Єдність норм трудового права проявляє­ться

• в загальних конституційних принципах,

• основ­них трудових правах і обов'язках (ст. 43, 57 Конститу­ції України),

• загальних положеннях гл. І КЗпП України,

• загальних нормативних актах трудового за­конодавства, що поширюються на всю територію Ук­раїни й на всіх працівників незалежно від виду під­приємства та форми власності (КЗпП України та інших нормах права).

Правове регулювання праці диференціюється за­лежно від таких чинників:

а) умов праці (важких чи шкідливих) з метою встановлення підвищеної оплати, скороченого робочого часу, додаткових відпусток;

б) трудових зв'язків (коли йдеться про тимчасових або сезонних працівників, а також державних служ­бовців);

в) фізіологічних особливостей жіночого орга­нізму, материнської функції жінок;

г) психофізіоло­гічних особливостей організму молоді віком до 18 ро­ків, інвалідів, пенсіонерів;

д)особливих природних, географічних і геологічних умов та умов підвищеного ризику для здоров'я.

Зазначена відмінність норм права виокремлює їх із загальних і обумовлює назву — "спеціальні норми права".

3. Система та джерела трудового права. Кодекс законів про працю України.

Невід'ємною складовою, що притаманна кожній га­лузі права, є її система, а точніше — правильне роз­ташування тісно взаємопов'язаних частин, їх струк­турний ряд.

Трудове право поділяється на дві групи.

Перша — загальна частина, до якої належать такі ін­ститути:

а) поняття та предмет трудового права;

б) основні принципи трудового права;

в) джерела тру­дового права;

г) суб'єкти трудового права;

д) трудові правовідносини;

е) колективний договір;

є) правова організація працевлаштування працівників.

Основна риса зазначених інститутів загальної частини трудо­вого права полягає в тому, що вони поширюються на всі трудові відносини.

Друга група самостійних інститутів трудового пра­ва утворює

особливу частину трудового права, до якої належать:

а) трудовий договір;

б) робочий час і час відпочинку;

в) оплата праці;

г) трудова дисципліна;

д) матеріальна відповідальність;

е) охорона праці;

є) поєднання роботи з навчанням;

ж) нагляд і кон­троль за додержанням законодавства про працю;

з) трудові спори.

У цій систекіі галузі права вирізняються система трудового законодавства та система навчального кур­су. В основному ці системи збігаються із системою га­лузі трудового права, але мають певні відмінності як за предметом, так і за метою вивчення й аналізу норм трудового права.

Трудові та інші відносини регулюються Конституцією України та більш, ніж 250 нормативно-правовими актами.

Кодекс законів про працю, який був прийнятий у 1971 році та набув чинності з 1 червня 1972 р., складається з 18 глав та 265 статтей:

Глава І. Загальні положення.

Глава ІІ. Колективний договір.

Глава ІІІ. Трудовий договір.

Глава ІII-A. Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників

Глава ІV. Робочий час.

Глава V. Час відпочинку.

Глава VІ. Нормування праці.

ГлаваVIІ.Заробітна праця.

Глава VIIІ.Гарантії і компенсації.

Глава ІX. Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.

Глава X. Трудова дисципліна.

ГлаваX І. Охорона праці.

Глава XIІ. Праця жінок.

Глава XIIІ. Праця молоді.

Глава XІV.Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням.

Глава XV. Індивідуальні трудові спори.

Глава XVI. Професійні спілки. Участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями.

Глава XVI-А. Трудовий колектив.

Глава XVII.Державне соціальне страхування.

Глава XVIII.Нагляд і контроль за додержанням законодавства.