- •2.Предмет кпзк
- •3.Система кпзк.
- •4.Поняття та види конст-правових інститутів в кпзк
- •5.Конст принципи як елемент системи кпзк. Співвідношення конст принципів та принципів конст.
- •6.Поняття та закріплення в Заруб країнах принципу правової держави .
- •7.Конст принцип верховенства права в англо американській системі права..
- •8. Поняття та закріплення в Заруб країнах принципу розподілу влад
- •9. Поняття та закріплення в Заруб країнах принципу народного суверенітету.
- •10.Субєкти конст права в зк поняття та види
- •13.Предемет та методи науки конст права зк
- •Методи (основні):
- •14.Поняття та класифікація джерел конст права зк
- •15.Формалізовані джерела конст права в зк
- •16.Неформалізовані джерела права зк
- •17.Конст як джерело в зк
- •18.Ієрархія норм конст права зк на прикладі Франції та Італії
- •19.Закон як джерело конст права в зк, поняття та класифікація Класифікація за юридичною силою (закони):
- •20.Судовий прецедент як джерело конст права в зк,поняття та види
- •В науці конституційного права судові прецеденти поділяються на 2 види:
- •23.Конст-правовий звичай як джерело конст права в зк,поняття та ознаки,приклади.
- •Звичай, як джерело права передбачає наявність наступних ознак:
- •Приклади конституційно-правового звичаю
- •26.Нпа інтеграційних обєднань держав та міжнародні як джерела конст права в зк.
- •27.Поняття і сутність констуції Поняття Конституції має 2 значення:
- •Що до сутності конституції виділяють 2 підходи:
- •Що до меж конституційного регулювання виділяють 3 моделі:
- •Юридичні властивості конституції:
- •28.Теорія та практика установчої влади в конст заруб країнах.
- •29.Еволюція змісту сучасних конст особливості змісту новітніх конст. Етапи конституційного розвитку:
- •Особливості новітніх конституцій:
- •30.Розвиток та перегляд конст в зк.Порядок внесення змін.
- •31.Форма і структура конст зк(сша ,Франція,фрн)
- •33.Поняття та основні способи правової охорони констит в зк 34.Правові та неправові способи охорони конст в зк.
- •Правовий захист к-цій.
- •35.Інститут конст юрисдикції в зк.
- •36.Поняття конст контролю в зк.
- •37.Основні моделі конст контролю,Американська,Швейцарська ,модель контролю. Інститут “Amparo”, Німецька система тотального контролю.
- •38.Види та форми конст контролю в зк.
- •39.Органи що здійснюють конст. Контроль в сша, Велика Британія, фрн, Італія,Франція,Австрія,Іспанія(порядок формування та компетенція).
- •40.Конст-правовий статус Конституційної Ради Франції порядок формування та повноваження.
- •41.Поняття конст-правового статусу особи в зк.Основні підходи.
- •Моделі конституційно-правового статусу особи (основні 4):
- •42.Елементи конст-правового статусу особи в зк.
- •43.Інститут громадянства в зк поняття, способи набуття та припинення.Європейська конвенція про громадянство.
- •44.Класифікація конст-прав і свобод в зк.
- •45.Ознаки конст прав і свобод в зк.
- •46.Ознаки та зміст особистих прав і свобод в зк.
- •47.Ознаки та зміст політичниз прав і свобод в зк.
- •48Методи конст-правого закріплення прав і свобод в зк.
- •49.Гарантії реалізації конст прав і свобод в зк. Правило Міранди,Мандамус,habeas corpus.
- •50.Інститут омбудсмана в системі гарантій конст прав і свобод людини і громадянина в зк.
- •51.Європейський суд з прав людини в системі конст праві свобод людиниі громадянина в зк.
- •52.Порядок обмеження конст прав і свобод в Конституційній практиці зк.
- •53.Судовий та позасудовий захист конст прав і свобод в зк.
- •54.Американський “біль про права”
- •55.Конст форми безпосередньої демократії поняття та види.
- •56.Іститут референдуму в зк.
- •58.Право народного вето, народної законодавчої ініціативи та право народного розпуску представницького органу в зк.
- •59.Конст-правовий інститут виборів в конст праві зк
- •60.Основні стадії виборчого процесу в зк.
- •61.Підготовча стадія виборчого процесу в зк
- •62.Голосування як стадія. Способи голосування.
- •63.Виборча геометрія та виборча географія.
- •64.Мажоритарна виборча система
- •65.Пропорційна виборча система.
- •66.Поняття та ознаки політичних партій в зк
- •68.Функції політичних партій в зк.
- •69.Класифікація політ партій в зк
- •70.Партійні системи в зк.
- •71.Реглмаентація правового статусу та порядку діяльності політичних партій в зк,
- •72.Концепція інститут форми держави в зк.
- •73.Поняття форми державного правління.
- •74.Поняття та види монархій
- •75.Поняті та види республік
- •76.Політико правові ознаки парламентарних форм правління.
- •77.Поняття та види форм політико територіального устрою в зк.
