3.5. Радіаційний, хімічний, біологічний захист

3.5.1. Начальник служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права, повинен:

• розробляти та надавати командувачу об'єднання, командиру військової частини пропозиції щодо ор­ганізації радіаційного, хімічного, біологічного захисту (далі – РХБ захисту) військових частин та підрозділів;

• організовувати та здійснювати контроль за виконан­ням заходів РХБ захисту об'єднання, військової частини;

• організовувати проведення радіаційної, хімічної, біологічної розвідки, виявлення і позначення районів за­раження;

• організовувати проведення дезактивації (знезараження) ділянок місцевості, споруд та об'єктів;

• брати участь в організації взаємодії з представника ми місцевих органів виконавчої влади з питань РХБ за­хисту та, по можливості, надавати їм специфічну допомогу щодо РХБ захисту цивільного населення;

• проводити підготовку інструкторів радіаційного, хімічного, біологічного захисту батальйонів (дивізіонів і їм рівних) та позаштатних відділень, екіпажів (обслуг) радіаційної, хімічної, біологічної розвідки з урахуван­ням норм міжнародного гуманітарного права.

3.6. Морально-психологічне забезпечення

3.6.1. Завданнями морально-психологічного забезпе­чення, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права, є:

• аргументоване переконання особового складу в необхідності дотримання принципів і норм міжнародного гуманітарного права;

• оперативне доведення до військовослужбовців наказів і директив командувачів, старших командирів (на­чальників) із питань застосування норм міжнародного гуманітарного права;

• безперервне інформування особового складу про об­становку, що склалася, звичаї і традиції місцевого цивільного населення;

• виховання особового складу в кращих українських традиціях гуманного ставлення до жертв збройних конфліктів і цивільного населення;

• підтримання зв'язків із місцевою адміністрацією з метою забезпечення безконфліктних відношень військ (сил) із цивільним населенням.

2. Під час планування морально-психологічного забезпечення воєнних дій необхідно передбачати забезпечення військ (сил) друкованими виданнями, аудіо- та відеоматеріалами з питань застосування права війни.

3.6.3. Командувач, командир (начальник) і штаб по­винні використовувати сили і засоби психологічної бо­ротьби з метою оповіщення:

• осіб, які знаходяться під захистом права війни, про напад;

• військ противника про місцезнаходження об'єктів (зон), що знаходяться під захистом права війни, на своїй території;

• цивільного населення та своїх військ про порушення противником норм міжнародного гуманітарного права.

4. Особливості ведення воєнних дій об'єднаннями, з'єднаннями,

військовими частинами та підрозділами Військово-Повітряних (Повітряних) і Військово-Морських Сил Збройних Сил України з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права

4.1. Загальні положення

4.1.1. Воєнні дії в повітрі можуть вести: військові літальні апарати (військові літаки і вертольоти) та до­поміжні літальні апарати.

Крім того, до воєнних дій у повітрі відноситься про­типовітряний бій, який ведеться об'єднаннями, з'єднан­нями, військовими частинами (підрозділами) Військ Протиповітряної оборони (Повітряних Сил) Збройних Сил України та з'єднаннями, військовими частинами і підрозділами військ протиповітряної оборони Сухопут­них військ Збройних Сил України.

4.1.2. Комбатантами у війні, збройному конфлікті на морі, крім особового складу Військово-Морських Сил, є:

• бойові кораблі (надводні та підводні) всіх класів і типів;

• допоміжні судна Військово-Морських Сил Збройних Сил України;

• військові літаки та інші літальні апарати авіації Військово-Морських Сил Збройних Сил України;

• торгові судна, які переобладнані у військові;

• невійськові судна, що включені до складу Військо­во-Морських Сил Збройних Сил України, і які:

• мають розпізнавальні ознаки для відрізнення їх від суден цивільних міністерств і інших центральних ор­ганів виконавчої влади;

• очолювані офіцерами, які проходять військову службу;

• мають екіпаж, підпорядкований військовій дис­ципліні.

4.1.3. Під час ведення воєнних дій у повітрі і на морі військовими об'єктами є:

• військові літальні апарати і допоміжні літальні апа­рати;

• військові кораблі і допоміжні судна.

4.1.4. Санітарні літальні апарати – будь-які засоби, які призначені для здійснення лише медичних (санітар­них) перевезень по повітрю.

1. Військові госпітальні судна – судна, що побу­довані або обладнані з єдиною метою – надавати допомо­гу пораненим, хворим і особам, які зазнали корабельної аварії чи аварії літального апарата, лікувати та перево­зити їх. Вони не можуть бути піддані нападу або захоп­ленню і користуються повагою та захистом за умови, що їх назви і характеристики були повідомлені сторонам, які знаходяться у конфлікті, за 10 днів до їхнього вико­ристання.

2. Госпітальні судна - судна, які використовуються Національними товариствами Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, офіційно визнаними добродійними товариствами або приватними особами. Вони користу­ються таким самим захистом, як і військові госпітальні судна, за умови завчасного повідомлення про їхнє вико­ристання (підпункт 4.1.4.1 Керівництва), передбаченого щодо останніх. Такі судна повинні мати документ, який засвідчує, що під час їхнього спорядження і відправлен­ня вони знаходилися під наглядом влади, яка видала цей документ.

Медичний і духовний персонал госпітальних суден і їхні команди не можуть бути захоплені, незалежно від того, чи є на борту поранені та хворі.

5. Невійськовими об'єктами є:

• цивільні літальні апарати;

• цивільні авіалайнери;

• нейтральні цивільні літальні апарати;

• невійськові судна (торгові судна, у тому числі - ней­тральні торгові судна).

4.1.5.1. Цивільний літальний апарат – літальний апарат, що не є військовим, допоміжним або держав­ним літальним апаратом, таким, як митний або поліцейський, і знаходиться на комерційній або при­ватній службі.

4.1.5.2. Цивільний авіалайнер - цивільний літальний апарат, який має чіткі розпізнавальні знаки і здійснює регулярні або нерегулярні перевезення цивільних пасажирів по маршрутах, що знаходяться у віданні служби повітряного руху.

4.1.5.3. Нейтральні цивільні літальні апарати - цивільні літальні апарати, що мають розпізнавальні зна­ки нейтральних держав.

4.1.5.4. Зміна статусу невійськового судна на статус військового корабля, у разі допущення ним порушень, можлива у своїх або у ворожих внутрішніх і територіальних (архіпелазьких) водах, проте забороняється у водах нейтральної держави.

Озброєне торгове судно не входить до складу зброй­них сил, тому воно не користується правами ведення воєнних дій, зупинки суден у морі, огляду і захоплення. Своє озброєння воно може використовувати лише з ме­тою самооборони. Якщо таке судно використовує своє оз­броєння для ведення активних воєнних дій проти сил противника, то воно втрачає імунітет від нападу і зни­щення без попередження.

Якщо немає впевненості у тому, що судно є воєнним об'єктом, з метою встановлення його статусу, воно може зупинятися для огляду. У разі відмови зупинитися або здійснення опору відвідуванню та огляду, після відповідного попередження, судно може бути піддано на­паду (уражено).

Торгові судна, що прийняли на борт осіб, які зазнали корабельної аварії чи аварії літального апарата, повинні сповістити про це сторони, які перебувають у збройному конфлікті, всіма наявними засобами.