Вимір шкірно-жирової складки (калиперометрия)
Рис.
1. Вимір підшкірної жирової складки.
1
— ніжки калипера; 2 — шкірна складка;
А-Відстань від гребінця складки до
місця додатка ніжок; Б — відстань
між ніжками калипера при намірі товщини
складки.
Товщину підшкірної жирової складки вимірюють на правій стороні тіла (Рис. 2). Для визначення складу маси тіла товщину жирових складок вимірюють у наступних крапках: 1) під нижнім кутом лопатки складка виміряється в косому напрямку (зверху вниз, зсередини назовні); 2) на задній поверхні плеча складка виміряється при опущеній руці у верхній третині плеча в області триглавого м'яза, ближче до її внутрішнього краю, складка береться вертикально; 3) на передній поверхні плеча складка виміряється у верхній третині внутрішньої поверхні плеча, в області двоголової м'яза, складка береться вертикально; 4) на передпліччя складка виміряється на передневнутренней поверхні в найбільш широкім його місці, складка береться вертикально; 5) на передній поверхні грудей складка виміряється під грудним м'язом по передній пахвовій лінії, складка береться в косому напрямку ( зверху-униз, зовні-кнутри); 6) на передній стінці живота складка виміряється на рівні пупка праворуч від неї на відстані 5 див, береться вона звичайно вертикально; 7) на стегні складка виміряється в положенні досліджуваного сидячи на стільці, ноги зігнуті в колінних суглобах під прямим кутом, складка виміряється у верхній частині стегна на переднелатеральной поверхні паралельно ходу пахової складки, трохи нижче її; 8) на гомілці складка виміряється в тому ж вихіднім положенні, що й на стегні, вона береться майже вертикально на заднелатеральной поверхні верхньої частини правої гомілки на рівні нижнього кута підколінної ямки; 9) на тильній поверхні киста складка виміряється на рівні голівки III пальця.
Рис. 2 Розташування жирових складок
Загальні відомості про програму "Антропометрія".
Комп'ютерна програма «Антропометрія» є автоматизованою експертною системою, призначеної для антропометричної оцінки физи-ческого розвитку людини. Оцінка проводяться з урахуванням підлоги й віку об-следуемого. Програма призначена для спортивних лікарів, фахівців, що працюють у спорті й у різних системах оздоровчої фізичної культури (фитнесс, шейпинг і т.п.). Основний принцип роботи із програмою: на першому етапі проводиться вимір і введення в комп'ютер первинних антро-пометрических даних (довжини тіла, маси тіла, товщини шкірно-жирових скла-дока, обхватів, сили кисті й життєвої ємності легенів); далі програма робить рассчет антропометричних параметрів і їх оцінку; потім, у соот-ветствии з певними алгоритмами, програма формує загальне заключі-ние й рекомендації. При розробці програми врахований досвід роботи із клієнтами фітнес-клубів Санкт-Петербурга.
Можливості програми:
Можливості програми «Антропометрія»:
1. Визначення й оцінка складу (композиції) маси тіла: маси жирової, м'язової й кісткової тканини, активної маси тіла.
2. Визначення й оцінка пропорцій тіла: співвідношень довжини тіла, маси тіла, окружностей грудної клітини, талії й стегон.
3. Рассчёт і оцінка наступних антропометричних індексів: індексу маси тіла, росто-вагового індексу, массо-ростового індексу, міцність тіло-додавання (індекс Пинье), пропорційність грудної клітини (індекс -рис-Мана), співвідношення окружності талії й окружності стегон, силового індексу й життєвого індексу.
4. Формування загального висновку й рекомендацій, що стосуються міді-цинских заходів і фізичної активності.
5. Ведення бази даних зі збереженням у ній паспортних даних обсле-дуемого, первинних і рассчётных даних, оцінок. Уведення в базу даних і удале-ние з неї відомостей про обстежувані й даних обстежень.
6. Можливість зміни первинних даних у випадку помилки при введенні.
