7.Базисные институты нац.Экономики и их комбинации. Институциональная матрица

Інститути національної економіки – це ключові елементи будь-якої економічної системи; механізми упорядкування економічних дій, що становить сутнісну основу економічної системи суспільства.

Інститути – закріплені правом та організаціями звичаї, норми і традиції, що становлять основу упорядкованого розвитку елементів та підсистем певного суспільства.

Це поняття є ширшим за «господарський механізм», оскільки відображає не лише форми і способи регулювання та управління економічними процесами, а й способи поєднання ресурсів у суспільному виробництві товарів та послуг на принципах виконання інститутами у суспільстві певних лише їм притаманних ролей та функцій. Іншими словами, система інститутів економіки у їх взаємодії та розвитку і є економічна система суспільства.

До основних базисних інститутів економіки представники інституціоналізму відносять: працю, власність , владу, управління.

Праця – свідома і цілеспрямована діяльність людини з перетворення предметів праці за допомогою засобів праці у життєві блага для задоволення своїх потреб. У процесі праці споживається робоча сила людини. Лише в процесі праці людина свідомо ставить перед собою мету створення знарядь праці, тобто відповідні речі, за допомогою яких вона впливає на предмети природи.

Власність – це не річ, а відносини між людьми з приводу виробництва і привласнення речей – продуктів праці. Це – ставлення індивідів один до одного і відповідно їх відношення до матеріалу, знарядь і продуктів праці.

Влада – слово, що використовується в українській для назви кількох різних але взаємопов'язаних понять:

· право та можливість керувати, розпоряджатися чимось або ким-небудь;

· політичне панування, політичний устрій;

· керівні державні органи, уряд чи особи що мають урядові повноваження.

Управління. У територіальному розвитку доцільно розрізняти процеси самоорганізації, що потребують вивчення, усвідомлення, та організації самої системи управління,

Під управлінням прийнято розуміти дію з боку якогось активного начала стосовно певних об'єктів або з боку суб'єкта управління стосовно об'єкта управління. Ця дія спрямована на досягнення певної мети, бажаного результату. Мета управління – це наперед визначений результат (стан господарського об'єкта), на досягнення якого спрямовані засоби і методи регулювання соціально-економічного розвитку. Спрямування в досягненні мети завжди спонукають соціально-економічну діяльність.

Вони є спільними для усіх економік, проте конкретні форми їх прояву (у кількісному та якісному вираженні) можуть видозмінюватись і впливати на формування різних моделей національної економіки.

Комбінація базових економічних інститутів – це формування елементів, складних підсистем господарської системи та взаємозв’язків між ними у кожному конкретному суспільстві. Взаємодія та згрупування базових економічних інститутів формує інституціональну матрицю суспільства, що є саморозвивальною і самопідтримувальною підсистемою суспільства поряд з політичною, соціальною, технологічною, демографічною та екологічною суспільними підсистемами.

Ще однією важливою складовою інституційного поля національної економіки є норми, традиції, принципи, звичаї, соціально-психологічні особливості нації (ментальність, характер). Наприклад, принципи ведення господарської діяльності, свободи у виборі поля діяльності усіма членами суспільства, традиції ведення справ, культура ділової поведінки, дотримання засад демократичного соціально-економічного розвитку, слідування визначеним правилам звітності тощо. Вони стоять над організаційними формами, що вказані вище, і ставлять їх у залежність від себе. І формальні і неформальні інституційні обмеження ведуть до утворення цілком визначених організацій, що структурують взаємодію в суспільстві.

До інститутів національної економіки також відносять податки, грошову систему, доходи, планування, виробництво, обмін, розподіл, споживання тощо, оскільки вони виступають конкретними формами прояву базових економічних інститутів.

Ґрунтовний підхід до аналізу базисних інститутів дає концепція інституціональних матриць, яка розрізняє ідеологічні, політичні та економічні інститути. Своє формальне закріплення базисні інститути отримують в правових інститутах.

Розрізняють два ідеальних типи інституціональних матриць: X та Y-матриці, що відрізняються комплексами базисних інститутів, що їх формують. Для Х-матриці характерними є такі інститути:

- в економічній сфері - інститути редистрибутивної економіки, їх сутність формує обов'язкове опосередкування Центром руху цінностей та послуг, а також прав з їх використання;

- в політичній сфері - інститути унітарного політичного устрою;

- в ідеологічній сфері - інститути комунітарної ідеології,

суть яких полягає в домінуванні колективних, загальних цінностей над індивідуальними.

Y-матриця має такі базисні інститути:

- в економічній сфері - інститути ринкової економіки;

- в політичній сфері - інститути федеративного політичного устрою;

- в ідеологічній сфері - інститути субсидіарної ідеології, в яких закріплено домінуюче значення індивідуальних цінностей відносно колективних.