- •31. Підходи до мотивації з погляду наслідків поведінки
- •32. Популярні сучасні мотиваційні стратегії:надання повноважень та участь,нові форми трудових угод.
- •33. Використання системи нагород винагород у системі мотивації праці персоналу в організації.
- •34. Природа та особливості лідерства в організації. Відмінності між менеджером та лідером.
- •35. Влада і лідерство. Основні форми влади в організації.
- •36.Підходи до лідерства на основі виділення лідерських рис.Теорія Гізеллі
- •37. Поведінкова теорія лідерства р.Лейкерта та дослідження університету штату Огайо.
- •38. Гратка лідерства
- •39.Ситуаційна теорія лідерства ф.Фідлера
- •40. Теорія шлях-мета
37. Поведінкова теорія лідерства р.Лейкерта та дослідження університету штату Огайо.
Учені Мічиганського університету, очолювані Р. Лікертом, розпочали вивчення лідерства наприкінці 1940-х років'". їхнє дослідження, яке грунтувалось на результатах інтерв 'ю як з лідерами (менеджерами), так і з їхніми підлеглими, визначило дві головні форми лідерської поведінки, одна з яких була зосереджена на роботі, інша - на працівниках. Менеджери з лідерською поведінкою зосередження на роботі більшу увагу приділяють діяльності своїх працівників і поясненню робочих операцій. Вони цікавляться передусім процесом виконання. Менеджери, які використовують у своїй практиці лідерську поведінку зосередження на працівниках, зацікавлені у налагодженні тісних робочих контактів. Вони дбають про те, щоб працівники були задоволені умовами праці. Таких менеджерів перш за все турбує добробут їхніх підлеглих. Припускали, що ці два стилі лідерства є діаметрально протилежними. Водночас цей підхід передбачає, що лідери можуть бути зосереджені як на роботі чи працівниках, так і поєднувати ці поведінки. Лікерт вивчав лише протилежні стилі. Він доводив, що лідерська поведінка, зосереджена на працівниках, у більшості випадків була ефективнішою.
Студії в Огайо
Приблизно в той самий час, коли Лікерт розпочинав свої дослідження в Мічиганському університеті, група дослідників з університету штату Огайо також почала вивчати цю проблему. Завдяки опитуванням в Огайо було з'ясовано, що є два головні типи, або стилі, поведінки лідерів: розмежування і послужливий. Використання дистанційної поведінки передбачає чітке розмежування стосунків між лідером та підлеглими, налагодження формальних комунікативних стосунків та визначення способів і методів виконання завдань. Лідери, які використовують послужливу поведінку, виявляють турботу про своїх підлеглих і всіляко намагаються створити дружню атмосферу підтримки в робочому колективі. Типи поведінки, визначені в Огайо, є подібними до типів, описаних у Мічигані, проте між ними все же важливі відмінності. Зокрема, дослідники з Огайо не інтерпретують лідерську поведінку як одновимірну: кожну поведінку вони сприймали незалежно від іншої. З огляду на таке тлумачення лідер може виявляти різні ступені дистанційної поведінки і, одночасно, різні ступені уваги до підлеглих.
Спочатку дослідники Огайо висловили припущення, що лідери, які виявляють високий ступінь обох поведінок, повинні бути ефективнішими, ніж інші. Однак,подальші дослідження , передбачали складнішу схему. Вчені з'ясували, що підлеглі тих керівників, які використовували в своїй роботі здебільшого елементи дистанційної поведінки, були чудовими виконавцями, однак вони не отримували від роботи жодного задоволення, частіше прогулювали. І навпаки, працівники тих керівників, які були значно послужливішими і турботливими, гірше виконували свої обов'язки, проте отримували більше задоволення від роботи і прогулювали зрідка. Подальші дослідження виокремили інші змінні величини, що ускладнювали послідовне передбачення, і визначили вплив ситуаційних чинників на аналіз .