7. Перегляд результатів і печатка їх на принтері.
8. Експорт даних, результатів рассчетов і оцінок у файл із наступною можливістю роботи з ними в електронних таблицях, наприклад, Excel, Statistica і т.п.
Програма постачена інтерактивною системою допомоги, що дозволяє по^-лучити довідку на будь-якому етапі роботи.
Мінімальні системні вимоги.Програма "Антропометрія" не вимоглива до можливостей комп'ютера: процесор від 80386, мінімум 8 Mb оперативної пам'яті, операційна система Windows 95 і більш пізні версії.
Методика антропометрії.
При роботі із програмою «Антропометрія» необхідно зробити наступні антропометричні виміри: вимір довжини тіла, вимір маси тіла, вимір товщини шкірно-жирових складок (калиперометрия), окружностей тіла (обхватів), сили кисті й життєвої ємності легенів.
Вимір довжини тіла.
Вимір довжини тіла проводиться ростомером. Обстежуваний роззувається й встає спиною до ростомеру, притискаючи п'яти, сідниці, межлопаточную область і потилиця до його стійки. При цьому голова обстежуваного так розташована в сагиттальной площини, щоб лінія, проведена через кут ока й козелок вушної раковини, була горизонтальною. Вимір довжини тіла проводиться з точністю до 0,5 див.
Вимір маси тіла.
Вимір маси тіла проводиться спеціальними медичними важільними вагами з точністю до 50 г. ( Для забезпечення точності вимірів необхідно регулярно робити перевірку ваг.) Обстежуваний роззувається, знімає одяг і стає на ваги. Дослідник зчитує результат виміру.
Вимір товщини шкірно-жирових складок (калиперометрия).
Вимір проводиться за допомогою калипера, що забезпечує стандартний тиск на шкірно-жирову складку 10 г/мм2. Дослідник захоплює двома пальцями лівої руки ділянка шкіри: на кінцівках 2-3 див, на тулуб до 5 див; не викликаючи хворобливих відчуттів в обстежуваного, злегка її відтягає й накладає на складку, що утворювався, ніжки калипера, фіксуючи товщину складки. Складку треба брати швидко, тому що при тривалому стиску вона тоншає. Складка повинна бути по товщині рівномірної. Виміру роблять із точністю до 1 мм.
Проводиться вимір у наступних крапках:
1. Під лопаткою – складка виміряється під нижнім кутом правої лопатки в косому напрямку (зверху вниз, зсередини кнаружи).
2. На задній поверхні плеча – вимір проводиться на опущеній руці. Крапка розташовується на вертикальній серединній лінії, що походить через трицепс на середині відстані між проекцією акромиального відростка лопатки й нижнім краєм ліктьового відростка.
3. На передній поверхні плеча – складка виміряється на опущеній руці у верхній третині внутрішньої поверхні плеча, в області двоголового м'яза (на тому ж рівні, що й складка на задній поверхні плеча). Складка береться вертикально.
4. На передпліччя – складка виміряється на внутрішній поверхні правого передпліччя в найбільш широкім місці. Складка береться вертикально.
5. На груди – складка виміряється по краю великого грудного м'яза на рівні передньої пахвової лінії.
6. На животі – складка виміряється на рівні пупка праворуч від нього на відстані 5 див. Береться вона звичайно вертикально, але можна брати й горизонтально.
7. На стегні – крапка виміру перебуває на передні- серединної лінії стегна посередине між паховою складкою й верхнім краєм надколеника.
8. На гомілці – складка береться вертикально на задні- латеральної поверхні на тому ж рівні, на якім виміряється окружність гомілки.
9. На передпліччя – складка виміряється на внутрішній поверхні правого передпліччя, у найбільш широкім його місці. Складка береться вертикально.
Вимір обхватів.
