- •61. Система філософії та її структурні складові
- •62. Історичні типи світогляду
- •63. Картина світу. Філософська картина світу.
- •64 Проблема визначення предмету філософії.
- •65. Основні функції філософії.
- •66 Буття та його основні форми.
- •67. Матерія та її основні форми руху.
- •68. Простір і час (основні характеристики).
- •69. Рух (основні форми та властивості).
- •70. Проблема матеріальної єдності світу.
- •71.Основні принципи та категорії діалектики.
- •72. Закон єдності та боротьби протилежностей.
- •73. Закон переходу кількісних змін у якісні.
- •74. Діалектичний закон заперечення заперечення.
- •75. Альтернативи діалектики.
- •76. Основні принципи гносеології.
- •77. Суб’єкт і об’єкт у процесі пізнання.
- •78. Критерії істини.
- •79. Істина як процес.
- •80. Чуттєве пізнання та його форми.
- •81. Раціональне пізнання та його форми.
- •82. Діалектика чуттєвого та раціонального у процесі пізнання.
- •83. Емпіричні методи пізнання.
- •84. Теоретичні методи пізнання.
- •85. Інтуїція у процесі пізнання.
- •86. Практика у процесі пізнання.
- •87. Сутність людини та сенс її життя.*
- •88. Людина, індивід, індивідуальність, особистість.
- •89. Проблема людської свободи та відповідальності.
- •90. Особистість і суспільство.
- •91. Потреби й інтереси у структурі особистості.
- •92. Взаємодія природи та суспільства.
- •93. Проблема свідомості у філософії.
- •94. Індивідуальна та суспільна свідомість.
- •95. Суспільна свідомість та її структура.
- •96. Правова та моральна свідомість.
- •97. Політична свідомість.
- •98. Естетична свідомість.
- •99. Мораль і політика.
- •100.Роль матеріального виробництва у житті суспільства.
- •101. Роль народонаселення та природних умов у розвитку суспільства.
- •102. Поняття соціально-історичної практики.
- •103 Соціальне прогнозування: види, типи, методи.
- •105 Проблема історичного прогресу.
- •106 Формаційна теорія суспільного розвитку к. Маркса.
- •107 Цивілізаційні моделі розвитку суспільства.
- •108 Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
- •109 Ціннісні орієнтації особистості.
- •110 Філософія культури.
- •111 Форми наукового пізнання (ідея, факт, проблема, гіпотеза, теорія).
- •112 Поняття “наука” (класифікація наук).
- •113 Етичні проблеми науки.
- •114 Сцієнтизм і антисцієнтизм.
- •115 Принцип плюралізму в історії філософії.
- •116 Методології загальнонаукового рівня (системний аналіз, синергетика тощо).
- •117. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
63. Картина світу. Філософська картина світу.
Картина світу. Філософська картина світу.Картина світу - складно структурована цілісність, що включає три головні компоненти - світогляд, світосприйняття та світовідчуття. Ці компоненти об'єднані в картині світу специфічним для даної епохи, етносу чи субкультури чином.Філософська картина світу :Філософія не зводиться до узагальнення конкретно-наукового знання й формування універсальних законів зв’язку й розвитку. Всі питання, до яких звертається філософія, розглядаються нею у світлі її центральної, вузлової проблеми — "людина і світ"; вона виражає не тільки загальне світорозуміння, а й світовідношення. Вже давно виникла ідея сутнісного співвідношення людини і зовнішнього щодо неї світу. Якщо Всесвіт — це Макрокосмос, то людина — це Мікрокосмос (малий космос), по-своєму надзвичайно глибокий і навіть у певному розумінні безмежний. Вони перебувають у взаємозв’язку. Ця ідея виражена в українській філософії (Г. С. Сковорода та ін.), для якої взагалі характерна ан-тропоцентрична, гуманістична спрямованість, відчуття живого зв’язку між людиною і світом.
64 Проблема визначення предмету філософії.
Заслуга Сократа полягає в тому, що він показав, що предмет філософії вимагає осмислення самого способу його пізнання. Тому в мipy того, як oкpeмi науки, що входили раніше до складу філософії, виробляли свiй, вiдмiнний вiд філософського, метод пiзнання, вони відгалужувались вiд філософії. Наприкінці 18 ст. німецький філософ І. Кант окреслив предмет філософії такими запитаннями: що я можу знати? Що я повинен робити? Чого я смію сподіватись?Для того щоб вiдповiсти на цi запитання, мало знати, що таке світ i що таке людина. Тому фiлософiя вивчає не тiльки сутність речей, cвimy, людини сам спoci6 їхнього iснування. Фiлософська дисциплiна, що вивчає буття у вcix його аспектах, називається онтологією (вiд грецького ontos - суще та Iogoc - вчення).
Предметом філософiї є загальнi, граничнi засади людського мислення, пiзнання, буття людини у свiтi. Таке розумiння предмета мислення зумовлює особливостi філософського мислення, якi вiдмежовують фiлософiю як вiд буденoгo, так i вiд природничо-наукового мислення.
65. Основні функції філософії.
До функцій філософського пізнання належать світоглядна, онтологічна, гносеологічна, методологічна, ціннісна та праксеологічна.
Онтологія – вчення про Буття, його сутність, форми, фундаментальні принципи та категорії.
Праксеологічний вимір філософського знання пов’язаний з аналізом і узагальненням своєрідності взаємовідносин людей і природи, окремих людей і суспільства в цілому, практики наукових спостережень, експериментів.
Методологічна – спосіб організації практичного і теоретичного освоєння дійсності, який обумовлено закономірностями відповідного об’єкта, сукупність правил, прийомів пізнання і перетворення дійсності.
Аксіологія – вчення про цінності, філософська теорія загальнозначущих принципів, які визначають вибір людьми напряму їхньої діяльності, характер їхніх вчинків.