47.Ознаки та зміст політичниз прав і свобод в зк.

Політичні п-ва і свободи мають певні особл-сті:

• вони тісно пов’яз.з особис.п-вами;

• на відміну від особис.п-в, вони належ.лише гр.-нам певної д-ви;

• вони безпосередньо пов’яз.з орг-цією і здійсюдерж.вл., характеризують статус ос.в політ.віднос.;

• вони є сп-бом закликання кож.гр-на до народовладдя.

До цієї групи п-в віднос.:

1. свобода слова, думки, друку (мова йде про свободу вираження думки публічно і з суспільно важливих питань, про п-во на інформацію, на свободу отримання і поширення інформації);

2. п-во на об’єднання в політ.партії і рухи, профес.орг-ції, соц/ек., культ.і ін.тов-ва;

3. п-во на проведення публіч.заходів (свобода зборів, мітингів, демонстрацій, пікетувань, але з-во деяких країн передебач.порядок проведення останніх, осн.вимога не поруш.з-ни, напр..не закликати до ворожих д-ві лозунгів);

4. п-во на уч.в сусп/політ.ж-ті, управлінні справами д-ви (виб.п-ва, п-во на рівний доступ до держ.служби..., колись це п-во було цензовим, існ.майн.обмеження, вимоги щодо проживання на певній тер.певний строк, досягнення певного віку, виключення жінок з числа виборців, в деяких кр-нах жін.до сих пір не мають виб.п-ва (Кувейт));

5. свобода петицій (індивідуал.чи колектив.звернення гр.-н в ор-ни д-ви чи до посад.осіб; важливою є гарантія безепеки заявника, тобто невідповідальності за заявлену скаргу).

48Методи конст-правого закріплення прав і свобод в зк.

Існують два основних способи конституційного закріплення прав і свобод - позитивний і негативний. При позитивному способі конституція встановлює або констатує, що суб'єкт володіє певним правом. Так, згідно зі ст. 45 китайської Конституції «громадяни Китайської Народної Республіки в старості, в разі хвороби або втрати працездатності мають право на отримання від держави і суспільства матеріальної допомоги» (частина перша, речення перше). Тут суб'єкт права - громадяни КНР - прямо названий. Замість висловлювання «має право» чи рівноцінного йому «мають право» у деяких конституціях вживається вираз "може", як, наприклад, у ч. II ст. 3 Політичної конституції Мексиканських Сполучених Штатів 1917 року: «Приватні особи можуть надавати освіту всіх видів і ступенів» (речення перше). У принципі позитивний спосіб може використовуватися і без прямої вказівки суб'єкта, коли мова йде про права людини. Як приклад можна привести норму, що міститься у ч. 1 ст. 24 Конституції Румунії 1991 року: «Право на захист гарантується». З даної формули ясно, що гарантується це право кожній людині, яка і є суб'єктом зазначеного права. Негативний спосіб являє собою конституційне заборона будь-якого суб'єкта порушувати або обмежувати певне право або певну свободу. Характерний приклад негативного способу дає Конституція США, точніше, поправки до неї. Так, згідно поправці IV «право народу на охорону особи, житла, паперів і майна від необгрунтованих обшуків або арештів не повинно порушуватися, і ордери на обшук або арешт не видаватимуться без достатніх підстав, засвідчених присягою або урочистою підтвердженням» (речення перше); згідно поправці V «ніхто не повинен примушувати свідчити проти самого себе у кримінальній справі», а згідно поправці VIII «не повинні вимагатися непомірно великі застави, стягуватися надмірні штрафи, накладені жорстокі і незвичайні покарання». У перших двох випадках зазначені суб'єкти прав і свобод - «народ» і «ніхто», а в третьому випадку спожито безособова формула, рівноцінна вказівкою на другий суб'єкт, тобто «ніхто» (можна було б сказати: «ні з кого не повинні вимагатися ...»). Звичайно, слово «ніхто» означає буквально відсутність якого б то не було суб'єкта, але в законодавчому контексті такого роду воно рівнозначно виразу «все». Якщо в позитивному реченні ми вживаємо вираз «все», то в негативному, якщо ми маємо на увазі всіх разом і кожного з них окремо, для позначення цього неможливо ніяке інше слово, крім «ніхто». Примітний прояв негативного способу міститься в поправці I: «Конгрес не повинен видавати законів, що встановлюють будь-яку релігію або забороняють її вільне сповідання, що обмежують свободу слова чи друку чи право народу мирно збиратися і звертатися до уряду з петиціями про припинення зловживань»; тут Конституція гарантує свободи від можливого їх порушення самим законодавцем. У багатьох конституціях поєднуються обидва способи для формулювання прав і свобод, проте негативний спосіб більш характерний для країн з англосаксонською системою права, тоді як позитивний-для правових систем країн континентальної Європи.