3. Поняття та ознаки держави.

У науковій, зокрема юридичній, літературі даються різні тлумачення поняття "держава". Одні, відповідно до своїх поглядів, розуміють під державою організоване в певні об'єд­нання населення, інші - устрій суспільства, треті - апарат влади, державні та правові органи, які здійснюють державну владу. У міжнародному сенсі держава трактується як суб'єкт міжнародних відносин, єдність:

а) території;

б) населення;

в) суспільної влади.

Відмінність держави від публічної влади у первісному сус­пільстві полягає у тому, що:

1) вона є захисником домінуючої у суспільстві групи;

2) влада поширюється на всіх, хто проживає на території держави, незалежно від національності;

3) регуляторами виступають правові норми (право) як особливі загальнообов'язкові правила поведінки;

4) носії влади організаційно виділені у спеціальні структури;

5) існують податки;

6) наявний розподіл функцій між органами державної влади;

7) держава виступає як офіційний представник суспільства;

8) держава має верховну владу (суверенна) і ні від кого не залежить;

9. влада є політичною, оскільки регулює відносини між різними групами населення.

Отже, держава – це політичний апарат влади (знаряддя), який поширює свою владу на певну територію, має свій суверенітет, видає закони (право), створює систему податків і здійснює управління суспільством в інтересах окремого класу (групи) або всього народу.

Суттєві ознаки держави:

1. Суверенітет (державний) - верховенство, самостійність, повнота, єдність і неподільність влади в державі у межах її кордонів та незалежність держави у зовнішніх відносинах.

2. Територіальне розселення населення країни, територія якої поділяється на певні одиниці (адміністративно- чи політико-територіальні). Суверенітет, політична влада держави поширюються на всіх, хто проживає на її території, у тому числі й на осіб, що не є громадянами цієї держави.

3. Апарат влади - система законодавчих, виконавчих, судових та контрольно-наглядових органів: армія, правоохоронні органи тощо.

4. Виняткове право видавати закони - загальнообов'язкові правила поведінки, закріплені в нормах права.

5. Здатність стягувати податки, робити позики і надавати кредити.

Територіальне

розселення населення країни

Державний

суверенітет

Апарат управління і примусу

Право встановлювати і стягувати податки

Право на застосування примусу

Держава

Система органів державної влади

Виняткове право видавати закони

Наявність правових норм

4. Форма держави.

Організація державної влади значною мірою залежить від форм держави.

Форма держави – це порядок формування і здійснення державної влади. Розрізняють складові форми держави: форму правління, форму держав­ного устрою, форму державно-правового режиму.

ФОРМИ ДЕРЖАВИ

Форми правління

Форма державного устрою

уустрою

Форма режиму

Монархія

Республіка

Проста (унітарна)

Складна

Форма правління

Форма правління - це організація верховної державної влади, порядок утворення й діяльності, компетенція і взаємозв'язок її органів, а також взаємовідносини з населенням країни.

Відомі дві форми правління - монархія і республіка.

Монархія - це така форма правління, за якої верховну владу в Державі повністю або частково здійснює одна особа, що належить до правлячої династії (фараон, король, шах, цар, імператор тощо).

Монархія буває абсолютною та обмеженою.

Абсолютна монархія - це форма правління, за якої верховна влада зосереджена в руках одноосібного глави держави (монарха).

За обмеженої (конституційної, парламентської) монархії законодавча влада належить парламентові, виконавча - монар­хові (чи кабінету міністрів), судова - судам, які обираються чи призначаються.

Республіка - це така форма правління, за якої верховна влада в державі належить колегіальним виборним органам і здійсню­ється ними.

У теорії права розглядають аристократичні та демократич­ні республіки. В аристократичній республіці формальне право обирати та бути обраним належить лише вищим верствам (наприклад, рабовласницькі республіки у Стародавніх Афінах, Стародавньому Римі).

У демократичних республіках формальне право брати участь у виборах органів влади належить усьому населенню країни, тобто всім громадянам, які досягли певного віку, не визнані судом недієздатними або якщо їхнє право не обмежене на підставах, передбачених законом. Відомі три види демокра­тичних республік: парламентські, президентські та змішані.

У парламентських республіках:

- президент обирається парламентом;

- уряд формується з представників партій, що мають більшість у парламенті;

- уряд підзвітний парламентові;

- парламент може висловити урядові недовіру, що тягне за собою його відставку.

