- •Тема 1.
- •Тема 2.
- •Тема 3.
- •Поняття джерел адміністративного права.
- •Джерела адміністративного права, що творяться вищими органами влади.
- •3.Нормативні акти місцевих органів публічної адміністрації.
- •4. Акти внутрішнього адміністрування.
- •5. На державну реєстрацію не подаються акти:
- •Вплив адмін.-територ. Устрою на організацію пуб. Адміністрації.
- •Засади організації публічної адміністрації:
- •Концепція вдосконалення адміністративно-територіального устрою України.
- •4 Питання
- •2.Посади публічної служби, політичні посади. Класифікація державних посад.
- •3 Питання
- •Положення про Національну раду з питань взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування
5. На державну реєстрацію не подаються акти:
а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо);
б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми;
в) оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення);
г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів;
д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм;
е) рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила,тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики,форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).
У разі надходження акта, який не підлягає державній реєстрації, орган державної реєстрації протягом п'яти робочих днів повертає його суб'єкту нормотворення з відповідним обґрунтуванням.
Тема №4 Територіальна організація публічної адміністрації
-
Вплив адмін.-територ. Устрою на організацію пуб. Адміністрації.
Адміністративно-територіальний устрій – це офіційно встановлена система територіальних та функціональних елементів та ієрархічних зв’язків, за допомогою якої формується просторова структура публічної влади в державі.
Адміністративно-територіальний поділ – це внутрішній поділ держави на адміністративно-територіальні одиниці з метою раціональної організації публічної адміністрації.
Адміністративно-територіальна одиниця – це компактна частина єдиної території України, що є просторовою основою для організації та діяльності ОДВ та ОМС.
Україна
Області
Міста зі спеціальним статусом
Міста обласного значення
Райони в містах
Райони
Райони в містах
Села
Селища
Міста районного значення
Села
Селища
Міста районного значення
Села
Селища
Міста районного значення
Села
Селища
Роль адміністративно-територіального устрою для організації публічної адміністрації:
-
адміністративно-територіальний устрій дозволяє визначити територіальний простір, на якому функціонують органи публічної адміністрації.
-
на базі адміністративно-територіального устрою визначається система та повноваження органів публічної адміністрації.
-
чіткий адміністративно-територіальний устрій запобігає виниканню конфіденційних спорів між різними ланками системи публічної адміністрації.
-
встановлює вертикаль взаємодії між центральними, регіональними, місцевими органами державної влади.
-
Засади організації публічної адміністрації:
-
Концентарція
-
Деконцентрація
-
Централізація
-
Децентралізація
-
Автономія
ст. 132 КУ визначає 2 засади: централізацію та децентралізацію.
Централізація передбачає таку систему коли вся адміністративна діяльність держави скерується з єдиного центра, а місцеві органи публічної адміністрації та їх службовці є простими виконавцями рішень центру. Вона передбачає чітку ієрархію адміністративних органів та підпорядкування нижчих танок вищим.
Децентралізація визначається як такий спосіб організації публічної влади в державі, за якою адміністративно-територіальні одиниці або інші територіальні утворення мають право самостійно вирішувати питання місцевого значення та реалізовувати власні завдання в межах встановлених законодавством, а втручання в їх діяльність може відбутися винятково з метою нагляду за дотриманням законодавства.
Концентрація – це зосередження основних політичних ресурсів і владних функцій в одному органі.
Деконцентрація – це вид децентралізації, який передбачає передачу повноважень від центральних органів державної влади до місцевих органів, а також державної влади на місцях. (будь-яке рішення, яке приймається в центрі і стосується певного регіону має погоджуватись з місцевими державними органами).
Автономія – у політико-правовому значенні форма самоуправління частини території унітарної держави.
Автономна територіальна одиниця, як правило самостійна у вирішенні питань місцевого значення в межах, встановлених центральною владою.
Залежно від суб’єкта виділяють 2 типи автономій:
-
автономія установ
-
автономія спільнот
Адміністративна автономія установ надається окремим органам та установам з огляду на особливості їхніх функцій, реалізація яких потребує прийняття оперативних рішень.