного та релегійного світогляду
- •6.Гносеологічна функція філософії. Філософія і наука.
- •7,8 Основні функції філософії:
- •9. Основне питання філософії
- •10. Основі філософські школи стародавньої Індії otto Філософія Стародавньої Індії
- •11. Зародження філософії у стародавньому Китаї. Otto
- •12.Антична філософія Греції, її характер та основні етапи розвитку.
- •13.Основні риси філософії Середньовіччя. Схоластика, етапи її розвитку. Номіналізм та реалізм.
- •14. Характерні риси епохи Відродження та відображення їх у філософії того часу. Гуманізм, пантеізм, геліоцентризм.
- •15.Філософія Нового Часу: загальна характеристика.
- •16.Проблемма людини у філософії просвітництва (Вольтер, ж-ж.Руссо)
- •17. Класична німецька філософія
- •18.І.Кант родоначальник німецької класичної філософії. Його вчення про пізнання та єтичні погляди.
- •19.Філософське вчення Гегеля. Протиріччя між методом і системою у його філософії.
- •20. Антропологічний матеріалізм Феєрбаха.
- •21. Про марксизм
- •22.Позитивізм та його історичні форми.
- •23. „Філософія життя” – формування нової філософської парадигми.
- •25. Герменевтика, як метод філософії.
- •26. Філософія екзистенціалізму (е) – історія та проблеми.
- •27. Релігійна філософія. Неотомізм.
- •28. Класичний психоаналіз та неофрейдизм: загальна характеристика
- •29.Києво-Могилянська аадемія і її вплив на розвиток філософської думки українського та інших словянських народів.
- •30, Категорії буття та її філософський зміст. Основні форми буття.
- •31. Поняття матерії. Місце матеріалізму в історії філософії.
- •33.Рух як спосіб існування матерії, його форми.
- •34.Проблема свідомості у філософії
- •35,36Структура свідомості, її рівні, функції
- •37. Матеріальне та ідеальне. Свідомасть і мова.
- •39.Філософський зміст поняття «закон»
- •40. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін.
- •41.Сутність закону єдності та боротьби протилежностей.
- •42. Спрямованість розвитку. Закон заперечення заперечення. Корінна відмінність діалектичного та метафізичного розуміння заперечення.
- •43. Категорії діалектики як універсальні форми мислення
- •45.Проблемма пізнаваності світу. Сутність агностицизму.
- •46. Суб»єкт і об»єкт пізнання, особливості їх взаємодії
- •47.Структура пізнавального процессу. Діалектика чуттєвого і раціонального в процессі пізнання.
- •48,49.Філософське вчення про істину. Абсолютне та відносне в істині.
- •50. Проблема критеріїв істини
- •51.Поняття практики, її форми та роль в пізнанні
- •52.Основні методи нанкового пізнання.
- •53 Наукове пізнання, його специфіка, рівні та форми організації
- •54.Поняття методу та методології.
- •55.Специфіка соціального пізнання
- •56. Поняття суспільства. Розвиток суспільства як природно-історичний процес.
- •57. Природа як передумова розвитку людини і суспільства.
- •58. Поняття «географічне середовище»
- •59. Сутність історчичного процесу.
- •60.Проблема сенсу історії та її цінностей
- •61. Народонаселення як передумова і суб’єкт історичного процесу.
- •62. Екологічні проблеми сучасності та шляхи їх розв’язання.
- •63.Соціальна структура суспільства.
- •64. Соціальні спільності людей.
- •65. Нація як соціальний феномен.
- •66.Концепція соц.Стратифікації і соц. Мобільності
- •67. Формаційний, цивілізаційний, стадійний та інші підходи до аналізу суспільного розвитку.
- •69.Рушійні сили і суб»єкти історичного процесу.
- •71. Проблема періодизації соціальної історії: «формаційний» і «цивілізаційний» підходи.
- •72. Особистість як продукт сусп. Розвитку
- •73. Спосіб виробництва матеріальних благ та його структура
- •74. Продуктивні сили і виробничі відносини, їх сутність та структура
- •75. Науково-технічна революція: сутність, закономірності та соціальні наслідки
- •76. Політика як явище суспільного життя.
