2.1 Становлення і розвиток законодавства України в сфері інтелектуальної власності

Законодавство України в сфері інтелектуальної власності, досить молоде, і його становлення продовжується одночасно зі становленням державності і формуванням правової держави.

У процесі розбудови правової держави надзвичайно важлива роль цивільного законодавства, складовою частиною якого є і законодавство в сфері інтелектуальної власності.

Україна набула незалежності після розпаду Радянського Союзу в 1991 році. З цього моменту почався самостійний шлях України, у тому числі й у сфері інтелектуальної власності. А доти на території України діяло законодавство тих країн, до складу яких вона входила: Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Російської держави, Австро-Угорщини, Радянського Союзу.

Авторське право в Україні почало розвиватися під впливом Москви з 20-х років ХХ століття. До того часу власного законодавства по авторському праву Україна не мала. Але і тоді це законодавство було точною копією російського. Майже теж саме можна сказати і про право на промислову власність.

Тільки після проголошення незалежності в Україні почалися роботи з розробки власного законодавства. Першою ластівкою в цьому напрямку став Закон України «Про власність», у якому були зафіксовані два основних положення відносно інтелектуальної власності. У цьому Законі результати інтелектуальної діяльності визнані об'єктами права власності, також визначений перелік результатів інтелектуальної діяльності, яким надається правова охорона.

Указом Президента України від 18 вересня 1992 року було затверджено «Тимчасове положення про правову охорону об’єктів права інтелектуальної власності і раціоналізаторських пропозицій в Україні». Одночасно велася розробка пакета законів про правову охорону об’єктів промислової власності. У цей же час Україна приєдналася до основних міжнародних договорів про охорону промислової власності: Паризької конвенції, Мадридської угоди і Договору про патентну кооперацію. Основу законодавства про промислову власність було закладено в Законі України «Про науково-технічну інформацію» від 25 липня 1993 р. У цьому ж році був прийнятий пакет законів про промислову власність. У зв'язку з цим були внесені відповідні зміни в інші законодавчі акти України, у яких в тій або іншій мірі регулювалися питання з інтелектуальної власності.

Чи можна вважати становлення законодавства з інтелектуальної власності України закінченим? Безумовно, ні. Процес становлення продовжується.

Прийняття законів України з інтелектуальної власності – це цивільно-політична подія в житті нашої держави. Незважаючи на те, що прийняті закони в ряді випадків недосконалі, їх прийняття – явище надзвичайно важливе.

По-перше, це свідчення того, що Україна здатна розробити власне національне законодавство з інтелектуальної власності, додержуючись при цьому міжнародних норм і стандартів.

По-друге, законодавство з інтелектуальної власності у значній мірі наближене до вимог ринкової економіки. Воно визнало результати інтелектуальної діяльності об’єктами права, проголосило вільне розпорядження цими об’єктами на свій розсуд.

По-третє, воно дає можливість Україні інтегруватися в європейську правову систему, що дозволить їй стати повноправним членом міжнародного співтовариства і Світової організації торгівлі.