- •78.Конст інститут автономій в зк поняття та види.Особливості у Францій, Італії, Данії
- •79.Поняття та види федерацій, Сучасні теорії федералізму.Розподіл повноважень між центром і та суб’єктами.
- •83.Зовнішня структура зарубіжних парламентів.(сша Японія Італія фрн)
- •84.Способи формування палат парламенту.
- •86.Конст-правовий статус депутатів зарубіжних парламентів.
- •87.Керівні органи палат парламенту в зк.(сша,Велика Британія,фрн)
- •88.Парламентські комітети в зк. 89.Тимчасові комітети в парламентах зк.
- •92.Основна компетенція зарубіжних парламентів.
- •93. Додаткова компетенція зарубіжних парламентів.
- •94.Стадії законодавчого процесу в парламентах зк(сша, Велика Британія, Італія,Франція,фрн)
- •96Форми парламентського контролю за органами виконавчої влади в зк
- •98.Судові повноваження зарубніжних парламентів.
- •99.Поняття конст правоого інституту глави держави в зк.
- •100.Особливсті конст правового статусу монарха.Системи престолонаслідування.
- •101.Особливості конст-прав статусу президента як глави держави в зк(сша, фрн, Франція,Ізраїль ,Польща, Італія)
- •102.Повноваження глави держави в зк.
- •103.Конст правий статус глави держави в Швейцарській конфедерації та державі Ізраїль.
- •104 Поняття конст правого інститут уряду в зк
- •105.Основні способи формування уряду в зарубіжних країнах(сша, Велика Британія, Франція, Італія )
- •106.Стуктура уряду в зк )сша, Велика Британія, Франція, Італія )
- •107.Основні моделі організації урядів в зк. (сша, Велика Британія, Франція, Італія )
- •108.Поняття та особливості конст відповідальності урядів зк. ----109.Форми конст відповідлаьнсті уряду в зк.
- •110.Конструктивний вотум у фрн.
- •111.Політична відповідальність уряду Італії
- •113.Організація органів місцевого самоврядування в зк.
- •114.Поняття та загальна характеристика органів місцевого самоврядування в зк
- •115.Основні моделі місцевого самоврядування в зар.Кр.
- •116.Повноважження органів місцевого самоврядування в зк.
- •117. Організація місцевого самоврядування на прикладі сша, Великої Британії, Франції, Італії, фрн, Канади.
- •118.Взаємовідносини муніципальних органів з державною владою.
- •119.Конст, законодавчі та судові гарантії місцевого самоврядування на прикладі Болгарії рф,та Австрії.
- •120.Конституційна організація судової влади в зарубіжних країнах.
55.Конст форми безпосередньої демократії поняття та види.
безпосередньої демократії — сукупність форм прямого волевиявлення громадян у питаннях державного і суспільного життя; безпосереднє здійснення волі громадян в окремих галузях управління державою і суспільством.
(грец.— народовладдя, від, — народ і — влада) — форма прямого народовладдя, здійснення влади народом безпосередньо, без створення постійних або ін. інститутів, у формах, передбачених конституцією, ін. законами. Грунтується на заг. принципі, що в дем. д-ві воля народу й держ. влада мають бути тотожними, що сам народ повинен брати безпосередню участь у прийнятті важливих політ, рішень, у здійсненні влади. Що ж до представн. органів, то їх необхідно звести до мінімуму й зробити повністю підконтрольними гр-нам. Б. д. має глибоке істор. коріння, що сягає вглиб часів античності й раннього Середньовіччя, коли гр-ни брали безпосередньо участь у вирішенні значущих питань держ. і громад, життя. У теор. плані Б. д. досягла класич. рівня обгрунтування у державотв. концепції франц. просвітителя 18 ст. Ж. Ж. Руссо. Відтоді вона незмінно перебуває у полі зору вчених і політиків. Особливого розвитку і дискусійного характеру проблема Б. д. набула в зх. політол. концепціях починаючи з 60-х рр. 20 ст. її прихильники акцентують увагу на позит. сторонах, до яких відносять насамперед: вплив на всебічну демократизацію сусп-ва, соціальну емансипацію і само-реалізацію особистості; ширші можливості, порівняно з представн. інститутами, для вираження інтересів і волі народу; забезпечення стійкої легітимації влади, подолання політ, відчуження гр-н і, як наслідок, зростання стабільності політ, системи та ефективності управління; забезпечення контролю за політ, інститутами і посад, особами, подолання зловживань владою, відриву правлячої еліти від народу, бюрократизації чиновництва та ін. Противники Б. д. вказують на негат. сторони і слабкі місця Б. д., а саме: низька ефективність і безконтрольність політ, рішень внаслідок прийняття їх широким загалом; пост, небезпека виникнення тоталітаризму або популіст, авторитаризму, пов'язана з властивою масам схильністю до ідеол. диктату, й ущемлення свободи в ім'я рівності; складність і дорожнеча практич. здійснення прямого народовладдя; неможливість залучити більшість гр-н до система-тич. участі в управлінні без примусу, внаслідок небажання значної частини населення займатися політикою, тощо.