- •77. Політична система суспільства, її структура і функції.
- •78. Держава її походження і сутність.
- •79. «Правова держава» і «громадянське суспільтво»філософський зміст
- •80. Поняття ідеології, її роль в суспільстві.
- •81.Співвідношення соціальної психології і ідеології.
- •82,85. Сутність духовного життя суспільства
- •83,84.Форми суспільної свідомості.
- •87. Поняття культури. Структура і функції культури.
- •88.Основні концепції походження культури
- •89. Культура і цивілізація.
- •90. Культура та Антикульткра.
59. Сутність історчичного процесу.
З позицій цивілізаційного підходу як підходу послідовно нелінійного, історичний прогрес — не в неухильному русі, поступальний характер якого визначається через позиції "нижче — вище", "гірше — краще", а в тому, щоб кожна цивілізація в процесі самовизначення і самоствердження відтворила, відкрила для себе заново і збагатила своїм, тільки їй притаманним екзистенціальним досвідом неминущі інваріантні структури і цінності загальнолюдського характеру.
З'ясовуючи своєрідність цих цінностей і структур, їхню роль у ритміці иивілізаиійних процесів, не можна обійтися без урахування не тільки досвіду історико-типологічних порівнянь О.Шпенглера, а й праць, присвячених аналізу архетипних утворень (Юнга, Дюркгейма тощо). Адже, такі цінності і структури мають характер своєрідних архетипів і не підлягають зовнішньому експортно-імпортному обміну. Кожна цивілізація може їх засвоїти лише самостійно і бути чутливою до конгеніальних, споріднених щодо неї на той час структур і цінностей, вже створених раніше іншими цивілізаціями.
Тому відтворення таких інваріантних загальнолюдських цінностей у контексті певної цивілізації має свій ритм і реалізується через органічне поєднання засвоєння і творення. У такому зрізі кожна цивілізація в своєму онтогенезі проходить основні ступені філогенетичного шляху людства. І критерієм прогресу виступає в даному разі не якесь абстрактне зовнішнє мірило, а ступінь розвиненості, самоідентифікації і самореалізації відповідної цивілізації, умовно кажучи, — відстань, пройдена саме нею по шляху опредметнення свого геному і водночас по шляху відтворення та збагачення загальнолюдських цінностей і інваріантних структур культури.
Таке розуміння історичного прогресу має не протистояти іншим, наприклад формаційному, а доповнювати їх. Однак у даному разі вже не цивілізація припасовується іззовні до, скажімо, формаційної послідовності. Навпаки, формаційні особливості постають як внутрішні, інваріантні, архетипні характеристики певної цивілізації, притаманні їй лише тою чи іншою мірою і в контексті інших архетипів.
Осягнення найзагальніших і найглибинніших тенденцій історичного процесу, його своєрідності, співвідношення єдності та розмаїття, повторюваності й неповторного, універсального і локального в історії, проблема її сенсу, початку, спрямованості й кінця — завдання тієї галузі людських знань, що носить назву філософії історії. Історичний процес багатомірний і мінливий, відповідно й осмислення його здійснювалося в різних ракурсах, у руслі різних напрямків, призводило до формування, утвердження та зміни основоположних парадигм історичної свідомості.
Основних напрямків філософського тлумачення історії три: прогре-систський, регресистський і циклічний; основних парадигм дві: класична і некласична. Вершиною розуміння історичної реальності в рамках класичної, лінійної парадигми і водночас першим контурним абрисом некласичної парадигми історичної рефлексії є марксистська інтерпретація історії як природно-історичного процесу зміни суспільно-економічних формацій. З'ясування своєрідності цивілізацій як цілісних, відносно автономних і локалізованих у соціальному хронотипі культурних утворень, їхньої ролі й місця в історичному процесі є однією з відмінних рис некласичної парадигми філософсько-історичного мислення. Воно є одним з дієвих засобів розробки, обгрунтування і реалізації нелінійного підходу до осягнення та адекватного відображення розмаїття людської історії.