- •1.Мікроекономіка як складова ек.Теорії. Роль та місце мікроекономіки в системі ек.Наук
- •3 Предмет мікроекономіки
- •4.Основні категорії, поняття та інструментарій мікроекономічного аналізу.
- •5. Методологія мікроекономіки
- •6. Економічний вибір та виробничі можливості
- •7. Моделювання мікроекономічних явищ та процесів.
- •8.Мікроекономічний аналіз ринку
- •10. Пропозиція та фактори, що її визначають. Функція пропозиції
- •11. Досягнення ринкової рівноваги через Взаємодію попиту та пропозиції. Рівноважна ціна.
- •12.Еластичність
- •13.Еластичність попиту: за ціною, за доходом, перехресна.
- •14. Практичне застосування теорії еластичності
- •15. Модель поведінки споживача:вимоги та умови визначення споживчого вибору. Характеристика вподобань споживача.
- •16. Використання кривих байдужості в аналізі поведінки споживача
- •17. Корисність. Функція корисності. Концепції визначення корисності.
- •18.Бюджетне обмеження. Механізм державного регулювання споживання.
- •19. Оптимум споживача та його графічна інтерпретація
- •20. Реакція попиту домогосподарства на зміну доходу і цін. Ефект доходу і заміщення
- •21. Економічна природа фірми. Аналіз економічних організацій та основні форми підприємств.
- •22. Теорія виробництва. Характерист виробничого процесу, технологічна та економічна ефективність.
- •23.Виробнича функція: сутність і види.
- •24.Виробнича функція при зміні одного фактору виробництва, її графічна інтерпритація
- •25. Виробнича функція при зміні двох факторів. Ізокванти ,карта ізоквант.
- •26.Сукупний, середній та граничний продукт виробництва. Їх взаємозв’язок та графічний аналіз.
- •27.Вибір виробничої технології
- •28.Поняття ефекту масштабу виробництва,його типи.
- •29. Економічний зміст витрат в діяльності фірм,їх класифікація.
- •30.Аналіз витрат виробництва у короткостроковому періоді. Криві витрат виробництва
- •Затрати виробництва у короткостроковому періоді.
- •31. Витрати виробництва у довгостроковому періоді. Взаємозв’язок витрат у довгостроковому та короткостроковому періоді.
- •32. Функції витрат виробництва за різних типів технологій
- •33. Рівновага фірми у короткостроковому та довгостроковому періоді
- •34.Прибуток, економічний зміст та форми.
- •35.Функція прибутку.
- •36. Оптимальний план виробництва. Технічна та економічна результативність вир-ва.
- •37. Оптимальний план виробництва. Умови мінімізації витрат та максимізації прибутку. Графічна інтерпретація.
- •38.Мікроекономічний аналіз ринкового середовища.
- •IV. Результативність – параметри, записані вище.
- •V. Державна політика.
- •39.Предмет і методи аналізу ринкових структур
- •40. Порівняльний аналіз ринків досконалої та недосконалої конкуренції.
- •41. Класифікація ринків за Штакельбергом
- •42. Практичне застосування теорії ринкових структур
- •43.Основні Типи ринкових структур: загальна характеристика та фактори, що визначають структуру ринку.
- •44. Ринок досконалої конкуренції
- •45. Ефективність конкурентних ринків у порівнянні з іншими типами ринкових структур.
- •4 Ринковий попит і пропозиція на ринку 6. Модель ринку досконалої конкуренції. Ринковий попит та ринкова пропозиція на ринку.
- •47. Індивідуальна пропозиція конкурентної фірми на ринку в короткотерміновому періоді.
- •48. Рівновага конкурентної фірми у короткостроковому періоді. Умови отримання економічного прибутку.
- •49. Рівновага конкурентної фірми та галузі у довгостроковому періоді. Прибуток фірми у довго строк періоді.
- •50. Монополія. Зміст,ознаки,види,причини монополізації.
3 Предмет мікроекономіки
Мікроекономіка — це розділ економічної теорії, що вивчає обґрунтування виборів, які здійснюються невеликими економічними одиницями.
Мікросередовище – це система функціонуючих одно товарних і галузевих ринків, суб’єктів господарювання, що мають свою сис-му регулювання, механізм саморозвитку та систему ціноутворення.
Основна проблема економічної теорії та господарської практики – розв`язання протиріччя між бажанням індивіда задовольнити свої необмежені потреби при обмеженості ресурсів.
Об’єкт мікроекономіки: економічні ресурси і продукти економічної діяльності, або засоби виробництва і продукти споживання.