1. Обхват грудної клітини – стрічка проходить позаду під нижніми кутами лопаток, попереду -- у чоловіків і дітей – на рівні сосків, а в жінок – по верхньому краю грудної залози. При накладенні стрічки руки обстежуваного трохи підняті, а потім опускаються. При вимірі необхідно натягнути стрічку, трохи пригорнувши м'які тканини (особливо в повних людей). Подих обстежуваного – спокійне.
2. Обхват грудної клітини в момент видиху – обстежуваного просять зробити максимальний видих і вимірюють окружність грудної клітини.
3. Обхват плеча – вимір проводиться на опущеній руці на середині відстані між латеральною проекцією акромиального відростка лопатки й нижнім краєм ліктьового відростка ліктьовий кістки.
4. Обхват передпліччя – виміряється в місці найбільшого розвитку м'язів на вільно звисаючій руці, м'язи розслаблені.
5. Обхват передпліччя дистально – виміряється звичайно.
6. Обхват талії виміряється строго горизонтально на середині відстані між 10-м ребром і гребенем тазової кістки.
7. Обхват стегон -- стрічка накладається на стегна, під сідничними складками. Положення обстежуваного – ноги разом.
8. Обхват стегна – стрічка накладається на стегно на середині відстані між паховою складкою й верхнім краєм надколінка. Положення обстежуваного -- ноги на ширині плечей, вага тіла рівномірно розподілена на обидві ноги.
9. Обхват гомілки – виміряється в місці найбільшого обхвату. Положення обстежуваного таке ж, як при вимірі обхвату стегна.
10. Обхват дистальної частини гомілки – виміряється звичайно.
Вимір сили кисті.
Вимір сили кисті (кистьова динамометрія) проводиться за допомогою спеціального кистьового динамометра. Обстежуваний стискає в руці динамометр із максимальною силою спочатку однієї, а потім і іншою рукою. Надається 2-3 спроби для кожної руки. Фіксується кращий результат. При стисканні рука повинна бути выпрямлена в лікті й злегка відведена убік.
Вимір життєвої ємності легенів.
Потрібно спірометр. Обстежуваний робить глибокий максимальний вдих, а потім максимально повний видих ротом у мундштук спірометра. При цьому вихід повітря через ніс повинен бути виключений.
Методика рассчетов і оцінок.
Програма «Антропометрія» робить рассчет і оцінку наступних антропометричних параметрів: індексу маси тіла, массо-ростового індексу (індекс Кетле), росто-вагового індексу, маси жиру (абсолютної й відносної), м'язової маси (абсолютної й відносної), кісткової маси (абсолютної й відносної), активної маси тіла (абсолютної й відносної), міцності статури (індекс Пинье), пропорційності грудної клітини (індекс Эрисмана), співвідношення окружності талії й окружності стегон, силового й життєвого індексів.
Індекс маси тіла. Розраховується як співвідношення маси тіла (у кілограмах) і квадрата довжини тіла (у метрах). Оцінка маси тіла по індексу проводиться програмою «Антропометрія» у відповідності з наступними критеріями: менш 18,5 – маса тіла нижче норми; від 18,5 до 24,9 – нормальна маса тіла; від 27,5 до 29,9 -- ожиріння I ступені; від 30,0 до 34,9 -- ожиріння II ступені; від 35 до 39,9 -- ожиріння III ступені; більш 40 -- ожиріння IV ступені.
Массо-Ростовой індекс (індексКетле). Розраховується як співвідношення загальної маси тіла (у грамах) і довжини тіла (у сантиметрах). Оцінка проводиться програмою «Антропометрія» на підставі наступних критеріїв:
|
Оцінка маси тіла |
Чоловіка |
Жінки |
|
Надлишок маси тіла |
>400 г/см |
>375 г/см |
|
Нормальна маса тіла |
350-400 г/см |
325-375 г/см |
|
Недолік маси тіла |
<350 г/см |
<325 г/см |
Росто-Вагарні індекс (РВИ). Розраховується в такий спосіб: якщо довжина тіла 155-165, те росто-вагарні індекс дорівнює різниці довжини тіла (у сантиметрах) і 100; якщо довжина тіла 166-175, те росто-вагарні індекс дорівнює різниці довжини тіла (у сантиметрах) і 105; якщо довжина тіла 176-185, те росто-вагарні індекс дорівнює різниці довжини тіла (у сантиметрах) і 110; якщо довжина тіла більш 185, те росто-вагарні індекс дорівнює різниці довжини тіла (у сантиметрах) і 115. Оцінка проводиться у відповідності з наступними принципами: якщо маса тіла менше, чим 90 % РВИ, то – недолік маси тіла; якщо маса тіла лежить у діапазоні від 90 % РВИ до 110 % РВИ, то вона в нормі; якщо маса тіла більше, чим 110 % РВИ, то -- надлишок маси тіла.
