7.5 Витрати виробництва

Основним чинником, який визначає спроможність фірми пропонувати продукт , є витрати виробництва. Існування цих витрат зумовлене рідкість ресурсів і можливістю їх використання для інших економічних цілей. Інакше кажучи, витрати в економіці пов’язані із відмовою від можливості виробництва альтернативних благ.

Витрати виробництва – це вартість усіх видів ресурсів, що витрачаються для виготовлення певної кількості продукції.

К.Маркс пов’язував вивчення витрат з прагненням досліджувати особливості експлуатації найманої праці, які відбиті в вартості ,а отже, - в витратах

В основі цін товарів і послуг лежать суспільно необхідні витрати, які є вартістю товару. Вони відображаються формулою:

W=c+q,

де W - вартість товару,

c - вартість спожитих засобів виробництва,

q - нова вартість створена працівником.

З появою додаткового продукту новостворений продукт розпадається на необхідний і додатковий:

q=v+m,

де v - вартість необхідного продукту, необхідного для відтворення робочої сили робітника,

m - вартість додаткового продукту, який створюється ним понад необхідного і привласнюється власниками засобів виробництва.

Внаслідок цього вартість товару W можна визначити за формулою:

W=c+(v+m).

Будучи економічно самостійними, підприємства формують свої витрати на виготовлення товарів.

Витрати виробництва — те, у що обходиться виготовлення товару підприємству. Вони складаються з матеріальних витрат та витрат на оплату робочої сили найманих працівників і виражаються формулою:

BB=c+v

Отже, витрати виробництва відрізняються від суспільно необхідних витрат на величину додаткової вартості продукту (m), який є джерелом прибутку.

Матеріальні витрати й витрати на оплату робочої сили повинні бути відшкодовані в результаті реалізації виготовленої на підприємстві продукції. Тому витрати виробництва на виготовлення і реалізацію продукту називають собівартістю виробництва. Товаровиробники в умовах конкуренції повинні прагнути до скорочення собівартості. Це зумовлено тим, що її зниження — основа зниження цін, що у свою чергу, дає змогу підприємцю отримати більший прибуток. Так для зниження витрат, пов’язаних з використанням основних фондів, необхідно поліпшувати якість машин, устаткування, споруд, зменшувати частку пасивної частини основних фондів тощо.

На відміну від К.Маркса сучасні Західні економісти розглядають витрати з точки зору господаря. Вони гадають, що підприємець від усіх витрат чекає доход. На цій підставі вони включають в витрати прибуток підприємця, який оцінюють як плату за ризик.

В західній літературі існує складна класифікація витрат.

В залежності від впливу на витрати зростання обсягів виробництва визначають постійні і змінні витрати.

Постійні витрати(FC) – це витрати, величина яких не залежить від обсягу продукції, виробленою фірмою. До таких витрат відносять орендну плату, обслуговування позик, частину відрахувань на амортизацію устаткування, заробітну плату адміністративного персоналу , а також неявні витрати. Фірма має постійні витрати навіть тоді, коли продукція зовсім не виробляється.

Змінні витрати (VC) – це витрати, величина яких залежить від обсягу виробленої продукції. Це витрати на сировину, електроенергію, транспортні послуги, більшу частину послуг праці та інші змінні ресурси. Якщо фірма не виробляє продукції її змінні витрати дорівнюють нулю.

Сума постійних та змінних витрат визначає загальні витрати (TC).

Для ухвалення виробничих рішень важливу роль відіграють оцінки різних видів середніх витрат, тобто витрат, що припадають на одиницю виробленої продукції (Q). Визначають такі показники середніх витрат:

- середні постійні витрати – це кількість постійних витрат виробництва, що припадає на одиницю виробленої продукції.AFC=FC/ Q;

- середні змінні витрати AVC=VC/ Q;

- середні загальні витрати ATC=TC/ Q.

Середні витрати важливі для визначення прибутковості фірми:

- якщо ціна дорівнює середнім витратам, то прибуток відсутній;

- якщо ціна менше середніх витрат, то фірма несе збитки і може збанкрутитися;

- якщо ціна більша середніх витрат, то фірма матиме прибуток в розмірі цій різниці.

Економічні витрати є сумою явних та неявних витрат. Явні (бухгалтерські) витрати – це грошові платежі фірми зовнішнім постачальникам ресурсів – платежі за сировину, електроенергію, працю тощо. Неявні витрати – це альтернативна вартість, пов’язана с використанням власних ресурсів фірми, тобто дохід, який забезпечили б власні ресурси фірми за їх найліпшого використання.

Ключовим під час аналізу особливостей ціноутворення у найрізноманітніших ринкових ситуаціях є поняття граничних витрат. Граничні витрати MC – це додаткові витрати на виробництво ще однієї одиниці продукції. Вони важливі для визначення стратегії фірми.

Зниження витрат виробництва значною мірою залежить від ціноутворення.