Предмет дослідження: поведінка окремих економічних суб’єктів, процес розробки, прийняття і реалізації ними рішень відносно вибору і використання обмежених ресурсів з метою максимізації корисності,одержання прибутку.
Предмет мікроекономіки – економічні відносини,які виникають внаслідок взаємодії первинних суб’єктів економічних відносин.
Для мікроекономіки характерні 2 принципи – рівноваги ( ціни будуть змінюватись доти, доки попит не врівноважить пропозицію) і оптимізації (раціональна поведінка).
Мікроекономіка розглядає поведінку й механізм прийняття рішень окремими економічними суб'єктами (індивідами, домашніми господарствами, підприємствами, галузями, громадськими організаціями й державними агентствами, тобто мікросистемами).
Мікроекономіка вивчає економічну діяльність людей, встановлюючи її суттєві загальні закономірності. В цілому економічна діяльність людей спрямована на задоволення їх потреб і тому складається з таких компонентів, як потреби, ресурси, технології, продукти і їх використання.
Основні питання економічної теорії в мікроекономіці: що , як, для кого виробляти?
Отже, предметом мікроекономіки є прийняття економічними суб'єктами економічних рішень з приводу економічних благ. Суб'єкти господарювання мають певні інтереси і (відповідно до них) цілі, яких необхідно досягти. Проте заходи, які вживаються для досягнення певних цілей, здійснюються з урахуванням деяких обмежень: обмеженість ресурсів; обмеженість знань і фізичних можливостей; економічні обмеження; обмеження нормативного характеру (економічне законодавство, що регламентує або забороняє певні види діяльності).
4.Основні категорії, поняття та інструментарій мікроекономічного аналізу.
Дослідження поведінки учасників ринкової системи спирається на ряд базових понять, таких як економічні ресурси (блага), альтернативна вартість, ефективність, і фундаментальних припущень, найважливішими з яких є:
-
принцип рідкісності або обмеженості ресурсів,
-
закон спадної віддачі;
-
принцип раціональності поведінки мікроекономічних суб’єктів.
Ресурси економіки в цілому, ресурси виробництва і споживання обмежені, тоді як потреби суспільства і окремих суб’єктів безмежні.
Внаслідок обмеженості ресурсів перед економічними суб’єктами постає проблема вибору. Будь-який економічний вибір пов’язаний з оцінкою альтернативної вартості рішення.
Альтернативна вартість –це кількість одного блага, якою необхідно пожертвувати заради одержання додаткової одиниці іншого блага.
Спадна віддача факторів виробництва полягає у тому, що за певних обставин з нарощуванням використання одного ресурсу за незмінних обсягів інших кожна додаткова одиниця змінного ресурсу дає все менше продукції за одиницю часу. Відображенням цього закону є закон зростаючих альтернативних витрат.
Раціональність поведінки означає, що основним мотивом діяльності економічного суб’єкта є максимізація безпосередньої вигоди. Мікроекономічні суб’єкти приймають рішення на основі порівняння витрат і вигод.
Всі суб’єкти діють у ринковому середовищі. Ринок визначають як місце зустрічі покупця і продавця. Мікроекономіка розглядає ринок як спосіб організації економічної діяльності людей, форму їх взаємодії, як механізм координації їх рішень.
Специфічними сигналами, які координують поведінку економічних суб’єктів в ринковій економіці є ринкові ціни. Їх зміна стимулює збільшення або зменшення споживання чи виробництва того чи іншого продукту, в результаті чого формуються попит і пропозиція на ринку.
Для ринкової діяльності економічних суб’єктів, незалежно від їх розмірів чи сфери функціонування, існують рівні можливості, які забезпечує конкуренція. Ступінь розвитку конкуренції відрізняє ринкові структури і визначає особливості поведінки учасників ринку.
Розрізняють декілька основних ринкових моделей або структур з характерними типами поведінки мікроекономічних суб’єктів. виділяють дві групи ринків: ринок досконалої конкуренції та ринок недосконалої конкуренції.
Ринок досконалої конкуренції – це структура, яка має низьку концентрацію продавців і покупців, регулюється виключно автоматичними ринковими механізмами попиту, пропонування, ціни, без втручання будь-яких інституцій – державних або недержавних.
Група ринків недосконалої конкуренції включає чисту монополію, олігополію, монополістичну конкуренцію. Це ринки, на яких або покупці, або продавці у своїх рішеннях враховують власну здатність впливати на ринкову ціну.
Досконалу конкуренцію і чисту монополію називають ідеальними ринковими структурами, єолігополія та монополістична конкуренція належать до реальних ринкових структур.