Маса жирової й кісткової тканини розраховується по формулах Matiegka J. (1921). Маса м'язової тканини визначається відповідно до формули, запропонованої Lee R. с співавторами (2000). Відносна маса жирової, м'язової й кісткової тканини визначається у відсотках стосовно загальної маси тіла. Оцінка маси жирової тканини проводиться програмою «Антропометрія» у відповідності з наступними критеріями:
Нормальний зміст жирової тканини в організмі по даним калиперометрии
|
Вік, років |
Чоловіка |
Жінки |
|
Менше 12 |
7-13 % |
11-17 % |
|
12-15 |
7-14 % |
12-18 % |
|
16-17 |
8-14 % |
13-19 % |
|
18-30 |
9-15 % |
14-21 % |
|
31-50 |
11-17 % |
15-23 % |
|
Більше 50 |
12-19 % |
16-25 % |
Міцність статури (індекс Пинье). Розраховується як різницю довжини тіла (див) і суми маси тіла (кг) і окружності грудної клітини на видиху (див). Оцінка проводиться програмою «Антропометрія» у відповідності з наступними принципами:
|
Інтервал, див |
Оцінка |
|
Менше 10 |
Міцнабудова |
|
Від 10 до 20 |
Гарна статура |
|
Від 21 до 25 |
Середня статура |
|
Від 26 до 35 |
Слабкастатура |
|
Більш 36 |
Дуже слабкастатура |
Якщо є надлишок жирової тканини ( за результатами калиперометрии), то оцінка не проводиться.
Індекс пропорційності розвитку грудної клітини (індекс Эрисмана). Розраховується як різницю обхвату грудної клітини (у паузі між вдихом і видихом (див)) і 1/2 довжини тіла (див). Оцінка проводиться програмою «Антропометрія» за наступними критеріями:
|
Оцінка |
Чоловіка |
Жінки |
|
Гарний розвиток грудної клітини |
Більше або рівно 5,8 |
Більше або рівно 3,3 |
|
Узкогрудие |
Менше 5,8 |
Менше 3,3 |
Відношення окружності талії й окружності стегон. Оцінка проводиться у відповідності з наступними критеріями:
|
Оцінка |
Чоловіка |
Жінки |
|
Норма |
Більше або рівно 0,90 |
Більше або рівно 0,82 |
|
Тенденція до абдомінального ожиріння |
|
Від 0,80 до 0,82 |
|
Абдомінальне ожиріння |
Менше 0,90 |
Менше 0,80 |
Силовий індекс. Силовий індекс – це процентне відношення м'язової сили кисті до маси тіла. Програма «Антропометрія» робить оцінку результатів динамометрії більш сильної руки. Оцінка силового індексу проводиться у відповідності з наступними критеріями:
|
Оцінка |
Чоловіка |
Жінки |
|
Нижче середнього |
< 65 % |
< 48 % |
|
Середній |
65-80 % |
48-50 % |
|
Вище за середнє |
> 80 % |
> 50 % |
Життєвий індекс. Життєвий індекс – відношення життєвої ємності легенів (у мол) до загальної маси тіла ( у кг). Застосовується для індивідуалізованої оцінки життєвої ємності легенів. Програма «Антропометрія» робить обчислення життєвого індексу і його оцінку у відповідності з наступними критеріями:
|
Оцінка |
Чоловіка |
Жінки |
|
Нижче середнього |
< 65 мол/кг |
< 55 мол/кг |
|
Середній |
65-70 мол/кг |
55-60 мол/кг |
|
Вище за середнє |
> 70 мол/кг |
> 60 мол/кг |
Контрольні питання
1.Основні поняття про метод каліперметрію та його застосування для ефективності діагностики в атлетизмі.
