Тема 3.

1. Поняття джерел адміністративного права.

Джерела АП – це зовнішні форми встановлення і вираження адміністративно-правових норм – акти правотворчості державних органів та організацій, омс, прийняті в межах їхньої встановленої законодавством компетенції, а також міжнародні угоди та міжнародно-правові акти, ратифіковані Україною.

В теорії права джерелами права виступають :

1)нормативно-правові акти. Основними видами є:

- закони, як форма виявлення волі народу, закріплюють та регулюють найважливіші аспекти організації діяльності органів виконавчої влади, державної служби, правового статусу особи у сфері державного управління і створюють режим відповідальності.

- постанови ВРУ – регулюють невідкладні питання, віднесені саме до компетенції законодавчого органу держави. Саме за їх допомогою парламент оперативно реагує на ті чи інші актуальні питання сучасності. За допомогою постанов вводяться в дію нові закони, скасовуються та вносяться зміни до вже прийнятих.

- укази ПУ – торкаються реалізації його повноважень. За їх допомогою ПУ реалізує свої повноваження, зокрема у сфері виконавчої влади.

- акти КМУ

- накази міністерств та інших центральних органів виконавчої влади

- нормативно-правові акти ВР та Ради міністрів АРК

- акти місцевих державних адміністрацій

- рішення місцевих рад

- акти органів управління державних підприємств, установ, організацій, накази їх керівників.

Відносять також н-п акти громадських організацій, або прийняті ними спільно з державними органами, якщо вони містять норми Адміністративно-правового характеру.

Якщо н-п акти охоплюють поряд з адміністративно-правовими нормами норми інших галузей права, то для АП буде джерелом лише у тій частині, що має адміністративно-правовий характер.

2) правові звичаї – це правила поведінки, що склались історично і набувають загального визнання і внаслідок багаторазового повторення, проте зараз в Україні не зустрічаються випадки прямого санкціонування державними органами правових звичаїв у сфері публічного управління, оскільки вони вже давно трансформувались у діюче АП.

3) судові прецеденти (не є джерелами права в правовій системі України )

4) правові угоди.

2. Джерела адміністративного права, що творяться вищими органами влади.

Закони. Поділяються на звичайні та конституційні. Конституція України як основний закон має вирішальне значення у встановленні основ правового регулювання державного управління. В цьому законі визначається система органі виконавчої влади, її найважливіші повноваження, організація діяльності і зовнішні форми правових актів. Стосовно АП необхідно згадати про наявність декількох кодифікованих законів: 1) Кодекс України про адміністративні правопорушення 2) Кодекс адміністративного судочинства 3) Митний кодекс України

Постанови ВРУ мають організаційно-правовий характер і за юридичною силою є наступним після законів рівнем. Ці акти бувають двох видів: 1) за їх допомогою парламент може вирішувати невідкладні питання керівництва державною 2) якими вводяться в дію нові закони та скасовуються старі.

Укази ПУ – це акти глави держави, що видаються у межах його повноважень на основі та на виконання КУ та законів України .

Акти КМУ мають нормативний характер і називаються постановами. Цими актами конкретизуються положення ЗУ та указів ПУ, в тому числі з питань, які э предметом адміністративного правопорушення.

Постановами уряду затверджуються статути, правила, інструкції та деякі інші акти, що містять адміністративно-правові норми.

Статут – це акт, що визначає організацію та діяльність органів виконавчої влади., підприємств, установ, організацій, їх службовців та інших осіб у певних сферах діяльності.

Правила – це акти, що конкретизують норми права більш загального характеру з метою регулювання поведінки суб’єктів правовідносин управління і має процедурний характер.

Інструкція – це акт ,я ким роз’яснюється порядок застосування закону чи іншого акту більшої юридичної сили створюється механізм їх реалізації.

Окрім постанов, Кабінет Міністрів України видає і такі акти, як розпорядження, котрі мають, як правило, індивідуальний характер і спрямовані на вирішення конкретних управлінських справ.

Накази міністерств та інших центральних органів виконавчої влади – це акти відомчого характеру, що видаються міністерством, керівником іншого центрального органу виконавчої влади в одноосібному порядку, можуть мати галузевий або міжгалузевий характер.