3. Членство України у сот: роль та участь бізнесу

Ступінь успішного використання факторів членства України в СОТ значній мірі залежить від позиції галузевих громадських об’єднань (асоціацій, спілок, союзів, що діють в сфері економіки України) та від ефективності діалогу влади і бізнесу.

Україна вступила до Світової організації торгівлі не лише з незавершеними власними внутрішніми регуляторними реформами (зокрема, в питаннях технічного регулювання, удосконалення системи стандартизації та сертифікації тощо), а й з несформованою та незакріпленою інституційною системою взаємного узгодження інтересів між органами державної влади, підприємницькими структурами та організаціями громадянського суспільства.

З огляду на такі передумови участь бізнес-громадськості у підготовчому процесі не була регламентована жодним нормативним актом.

Уряд не здійснював на систематичній основі консультацій з питань формування умов вступу країни до СОТ з галузевими громадськими організаціями, їх роль обмежувалася епізодичною участю в засіданнях робочих груп при відповідних відомствах, але за відсутності налагодженої системи збору та оброблення інформації не завжди їх висновки, пропозиції і застереження ураховувалися при виробленні позиції України в тому чи іншому питанні.

Це стало однією з суттєвих причин того, що Україна не змогла краще використати свої потенційні переваги членства у СОТ.

Після приєднання України до СОТ ситуація в цьому питанні не поліпшилася.

Певною мірою залучення галузевих громадських організацій до процесу адаптації української економіки до вимог СОТ було можливе як «здійснення заходів

щодо одержання пропозицій від ділових кіл України для їх можливого врахування

представниками України на переговорах у рамках Доcького раунду розвитку СОТ та

під час опрацювання нових угод у його рамках».

Важливо, щоб нова влада України сформулювала та закріпила інституційні

рамки для проведення консультацій з бізнес-громадськістю.

Сама реальність стимулює владу до більш широкої співпраці з діловою спільнотою у пошуку шляхів виходу із ситуації. Уряд має допомогти бізнесу у пошуку нових ринків збуту та захисті національних інтересів, бо має можливість вести перемовини, а бізнес надати уряду достовірну професійну інформацію.

Громадські галузеві об’єднання повинні більш активно залучатися до участі у заходах, що проводить сама Світова організація торгівлі.

Важливим надбанням членства країни у СОТ є робота Центру обробки запитів країн-членів Світової організації торгівлі і Світової організації торгівлі та їх

інформування, який був утворений для виконання вимоги прозорості та подання

нотифікацій до СОТ в Україні ще у 2005 році.

Ще одним позитивним фактом появи інформаційних послуг з боку держави після вступу до СОТ є поява веб-порталу “Комплексна система інформаційно- консультаційної підтримки розвитку експорту” (адреса веб-порталу - www.ukrexport.gov.ua), який був розроблений та підтримується Міністерством економіки України з метою сприяння інформаційному забезпеченню українських експортерів та виробників експортоспроможної продукції, зокрема Мінекономіки та державне підприємство “Держзовнішінформ” на постійній основі здійснюють надання інформації відповідно до структури інформаційного наповнення порталу, затвердженої наказом Мінекономіки № 472 від 21.05.2009.

Таким чином, для подальшого успішного використання статусу членства країни у Світовій організації торгівлі зусилля Уряду та бізнесу мають бути зосереджені на реалізації наступних перспективних заходів:

− вжиття подальших заходів із сприяння експорту вітчизняної продукції на

зовнішні ринки, розроблення законопроекту щодо фінансової підтримки експорту (експортне страхування та кредитування);

− розширення номенклатури товарів українського експорту за рахунок збільшення поставок високотехнологічної продукції;

− налагодження широкої інформаційної системи у сфері зовнішньої торгівлі та стимулювання малого та середнього бізнесу до експортної діяльності;

− проведення державного моніторингу світових цін на певних товарних ринках, а також моніторингу та прогнозування кон’юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків промислової та сільськогосподарської продукції та інформування підприємств;

− створення прозорого середовища для можливості надання послуг через мережу Інтернет для таких видів підприємницької діяльності як програмування, письмовий переклад, дизайнерська діяльність; сприяння розвитку електронної торгівлі з використанням мережі Інтернет;

− продовження участі у переговорах раунду Доха-розвиток, у першу чергу, з метою врахування національних інтересів та отримання для країни окремих преференцій щодо зобов’язань;

− забезпечення реформування національної системи технічного регулювання відповідно до вимог СОТ та ЄС;

− підвищення фахового рівня вітчизняних бізнес-асоціацій та активізація їх участі у заходах СОТ.