10. Розвиток цехової організації у часи феодалізму

Цех – це територіальне об’єднання ремісників однієї чи декількох спеціальностей у межах міста в спілки.

Особливості цеху: 1.Це об’єднання економічного характеру. 2.Цеховий примус – це визнання за його членами монопольного права на виробництво і збут певного виду ремісничих виробів в межах міста та округи. 3.Правове забезпечення цехів 4.Як військова організація – брав участь у охороні та обороні міста як окрема військова одиниця. 5.Релігійна організація – мала церкву, каплицу. 6.Мав власну символіку та атрибутику.

Цехова регламентація була економічно раціональною в 13-15 ст. і мала тоді прогресивне значення в розвитку міського ремесла. Вона сприяла виробництву якісної продукції, але згодом почала стримувати піднесення продуктивних сил. Зусилля цехів увіковічити дрібне виробництво, поставити всіх в однакові умови умови гальмувало технічний прогрес. До винахідників застосовувалася смертна кара, що призвело до застою в розвитку науки і техніки.

11.Особливості внутр. Та зовн. Торгівлі епохи Середньовіччя

Джерелом формування предметної структури зовнішньої торгівлі на перших етапах феодалізму була земельна рента. Феодали, одержуючи ренту у вигляді натури (а вона носила самий різноманітний характер), надлишки, які не вдовольняли потреби феодала, використовували для продажу.

За феодалізму формується такий прошарок як купецтво. Торгівля стає єдиною сферою діяльності купців. Вони часто об’єднувались в гільдії.

Типовою формою феодальної торгівлі стають ярмарки. Найбільшого поширення набирають у Франції, Італії, Англії. Особливістю ярмаркової торгівлі у Франції полягає в тому, що ярмарки були там епізодичні і сезонні, в деяких північних містах існували постійні ярмарки.

Західноєвропейські країні підтримували контакти зі Сходом. Торгівля їх мала назву Левантійської торгівлі і здійснювалась значною мірою через Великий шовковий шлях. Левантійська торгівля мала транзитний, посередницький характер, і саме він призвів до занепаду торгівлі на Великому шовковому шляху, оскільки посередниками намагалися виступати купці з Туреччини, інших арабських країн які диктували і свої ціни і порядок торгів.

Західноєвропейські міста вели торгівлю в межах так званого Ганзейського союзу. Це було досить велике об'єднання, які представляли міста в басейні Північного і Балтійського морів. За умовами Ганзейського союзу, для купців створювалися в країнах, де вони торгували, торговельні факторії, купцям надавалися різного привілеї, була організована охорона торгових експедицій. Ганзейський союз відстоював інтереси купців перед засиллям феодалів.

12.Основні фактори розкладу феодального господарства. Становлення мануфактурного виробництва

Фактори розкладу феодального господарства:Розвиток розширеного товарного господарства. Посилення майнової диференціації. Феодальна власність стає об’єктом купівлі-продажу. Наймана праця. Поглиблення поділу праці. Досягнення у галузі науки і техніки +Удосконалено водні млини +У текстильній промисловості: самопряд, промислові ткацькі станки +Виробили папір, книго видавання +Годинниковий механізм з маятником +Застосовувалися мінеральні добрива.

Значну роль у занепаді феодального господарства та становленні індустріального сусп відіграло мануфактурне виробництво. Оскільки від ролі мануфактури в ек структурі країн залежав розвиток їх у цілому, господарство XVI– XVIII ст. можна охарактеризувати як мануфактурне. Мануфактура — підприємство, засноване на ремісничій техніці, поділі праці, вільнонайманій робочій силі. Це стадія промисловості, що історично передувала великому машинному виробництву. Існува-ли два типи мануфактур — розсіяна та централізована. Розсіяна мануфактура, що розвивалася в основному в XVI — першій половині XVII ст., ґрунтувалася на сільських промислах і дрібному ремеслі. Робітники при даному типі виробництва, не зважаючи на їхню просторову відособленість, були пов’язані поділом праці: одні робили з сировини напівфабрикат, інші доводили його до необхідної кондиції. Централізована мануфактура характеризувалася територіальною єдністю вироб-ництва і утвердилася в другій половині XVII ст.

Мануфактури виникали в тих галузях, де рівень спеціалізації та технічного роз-витку створював умови для реорганізації виробництва. Такі умови в XVI ст. були в сукняному виробництві, металургії, суднобудуванні, книгодрукуванні.