5.Розвиток поглядів на матеріальність світу в історії філософії

Категорія матерії є найскладнішим поняттям філософії на всіх етапах її розвитку. Аналізу змісту цього поняття приділяли увагу різні філософські школи. І те, яке значення вкладається ними у поняття матерії, є визначальним критерієм їх філософської позиції.

Так, об'єктивний ідеалізм розглядає матерію як зовнішній прояв духовної субстанції світу - ідеї, розуму. Матеріальні речі - це тільки тіні, відтворення світової душі. Суб'єктивний ідеалізм взагалі заперечує існування матерії. Філософський матеріалізм визнає матерію єдиною субстанцією світу, вічною його основою, у відношенні до якої свідомість, розум є її властивістю, що розвинулась у специфічних умовах світового буття.

Уявлення про матерію виникло ще у давніх філософських вченнях Єгипту, Індії, Китаю, Греції і формувалося протягом всієї історії матеріалістичної філософії та природознавства. У цьому процесі можна виділяти ряд етапів, які є віхами на довгому і складному шляху розвитку центральної категорії матеріалізму.

На першому етапі (приблизно 1 тис. до н.е.) основою світу філософи вважали якусь конкретну речовину: воду, вогонь, землю, дерево і т.п. чи їх комбінацію.

Філософи стародавньої Греції зробили у цьому відношенні крок вперед. Вони почали відшукувати одне єдине начало світу.

Наступним кроком на цьому шляху була боротьба номіналізму та реалізму у середньовічній філософії. Номіналісти стверджували, що реально існують окремі, одиничні речі. Загальні поняття - це тільки імена, назви цих речейНа противагу їм реалісти стверджували, що загальні поняття (універсалії) мають реальне, незалежне від окремих речей існування.

Погляди номіналістів розвинули далі матеріалісти XVI-XVII ст. - Бекон, Гоббс, Спіноза, а також французькі матеріалісти XVIII ст. Так, французькі матеріалісти XVIII ст. (Ламетрі, Гельвецій, Гольбах, Дідро) розглядали матерію як єдину реальність, яка має нескінченну кількість різноманітних властивостей. Матерія тотожна природі і складається з неподільних частинок речовини: атомів і молекул. Це була речовинна концепція матерії.

Лінію середньовічного реалізму у XVIII ст. продовжували Берклі і Юм. Англійський єпископ Берклі був завзятим порогом поняття матерії. Він заявляв, якщо комусь хочеться вживати слово «матерія», то може ним користуватися у тому розумінні, в якому інші вживають слово «ніщо». Предмети, за твердженням Берклі, це «комплекси відчуттів». На його думку, «існувати - значить бути сприйманим». Австрійський фізик і філософ XIX ст. Е.Мах, що поділяв погляди Берклі, вважав, що речі - це «комбінації елементів», але під елементами розумів ті ж самі відчуття.У подальшому лінію махізму продовжили неопозитивісти.

Погляди матеріалістів XVI1-XVII1 ст.ст. продовжував у XIX ст. німецький філософ Л.Фейєрбах. Він вказав, що загальне притаманне не тільки поняттям, воно існує не тільки у свідомості людини, як вважали свого часу реалісти. Загальне існує в самих окремих речах у вигляді їх спільних властивостей.

Речовинна концепція матерії, що виникла ще у XVIII ст завдяки досягненням, перш ча все хімії, пула панівною у матеріалістичній філософії і науці.Ці відкриття вказали не тільки на складну будову речовини, на подільність атома, але й виявили новий вид матерії, названого полем. Все це змусило відмовитись від речовинної концепції матерії, виробити нове її розуміння, котре було би настільки загальним, що охоплювало б не тільки такі види матерії як речовина і поле, що були відомі на той час, але й будь-які інші види, що можуть бути відкриті в майбутньому. Визнаючи матерію об'єктивною реальністю, цим самим надаємо у генетичному плані примат матерії у відношенні до свідомості, до духу. Але це не суперечить визнанню матеріалізмом примату духовних цінностей і потреб за їх значенням для людини у відношенні до матеріальних, біологічних.

Поруч з поняттями буття, матерія у філософії вироблено і поняття субстанції. Цією категорією позначається внутрішня єдність різноманітності конкретних речей, подій, явищ природи та історії.

Це дещо загальне, що виявляється у нескінченній кількості одиничних предметів, через які воно й існує.

В історії філософії мали місце погляди, що визнавали існування однієї загальної основи (субстанції) речей. Така позиція отримала назву монізму (від monos - один). Монізм може бути як матеріалістичним (визнання матерії як субстанції світу), так і ідеалістичним (визнання ідеї як єдиної основи буття). Визнання існування двох рівноправних першоначал світу називається дуалізмом (від dualist - двоїстий), а багатьох субстанцій - плюралізмом (від pluralis – множинний).

Науково-матеріалістичне розуміння субстанції розвивалось протягом ХІХ-ХХ століть. З точки зору сучасного її тлумачення, субстанція с однією із основних універсально-логічних характеристик матерії як активної причини її зміни.