- •2. Філософія і світогляд
- •3. Філософський світогляд. Основні теми філософських роздумів : світ і людина , буття і свідомість.
- •4.Історичні типи світогляду та їх характеристика.
- •5. Специфіка міфологічного та релегійного світогляду
- •6.Гносеологічна функція філософії. Філософія і наука.
- •7,8 Основні функції філософії:
- •9. Основне питання філософії
- •10. Основі філософські школи стародавньої Індії otto Філософія Стародавньої Індії
- •11. Зародження філософії у стародавньому Китаї. Otto
- •12.Антична філософія Греції, її характер та основні етапи розвитку.
- •13.Основні риси філософії Середньовіччя. Схоластика, етапи її розвитку. Номіналізм та реалізм.
- •14. Характерні риси епохи Відродження та відображення їх у філософії того часу. Гуманізм, пантеізм, геліоцентризм.
- •15.Філософія Нового Часу: загальна характеристика.
- •16.Проблемма людини у філософії просвітництва (Вольтер, ж-ж.Руссо)
- •17. Класична німецька філософія
- •18.І.Кант родоначальник німецької класичної філософії. Його вчення про пізнання та єтичні погляди.
- •19.Філософське вчення Гегеля. Протиріччя між методом і системою у його філософії.
- •20. Антропологічний матеріалізм Феєрбаха.
- •21. Про марксизм
- •22.Позитивізм та його історичні форми.
- •23. „Філософія життя” – формування нової філософської парадигми.
- •25. Герменевтика, як метод філософії.
- •26. Філософія екзистенціалізму (е) – історія та проблеми.
- •27. Релігійна філософія. Неотомізм.
- •28. Класичний психоаналіз та неофрейдизм: загальна характеристика
- •29.Києво-Могилянська аадемія і її вплив на розвиток філософської думки українського та інших словянських народів.
- •30, Категорії буття та її філософський зміст. Основні форми буття.
- •31. Поняття матерії. Місце матеріалізму в історії філософії.
- •33.Рух як спосіб існування матерії, його форми.
- •34.Проблема свідомості у філософії
- •35,36Структура свідомості, її рівні, функції
- •37. Матеріальне та ідеальне. Свідомасть і мова.
- •39.Філософський зміст поняття «закон»
- •40. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін.
- •41.Сутність закону єдності та боротьби протилежностей.
- •42. Спрямованість розвитку. Закон заперечення заперечення. Корінна відмінність діалектичного та метафізичного розуміння заперечення.
- •43. Категорії діалектики як універсальні форми мислення
- •45.Проблемма пізнаваності світу. Сутність агностицизму.
- •46. Суб»єкт і об»єкт пізнання, особливості їх взаємодії
- •47.Структура пізнавального процессу. Діалектика чуттєвого і раціонального в процессі пізнання.
- •48,49.Філософське вчення про істину. Абсолютне та відносне в істині.
- •50. Проблема критеріїв істини
- •51.Поняття практики, її форми та роль в пізнанні
- •52.Основні методи нанкового пізнання.
- •53 Наукове пізнання, його специфіка, рівні та форми організації
- •54.Поняття методу та методології.
- •55.Специфіка соціального пізнання
- •56. Поняття суспільства. Розвиток суспільства як природно-історичний процес.
- •57. Природа як передумова розвитку людини і суспільства.
- •58. Поняття «географічне середовище»
- •59. Сутність історчичного процесу.
- •60.Проблема сенсу історії та її цінностей
- •61. Народонаселення як передумова і суб’єкт історичного процесу.
- •62. Екологічні проблеми сучасності та шляхи їх розв’язання.
- •63.Соціальна структура суспільства.
- •64. Соціальні спільності людей.
- •65. Нація як соціальний феномен.
- •66.Концепція соц.Стратифікації і соц. Мобільності
- •67. Формаційний, цивілізаційний, стадійний та інші підходи до аналізу суспільного розвитку.
- •69.Рушійні сили і суб»єкти історичного процесу.
- •71. Проблема періодизації соціальної історії: «формаційний» і «цивілізаційний» підходи.
- •72. Особистість як продукт сусп. Розвитку
- •73. Спосіб виробництва матеріальних благ та його структура
- •74. Продуктивні сили і виробничі відносини, їх сутність та структура
- •75. Науково-технічна революція: сутність, закономірності та соціальні наслідки
- •76. Політика як явище суспільного життя.
- •77. Політична система суспільства, її структура і функції.
- •78. Держава її походження і сутність.
- •79. «Правова держава» і «громадянське суспільтво»філософський зміст
- •80. Поняття ідеології, її роль в суспільстві.
- •81.Співвідношення соціальної психології і ідеології.
