Відмінності адміністративного процесу від інших видів юридичного процесу

Місце адміністративної юстиції та адміністративного су­дочинства в адміністративному процесі зводиться до того, що цей новітній варіант судочинства полягає в розгляді та вирішенні в судовому порядку суперечок фізичних та юридичних осіб із суб'єктами публічної адміністрації. За суттю адміністративна юстиція - судовий контроль за діяльністю органів виконавчої влади. Думається, що адміністративну юстицію слід сприймати як складову частину адміністративного процесу, де переважно розглядаються суперечки за принципом «людина проти держа­ви». Водночас адміністративна юстиція є самодостатньою право­вою категорією, певна частина якої не охоплюється адміністра­тивним процесом. Безпосередньою процесуальною складовою частиною адміністративної юстиції може вважатись адміністра­тивне судочинство, під яким необхідно розуміти діяльність ад­міністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністратив­них справ. Це робить легітимним застосування поняття «судовий адміністративний процес». Отже, необхідно зазначити, що адміні­стративна юстиція та адміністративне судочинство не є синоні­мами, оскільки останнє включає в себе також спори між суб'єк­тами владних повноважень із приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (зазначені спори не можуть уважатися таки­ми, що відбуваються за принципом «людина проти держави»).

Стаття 7. Принципи адміністративного судочинства

1. Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є:

1)        верховенство права;

2)   законність;

3)   рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом;

4)   змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі;

5)   гласність і відкритість адміністративного процесу;

6)   забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду;

7)   обов'язковість судових рішень.

1. Коментована стаття присвячена встановленню принципів адміністративного судочинства, під якими слід розуміти визна­чальні ідеї, згідно з якими відбувається регулювання відносин, що виникають у сфері адміністративного судочинства. Специ­фіка їх полягає в тому, що вони закріплюють вихідні, норма­тивні положення, що визначають зміст правосуддя і виступа­ють критерієм правомірності поведінки учасників правовідно­син, що виникають у сфері правосуддя.

Слід зазначити, що ці принципи, як визначальні, основні за­сади судочинства взагалі, встановлені Конституцією України(ст. 129 та ін.), а також Законом України «Про судоустрій Укра­їни» від 7 лютого 2002 р. (глава 2). Зокрема, зазначеним Зако­ном встановлено такі засади здійснення правосуддя, як 1) здій­снення правосуддя виключно судами; 2) право на судовий за­хист; 3) рівність перед законом і судом; 4) правова допомога при вирішенні справ у судах; 5) гласність судового процесу; 6) вста­новлення мови судочинства; 7) обов'язковість судових рішень;

8) право на оскарження судового рішення; 9) колегіальний чи одноособовий розгляд справ; 10) самостійність судів і незалеж­ність суддів; 11) недоторканність суддів; 12) незмінюваність суддів; 13) суддівське самоврядування.

Перелік принципів адміністративного судочинства у Кодек­сі, що коментується, не співпадає з наведеним у Законі «Про судоустрій України», що пояснюється, по-перше, загальністю встановлених Законом засад, які стосуються всіх без виняткусудів судової системи України, а по-друге, специфікою адміні­стративного судочинства.

Таким чином, встановлені КАС України, а також Конститу­цією України і Законом «Про судоустрій України» принципи єтісно взаємопов'язаними і становлять у сукупності систему, при цьому кожен з принципів відіграє самостійну роль, харак­теризує адміністративне судочинство у цілому, або ж окрему стадію адміністративного судового процесу.

Кожен принцип правосуддя виконує свою визначену роль в організації і діяльності адміністративних судів. Ці принципидіють не розрізнено, а в сукупності. Вони об'єднані загальною метою — організувати судові органи і їх діяльність, відповід­ність їх правопорядку, забезпечити захист від усяких посягань конституційного ладу, політичної й економічної систем, прав,свобод і законних інтересів громадян і інших соціальних цін­ностей. У цьому полягає призначення принципів правосуддя.

Отже, конституційні принципи правосуддя — це закріплені в Конституції України й інших законах основні, вихідні, норма­тивні положення (правила, вимоги, ідеї) найбільш загального характеру, що виражають демократичну сутність правосуддя, і утворюють єдину систему, що визначає організацію і діяльність судової влади щодо виконання задач, що стоять перед нею.

Специфіка їх полягає в тому, що вони закріплюють вихідні, нормативні положення, що визначають зміст правосуддя і ви­ступають критерієм правомірності поведінки учасників право­відносин, що виникають у сфері правосуддя.

Аналіз системи принципів адміністративного судочинства дозволяє дійти висновку про демократичне підґрунтя адміні­стративного судочинства, наближеність його до найкращих мо­делей, що склалися у світі. Про це свідчить встановлення тако­го принципу, як верховенство права (а не традиційне верховен­ство закону), який очолює всю систему принципів адміністративного судочинства. Справа в тому, що у демократичних державах не просто задекларований, а й уже давно створений механізм забезпечення верховенства права, важливим складо­вими якого є, зокрема, адміністративні суди.