56.Іститут референдуму в зк.
Референдум – голосування виборців, на якому вирішуються питання державного чи місцевого значення.
Об-том волевиявлення є не л-на (кандидат), а конкрет.питання (законопроект..)
Рез-ти реф-думу визнач-ся тільки за мажори тар.с-мою.
Різновид реф-думу – плебісцит – опитування нас.про політ.долю тер., на якій воно проживає.
Питання, які виносяться на референдум називаються формулою референдума, і можуть передбачати позит.чи негат.відповідь, а також вибір з декількох варіантів рішення. Приймається те ріш-ня, яке набрало найбільшу к-сть голосів.
На реф-дум не можуть виноситися такі питання:
надзвичайного і невідкладного х-ру (напр..прийняття екстраординарних і термінових заходів по забезпеченню здор.і безпеки нас.);
які вимаг.спец.знань (напр..прийняття і зміни бюджету);
відповідь на які відомі наперед (напр..підвищення зарплати, зменш.податків);
питання про амністію і помилування;
питання про форсмування складу ор-нів держ.вл.і ор-нів місц.самовр.
Класифікація реф-мів:
за тер.ознакою:
заг/нац.
регіональні.
Залеж.від змісту законопроекту:
конст. (прийн.чи внес.поправок у к-цію)
звичайні.
обов. (к-ція встановл.перелік питань, які приймаються лише шляхом референдума)
факультативні (ріш.може бути прийняте й ін.шляхом).
за х-ром рішення, яке приймається:
імперативні;
консультативні;
стверджуючи (затверджується ріш.ор-нів вл.);
заперечні (відхиляючі).
Можуть проводитися також реф-ми з питань зовн.п-ки. Так, в 1995 р.виборці Австрії, Швеції і Фінляндії виразили згоду на вступ цих д-в в Євросоюз, в Швейцарії в 2001 році б-сть гром-н виступили проти такого вступу.
З-во про реф-думи встановл.заборону на проведення всенар.реф-мів в умовах війс.чи надзвич.стану. За заг.пр-лом не проводиться реф-дум по одному і тому ж пит.двічі, або може проводитися ч-з певний строк (Іспанія, Болгарія – 3 роки, Венгрія – 2 роки, Канада – 10 років).
Як пр-ло реф-дум вваж.таким, що відбувся, якщо в ньому взяли участь більше половини за реєстр.виборців, а ріш.приймається більшістю голосів від тих, хто взяв участь у голосуванні.
В багатьох кр-нах за ост.час роль реф-думів зросла, так в 20ст. в Європі відбулося 101 реф-дум, в Азії – 18, в Амер. – 25, в Австрал. – 45, в Африці і Сході – 54.
Є і кр-ни, в т.ч. демократичні, в яких реф-думи ніколи не проводилися (Голландія), в деяких кр-нах вони проводилися 1-2 рази за всю історію (Великобрит.).
Бувають випадки, коли реф-думи проводяться в умовах значного тиску на психіку виборців та навіть в умовах насилля і погроз (в авторитар.режимах – в Пакистані особам, які не з’явились на вибори одобрити кандидатуру През-нта грозило тюрем.ув’язненя), мали місце і прийняття реакційних рішень реф-думом (в Гітлерівській Нім. в 1933р. по пит.виходу з Ліги націй, 1934 р.- по пит.суміщення посади през-нта з постом фюрера, 1938 р. – про принд.Австрії до Нім.).
Батьківщиною реф-думів вваж.Швейцарія, де вони провод.найчастіше.
Ініціатиів проведення реф-думу може бути: 1. парламентська (50 депутатів Парл-нту Венгрії), 2. урядова, 3. президентська (Франція) і 4. народна (500 тис.підписів виборців в Італії).
Рез-ти реф-думу визначаються по різ. Напр.. в Італії для прийн.ріш.необх, щоб в голосуванні взяли участь більшість виборців і щоб за нього було зібрано більшість поданих голосів; в Данії пит.вваж.прийнятим, якщо число поданих голосів «за» більше ніж к-сть голосів «проти», але не менше 40% голосів, внесених в списки виборців; В Австрії ріш.вваж.прийнятим, якщо за нього проголос.більшість осіб, які взяли уч.в голосуванні. Для одобрення конст.питань необх.більша к-сть голосів для прийн.ріш, ніж для прийняття звичайних рішень, неконст.
Д 57.Плебісцид поонятт та приктика застосування
Плебісци́т (лат. plebiscitum, букв. — рішення народу) — 1) В Стародавньому Римі рішення плебейських народних зборів. 2) форма загального голосування, різновид референдуму.
на всенародне голосування (референдум) або опитування (плебісцит) Хоча плебісцит так само не несе ніяких наслідків, бо є консультативним (опитуванням). Плебісцит - це голосування виборців, але часто плебісцитом називають голосування з питання про політичну долю держави або території, на якій воно розташоване. Хоча в деяких країнах (Бразилія, Пакистан) плебісцитом називають будь-який обов'язковий референдум.