- •82,85. Сутність духовного життя суспільства
- •83,84.Форми суспільної свідомості.
- •87. Поняття культури. Структура і функції культури.
- •88.Основні концепції походження культури
- •89. Культура і цивілізація.
- •90. Культура та Антикульткра.
5. Специфіка міфологічного та релегійного світогляду
Міф
(дослідив - Кссієр, Шелінг)
Для міфологічного світогляду характерним є, по-перше, усвідомлення роду як колективної особи, переконаної у наявності спільного предка – тотема. За умов тогочасного суспільства тотемні вірування виявились надзвичайно практичними, через те, що цементували індивідів у родову цілісність, а отже, були життєвою силою. Власне в цьому і полягає головне призначення світогляду взагалі. По-друге, міфологічний світогляд значною мірою обернений у минуле, адже тотемний предок був, до того ж був як ідеал діяльності. У цьому секрет міфологічного розуміння історичного часу. Формально майбутнє начебто обернене у минуле, але насправді ретроспективний ідеал є те належне та жадане, до чого прагне родова община. Але все ж таки людське життя поки що не поділене чітко на теперішнє і майбутнє. І ця обставина допомагає зрозуміти силу традиції, а як наслідок – панування циклічної моделі історичного часу.
По-третє, оскільки міфологічний світогляд антропоморфний, то неминуче формування анімістичної картини буття, тобто одухотворення усього сущого. Це олюднення природи є наслідком нерозчленованості буття на суб'єкт та об'єкт, а нероздільність людини і космосу, людини і природи означає, що у світогляді домінує світовідчуття. Та інакше не могло й бути, бо родове суспільство – це дитинство людства, і цій стадії міг відповідати світогляд у міфопоетичній формі. Міф є перше повстання поезії проти прози життя. Міф є мудрість у поетичній формі юного людства.
Релігія є більш пізньою та зрілою формою світогляду людства, а тому і більш дослідженою. В ній буття осягається іншими, ніж у міфі засобами. В релігійній свідомості вже чітко розділяються суб'єкт ; об'єкт, а отже, долається характерна для міфу неподільність людини й природи і закладаються основи проблематики, яка стане специфічною для філософії. В релігії ідея відділяється від матерії і навіть протиставляється їй. Світ роздвоюється на духовний та тілесний.
Притаманний антропоморфізм - ототожнення природних сил з людськими, одухотвор їх. Усвідомлення факту поділу світу на світ речей та світ антропоморфних істот означав почав початок розпаду міфу. Уособлення сил природи - символізм - пізня стадія міфу, що характерне дл античної міфології. Міф - історично перша форма свідомості, яка відокремилася від практики. Для міфічного світогляду є характерним:
- усвідомлення роду, як колективної особи, переконаної у наявності спільного предка -тотема.
- Міф. світогл. значною мірою обернений у минуле - був тотемний предок. Майбутнє обернене у минуле, але є тим, чого хоче община. Панування циклічно-історичної моделі
- світ нечетко розділений на майб, мин, тепер.
- Оскільки міфологічний світогляд антропоморфний, це призвело до форм, анімістичної картини буття. Одухотворення усього сущого
- Неподільність людини і космосу - в світогляді домінує світовідчуття.
- Міф - мудрість у поетичній формі юного людства.
Релігія
Релігія є більш пізньою та зрілою формою світогляду людства, а тому і більш дослідженою.
Чітко розділяється суб'єкт і об'єкт. Долається характерна для міфу неподільність людини і природи. Закладаються основи специфічні для філос. Проблематики - ідея відділяється від матерії і протиставляється їй. Світ роздвоюється на духовний та тілесний, земний та небесний, горний і дольний, природний і надприродний. Земний починає розглядатися як наслідок надприродного. У релігії виникає ноуменальний світ, не доступний органам чуттів і розуму - в об'єкт надприродного треба вірити. Віра - головний спосіб осягання буття. Релігія відкриває світ ідеальних сутносте -пріоритет духовного над тілесним Зв'язок з Богом через культ та релігійну організацію (церкву) є критерієм наявності реліг. світогл. та належ, до певної релігійної конфесії. Практичність релігійного світогляду - віра без справ мертва - віра в Бога, надприродний світ надає ентузіазм, життєву енергію, яка надає розумінню світа життєвого характеру. Релігію творить народ - він об'єкт і суб'єкт реліг творчості, яка у історії виступала джерелом потужних суспільних зрушень. У релігії поряд із світовідчуттям добре розвинуте світорозуміння - є релігійна ідея, яка добре обґрунтовується теологами. Для релігії головне обгрунтування досягнення єдності з Богом, як втіленням святості та абсол. цінності.