2.Загальна характеристика методу антропометрії в атлетизмі.
3.Які фактори визначають спрямованість діагностики фізичного стану під час тренування з атлетизму?
4.Роль та значення визначення складу тіла?
5.Соматоскопія та її характеристика.
6.Тренувальні навантаження в атлетизмі та їх спрямованість.
Література
1. Зимкин Н.В. Физиологическая характеристика особенностейадаптациидвигательногоаппарата к разным видам деятельности // 4-й Всесоюз. симпоз. по физиол. пробл. адаптации (Таллинн, 1984) – Тарту: Минвуз СССР, 1984. – С. 73 – 76.
2.Иванов В.В. Комплексный контроль в подготовкеспортсменов. – М.: Физкультура и спорт, 1987. – 256 с.
3.Иванова О.А. Формула красоты. – М.: Сов. спорт, 1990. – 48 с.
4.Казаков Н.Б. Врачебный контроль в тяжелойатлетике. – М.: Физкультура и спорт, 1961. – 189 с.
5.Калладжер М. Предварительноеутомление // Сила и красота. – 1997. – № 5. – С. 91 – 93.
6.Калинский М.И. Биохимическиемеханизмыадаптации при мышечнойдеятельности. – К.: Вища шк., 1986. – 184 с.
7.Катлер Д. Тренировкатрицепса // Сила и красота. – 1997. – № 8. – С. 28 – 33.
8.Келлер В.С., Платонов В.М. Теоретико-методичні основи підготовки спортсменів. – Львів: Українська спортивна асоціація, 1993. – 270 с.
9.Классификация методовразвитиясилы и физическихупражнений в тяжелойатлетике, гиревом спорте, силовомтроеборье и атлетизме: Метод. рекомендации / Под ред. В.Г.Олешко. – К.: КГИФК, 1990. – 42 с.
10.Клермонте Ч. Накачка бицепса // Сила и красота. – 1996. – № 5. – С. 74 – 75.
11.Козицький В.П. М’язи і вправи: Навчальний посібник. – Львів, 1996. – 134 с.
12.Коновалов А.Д., Шуба В.А. Тренажер для развитиясилымышцспины и брюшногопресса // Теория и практика физ. культуры. – 1990. – № 11. – С. 49 – 50.
13.Кузнецов В.В. Силоваяподготовкаспортсменоввысшихразрядов. – М.: Физкультура и спорт, 1970. – 308 с.
14.Кузнецов В.В. Специальнаясиловаяподготовка спортсмена. – М.: Сов. Россия, 1975. – 208 с.
15.Воробьёв А.Н. Тяжелоатлетический спорт: Очерки по физиологии. – М.: Физкультура и спорт, 1977. – 276 с.
16.Воробьёв А.Н. Тренировка, работоспособность, реабилитация. – М.: Физкультура и спорт, 1989. – 272 с.
17.3.Воробьёв А.Н., Сорокин Ю.К. Анатомиясилы. – М.: Физкультура и спорт, 1980. – 178 с.
18.Ефимов А.А., Олешко В.Г. Основытеорииатлетизма. – К.: КГИФК, 1992. – 28 с.
19.Зайцева В.В. Тренировкасилы и силовыетренажеры // Теория и практика физ. культуры. – 1993. – № 1. – С. 26 – 32.
Зан Ф. Тренируйся мало, ноагрессивно // Сила и красота. – 1995. – № 8. – С. 20 – 22.
20.Олешко В.Г. Силові види спорту. – К.: Олімпійська література, 1999. – 288