2.Інформація про ситуацію на місцевості

Інформацію про ситуацію на місцевості одержують на основі польових обстежень. Під час обходів:

1. Ретельно перевіряють наявність і функцію будинків, оскільки можливі розбіжності фактичних і архівних даних.

2. Ці дані зіставляють із планами, що зберігаються в Бюро технічної інвентаризації (БТІ) і даними Дирекції єдиного замовника (ДЕЗ).

3. Уточнюють границі домоволодінь і територій, підвідомчих експлуатаційним організаціям.

Обстеження ситуації сполучають з одержанням інформації про будинки.

У результаті на ситуаційному плані (приклад рис.1.2.а) графічно представляють:

1. Умовними позначками відокремлюють житлову забудову від нежилої.

2. Наносять нумерацію будинків і інших будівель.

3. Вказують поверховість і матеріал стін.

На додаток до цього плану часто будують картограму поверховості, приклад якої показаний на рис.2б

Рис. 1.1. Картограма історико-архітектурної цінності забудови:

1-пам'ятники архітектури, які охороняються державою; 2-будинки, запропоновані на охорону; 3-те ж, історико-етнографічної цінності; 4-те ж, архітектурно-художньої цінності; 5- рядова забудова; 6-будинки, що представляють інтерес як елемент міського середовища; 7-культові спорудження; 8-фасади будинків, що мають містобудівну цінність; 9-границі охоронних зон; 10-границя територіальних житлово-експлуатаційних організацій.

Рис. 1.2. Вихідні дані для обстеження схеми забудови:

а-ситуаційний план (1-поверховість, матеріал стін і функція будинку: камінь (К), дерево (Д), камінь та дерево (СМ); 2- відомчий фонд; 3- гуртожитки; 4- орендований будинок; 5- орендар у частині будинку; 6- адреса будинку - номер і будівля; 7- будинки, що знаходяться на ремонті; 8,9- номер ГРЕП; 10- границя домоволодіння; 11-те ж, ГРЕП; 12- графічне позначення житлового будинку; 13- те ж, нежилого; 14- місце знесеного цінного будинку).

б- картограма поверховості забудови (цифрами 1-8 показана кількість поверхів)

3.Інформація про транспортні і пішохідні потоки.

Про транспортні і пішохідні потоки інформацію черпають у відділі головного архітектора міста. У випадку їхньої відсутності відомості про інтенсивність руху транспорту і складу потоків екіпажів одержують у результаті натурних обстежень.

Етапи одержання інформації:

1. Спочатку вивчають особливості обслуговування території суспільним транспортом:

А) установлюють місце розташування зупинок автобусів, тролейбусів і трамваїв.

Б) визначають реальні шляхи переміщення по території людей, у тому числі шляхи руху населення до зупинок, до підприємств торгівлі й обслуговування, до шкіл і дитячих установ.

2. Отримані дані про реальні відстані пішохідних маршрутів перевіряють на відповідність діючим нормативним обмеженням.

3. Аналізують оптимальність місць зупинок з погляду їхньої доступності для жителів.

4. Вивчають структуру транспортно-пішохідної системи в межах обстежуваної території.

5. Установлюють, чи немає кільцевих і наскрізних проїздів, конфліктних крапок перетинання транспортних і пішохідних потоків.

6. Результати обстеження зводять у довідку, у якій:

А) ранжують обстеження зводять у довідку, у якій.

Б) відзначають позитивні і негативні сторони сформованої транспортно-пішохідної системи.

В) виявляють необхідність і можливість зміни сформованої транспортно-пішохідної системи.

Г) складають схему типу показаної на рис. 3а.

Рис. 1.3. Схеми сформованої планувальної організації території:

а — схема пішохідного руху до магазинів, до дитячих установ і зупинок суспільного транспорту (1 — дитячі дошкільні і шкільні установи; 2 — підприємства торгівлі і суспільного харчування; 3— пішохідні шляхи; 4— зупинки наземного суспільного транспорту; 5— те ж, вневуличного; 6 — радіуси доступності; 7— основні конфліктні крапки);

б — картограма функціонального зонування території (1 — ділянки шкільних установ; 2 — те ж, дитячих; 3— те ж, організації; 4 — те ж, торгівлі, суспільного харчування і побутового обслуговування; 5 — ділянки промисловості, комунального господарства й інших організацій; 6—те ж, зелених насаджень; 7—номера ГРЕП і ДЕЗ; 8 — границі ГРЕП і ДЕЗ)