3.3.3. Оптимізація відновлення роботоздатності апаратури

при поточному ремонті.

Пошук несправної плати (модуля) всередині локалізованої контролем групи плат (модулів) проводиться вручну шляхом виконання послідовності перевірок, що дозволяють встановити адресу несправності з точністю до конкретного змінного елемента.

Ясно,що при такому підході час простою відмовившої апаратури буде визначатися тим, як уміло й швидко обслуговуючий персонал виконає діагностування апаратури на завершальному етапі пошуку відмовившого елемента.

Використання вмонтованого контролю апаратури дозволяє ефективно вирішувати цю задачу без додаткових затрат. Мова іде про використання для пошуку несправностей метода заміни, при котрому одночасно з заміною плат (модулів), які підозрюються у несправності, на справні використовується засоби вмонтованого контролю. Процедура заміни плат (модулів) продовжується до тих пір, поки не буде одержаний позитивний результат при перевірці роботоздатності апаратури.

Вибір методу заміни для пошуку несправностей зумовлений наступними факторами: підвищення вимог до ремонтоздатності засобів геофізичних досліджень приводить до того, що номенклатура одиночного ЗЧП включає всі типи змінних плат (модулів) що входять до складу апаратури. Перевагою такого метода є простота процедури пошуку несправностей та зводиться до стандартних операцій заміни плат (модулів) з наступною оцінкою стану апаратури за сигналами контролю. Таким чином, в умовах дефіциту кваліфікованого обслуговуючого персоналу, сумісне використання вмонтованого контролю та методу заміни дозволяє по-новому організувати аварійно – відновлювальне обслуговування геофізичних вимірювальних систем, звівши його до виконання стандартних процедур.

Окрім відмов в колах логіки в апаратурі зустрічаються несправності, пошуки котрих за допомогою метода заміни не завжди позитивні. До них відносяться несправності кіл живлення, кабельні пристрої, кола сигналізації, тощо. Для пошуку таких несправностей доцільно використовувати метод послідовного пошуку, який полягає в тому, що несправний елемент відшукується шляхом почергових перевірок, причому кожна наступна перевірка проводиться в залежності від результату попередньої. Даний метод можна використати також для пошуку несправного пристрою у каналі передачі інформації.

Шляхи реалізації метода послідовного пошуку несправностей можуть бути різними. Необхідно вибирати такий шлях (послідовність перевірок) котрий дозволить відшукати елемент, що вийшов з ладу з найменшою затратою часу. Оптимальну або близьку до неї послідовність перевірок можна одержати при використанні теорії інформації.

Сумісне застосування засобів вмонтованого контролю геофізичної апаратури і раціонального метода ручного пошуку несправностей позволяє створити ефективну систему пошуку й усунення несправностей апаратури, яка забезпечить ліквідацію характерних несправностей у мінімальний термін. Складання інструкцій пошуку несправностей на етапі проектування геофізичної апаратури є важливим заходом у поліпшенні ремонтопридатності. Інструкція повинна чітко визначати зміст та алгоритм трудової діяльності обслуговуючого персоналу при відновленні апаратури.

При розробці інструкцій з пошуку несправностей можуть бути використані так звані програми пошуку та усунення несправностей (ПУН). Під програмою ПУН необхідно розуміти сукупність послідовностей перевірок (операцій) з пошуку та заміні любого відмовившого ТЕЗ (плати, модуля) і розглядати її як складову частину системи пошуку та усунення несправності апаратури. Складання та експериментальне відпрацювання таких програм повинне виконуватись сумісно з розробкою й випробовуванням системи контролю.

Умовний поділ системи на елементи для забезпечення заданої точності діагностики визначає можливість планування пошуку причин відмов апаратури. Ці елементи є об’єктами пошуку і визначають глибину та точність пошуку. Статистика відмов систем показує, що одночасно виходять з ладу не більше двох-трьох тісно зв’язаних найпростіших деталей. Тому діагностична програма яка доводить пошук до найпростішої деталі, має максимальну точність. Збільшення об’єму елемента порівняно з найпростішим елементом зменшує точність пошуку, але при цьому зменшуються пошукові зусилля.

Таким чином можливо побудувати діагностичну програму яка буде виділяти елемент на рівні блока чи каскаду , а потім доповнити цю загальну програму маленькими програмами для окремих каскадів чи блоків. Тоді діагностична програма для системи значно спроститься.

Розділення системи на елементи повинне відповідати наступним правилам:

1. кожний елемент повинен мати один загальний вихід;

2. елементи повинні бути близькими за об’ємом ;

3. при розділенні системи на елементи повинна враховуватися наявність вмонтованих у систему схеми контролю;

4. елементи повинні упорядковуватися не по традиційних їх зображеннях на схемах, а в залежності від логіки та порядку впливу їх на вихідний сигнал системи.

Дотримання цих правил забезпечує можливість раціональної побудови діагностичних програм для типових геофізичних приладів. Точність цих програм може бути різною внаслідок диференційованого розділення систем на елементи.