Від Шово до Дюплессі (1867-1959)

Першим прем'єр-міністром Квебеку став П'єр-Жозе́ф-Олів'є́ Шово́ (Консервативна партія Квебеку).

П'єр-Жозе́ф-Олів'є́ Шово́ ­ відомий квебекський політик. Перший прем’єр-міністр Квебеку після утворення Канади в 1867 році. Також автор твору «Charles Guérin : roman de mœurs canadiennes» («Шарль Герін ­ роман про канадські звичаї»)

Формально франко-канадці вважалися одним з народів-засновників Канади. Фактично ж, ті франкоканадці, що жили за межами Квебеку, не мали змоги отримувати державні послуги рідною мовою. У багатьох провінціях влада не дозволяла створення франкомовних шкіл. Навіть у Квебеку, де етнічні квебекуа складали абсолютну більшість населення, англійська була мовою комерції та виробництва. Більшість кваліфікованих та керівних посад поза державним сектором займали англомовні. Більшість квебекуа були робочими та селянами. Навіть при рівній кваліфікації, робітник британського походження мав кращу заробітну платню, ніж франкоканадець.

Англо- і франко-канадці жили двома різними, майже паралельними спільнотами. На приклад, у Монреалі англомовні селилися на захід від бульвару Сен-Лоран, а франкомовні — на схід.

Католицька церква захищала квебекуа від асиміляції, дбала про збереження їхньої мови та культури. Водночас, вона слідкувала, щоб квебекське суспільство залишалося консервативним та патріархальним. Вона також намагалася обмежити їхнє спілкування з іншими народами, боячись, щоб це не підірвало традиційний уклад життя і не сприяло асеміляції та протестантизації.

За таких умов, більшість небританських іммігрантів — українці, італійці, євреї, поляки, китайці, тощо — інтегрувалися виключно до англомовного суспільства.

У тридцятих-п'ятдесятих роки XX століття владу у Квебеку тримав консервативний та авторитарний прем'єр-міністр Моріс Дюплессі(партія Національний союз). Його правління увійшло до історії, як «Великі сутінки» (фр. la Grande Noirceur).

Дюплессі був відомий своїм консерватизмом, шовінізмом, корумпованістю та авторитаризмом. У той же час, він багато зробив для розвитку енергетичних регіонів Квебеку, зокрема Північного Беріга (Côte-Nord). Він також ввів національний прапор Квебеку (замість британського Union Jack (Юніон Джек), який і досі є одним із національних символів провінції.

Період «Тихої Революції» і до сьогодні.

Після смерті Дюплессі (1959) та приходу до влади Ліберальної партії Квебеку (5 липня 1960), почалася так звана Тиха революція — швидка модернізація квебекського суспільства. За кілька років церква втратила вплив. Тисячі монахів та монашок залишали ордени і поверталися до світського життя. Лікарні та освітні установи були виведені з-під упорядкування церкви та передані державі. Піднявся життєвий рівень корінних квебекуа, збільшилися їхні доходи. Були відкриті нові університети та коледжі. Ціни на освіту зменшилися: тепер навіть незаможні люди могли віддати дітей вчитися.

Все це сприяла посиленню боротьби квебекців за свої національні права. Також виникли та посилилися політичні течії, що ставили за мету державну незалежність Квебеку. Більшість квебекців дотримувалася мирних шляхів боротьби. Проте не можна не згадати й Фронт визволення Квебеку — лівутерористичну організацію, що добивалася створення у Квебеку соціалістичної держави. Фронт не користувався підтримкою більшості населення. Після Жовтневої кризи 1970 — коли дії терористів спровокували тимчасове введення у Квебеку військового стану — організація припинила свою діяльність.

У 1968 році, під час візиту до Канади, французький президент Шарль де Голль звертається до монреальців із закликом: «Хай живе вільний Квебек!». Хоча у 1967 році ідея незалежності Квебеку вже мала численних прихильників, слова Де Голя додали їй популярності і сприяли підвищенню національної свідомості квебекців.

У 1968 році федеральний Парламент Канади прийняв Закон про офіційні мови, який надавав французькій рівні права з англійською. Проте, більшість положень цього закону так і не були втілені. Ще й сьогодні, франкомовне населення за межами Квебеку має істотні труднощі у отримані послуг рідною мовою, і їхня асиміляція триває. Водночас, лише незначна кількість англомовних канадців володіє французькою, тоді як 40% квебекуа володіють англійською.

Щоб перешкодити англіцизації Квебеку, у 1974 році французьку було оголошено єдиною державною мовою провінції. А у 1977 році, за рік після приходу до влади сувереністської Квебекської партії, було прийнято Хартію французької мови («Закон 101») — закон, спрямований на захист французької. Частина англомовного населення ще й сьогодні сприймає цей закон, як «дискримінаційний».

Основні положення Хартії:

• Французька є єдиною державною мовою Квебеку

• Всі вивіски, назви вулиць та дорожні знаки мають бути французькою. Англійську мову можна вживати за бажанням, за умов, що розмір англійських літер не перевищує 3/4 від розміру французьких. Інші мови (українську, іспанську, російську, китайську) можна вживати без обмежень, за умов присутності французького тексту.

• Діти франкоканадцівііммігрантів мають ходити у французькі школи. У безплатні державні школи з англійською мовою навчання записують лише тих, в кого бодай один з батьків ходив до англійської школи у Квебеку чи Канаді. Проте батьки можуть віддати дитину до приватної англійської школи (якщо та не має фінансової підтримки від держави).

• Робочою мовою у великих та середніх фірмах має бути французька.

У 1980 році відбувся перший Референдум щодо державного северенітету Квебеку. Рене Левек — лідей Квебекської партії — мріяв про рівноправний союз між Квебеком та англомовною Канадою. Проте, за суверенітет висловилося лише 40% виборців. У 1995, на другому референдумі щодо суверенітету Квебеку, кількість прихильників незалежності збільшилася до 49%.

Сьогоднішній Квебек шукає свою національну ідентичність. Якщо раніше майже всі, хто розмовляв французькою, були етнічними квебекуа, то тепер до квебекського суспільства інтегрується все більше людей іноземного (іммігрантського) походження — представників різних релігій, рас, вихідців з різних країн та континентів. Це викликає у суспільстві дебати щодо того, що саме вважати кретерієм квебекської ідентичності, і як об'єднати всіх мешканців провінції у єдину націю.

Існування квебекської нації було визнане як квебекським, так і федеральним канадським парламентами.

Символи Квебеку

Символи Квебеку ­ офіційні та неофіційні символи, що історично асоціюються з Квебеком. Офіційні символи регламентуються Законом про Прапор і Емблеми Квебеку.

Національний прапор (Le drapeau du Québec або le Fleur de Lisé) ­ синій із білим хрестом стяг, прикрашений чотирма «французькими ліліями» того ж кольору. Синє полотнище символізує небо, а геральдичні лілії є образом Діви Марії (за іншими версіями ­ стародавньої Франції або ж королівської династії Хлодвігів).