У президентській республіці:

- президент обирається всенародне або за особливою процедурою;

- президент є главою держави і здійснює виконавчу владу;

- законодавча влада належить представницькому органові (парламентові);

- президент має право вето та інші права (як-то, право розпустити парламент).

- президент має право вето та інші права (як-то, право розпустити парламент).

У змішаній республіці є елементи як президентської, так і парламентської форм правління (як, зокрема, в Україні – президентсько-парламентська).

Форма територіального устрою

Форма територіального устрою - національно-територіаль­на та адміністративно-територіальна організація державної влади. Територія держави поділяється на окремі національно-політичні чи адміністративні одиниці, які характеризуються співвідношенням частин держави та її органів із державою в цілому та між собою (наприклад, Автономна Республіка Крим, Київська область, Залізничний район та ін.).

Теорія права розрізняє просту й складну форми державного устрою.

Проста (унітарна) держава - це єдина держава, що не містить відокремлених державних утворень, які мають певну самостійність. Для державних органів характерна наявність:

1. єдиної системи державних органів;

2. єдиного законодавства;

3. єдиної території;

4. єдиного громадянства;

5. єдиної загальнодер­жавної символіки тощо.

Складна держава формується з відокремлених державних утворень, що мають певну самостійність. До такої форми держави належать: федерація, конфедерація, а за твердженням деяких авторів - й імперія.

Федерація - це суверенне державне утворення (союз держав) з особливою структурою державного механізму, що криє в собі як загально федеративні державні (суспільні) організації, систему законодавства, так і аналогічні організації та законодавство суб'єктів федерації. Федерація створюється на добровільних засадах, здебільшого згідно з укладеними відповідними угодами (наприклад, Російська Федерація, США).

Конфедерація - це добровільне об'єднання самостійних держав для досягнення конкретної мети. У конфедерації немає єдиної (або подвійної) системи органів, законодавства, терито­рії, громадянства. Це нестійка форма об'єднання, яка з часом або розпадається, або перетворюється на федерацію.

Імперія - примусово утворена, зазвичай через завоювання одного народу іншим, складна держава, частини якої повністю залежать від верховної влади.

Державно-правовий режим

Державно-правовий режим - це сукупність засобів і способів реалізації державної влади, що відображають її характер і зміст з огляду на співвідношення демократичних і недемокра­тичних засад. Розрізняють демократичний і недемократичний режими.

Основними ознаками демократичного режиму є:

- проведення виборів державних органів у центрі і на місцях та органів місцевого самоврядування,

- плюралізм у політичній, економічній, ідеологічній та духовній сферах життєдіяльності людей;

- рівноправність людей, гарантії здійснення ними своїх прав, виконання обов'язків;

- демократизм правосудця, пріоритет методів переконання перед методами примусу тощо.

Отже, демократичний правовий режим - це здійснення державної влади на засадах чинного права з використанням демократичних форм народного представництва, виконавчо-розпорядчої діяльності, правосуддя, контролю і нагляду, рів­ноправність населення, а також гарантування їхніх прав, сво­бод, законних інтересів, виконання кожним своїх обов'язків.

Недемократичні режими поділяють на тоталітарні та авторитарні.

Тоталітарний режим - це сукупність таких засобів і спо­собів реалізації державної влади, за яких уся життєдіяльність суспільства і кожного окремого громадянина (особи) абсолют­но регламентована: влада на всіх рівнях формується однією чи кількома особами з правлячої верхівки, не контролюється населенням; відсутня будь-яка можливість вільного виявлення і врахування інтересів усіх груп населення; найменші вільності негайно придушуються всіма засобами, аж до прямого на­сильства; існує однопартійна система, звичним є грубе втру­чання в особисте життя людини і громадянина.

Авторитарний режим - така сукупність засобів і способів реалізації державної влади, за яких вона концентрується в руках правлячої верхівки; допускаються деяке розмежування політичних сил легальні можливості через представницькі органи чи громадські об'єднання обстоювати інтереси певних верств населення. Але якщо така поляризація політичних сил стає антагоністичною, включається механізм дії реакційного закону чи прямого насильства.

За іншими ознаками демократичні режими класифікуються як демократично-ліберальний, демократично-радикальний, демократично-консервативний та ін. Серед недемократичних розрізняють: військово-поліцейський, фашистський, расистсь­кий, терористичний, диктатуру певної партії, класу іншої групи чи прошарку в соціальне неоднорідному суспільстві тощо.

Отже, форма держави характеризується відповідною орга­нізацією та реалізацією публічної влади, взаємозв'язком дер­жави з особою і громадянським суспільством.