Формами податкової звітності є:

1. Податкові декларації;

2. Розрахунки податків (зборів).

Податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом і на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України. Порядок та строки подання митної декларації визначається з урахуванням вимог Митного кодексу України.

Строк подання податкової декларації визначається стосовно базового звітного (податкового) періоду, що дорівнює:

а) календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, - до 1 квітня року, що настає за звітним;

д) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб-підприємців, - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного податкового року.

Види податків

Існує ряд підходів до класифікації податків:

1. Відносно платника податку існуючі податки можна класифікувати за наступними видами:

а) прямі податки – залежать від розміру доходів або майна платників (податок на прибуток, податок з доходів фізичних осіб, плата за землю та ін.). Джерелом сплати є дохід платників податків;

б) непрямі податки – закладаються платником у ціну продукції та сплачуються державі за рахунок коштів, отриманих від споживача продукції (ПДВ, акцизний податок, мито).

2. Залежно від категорії платника податку відокремлюють:

а) податки з фізичних осіб (податок з доходів фізичних осіб, податок на нерухоме майно);

б) податки з юридичних осіб (податок на прибуток);

в) змішані податки (сплачуються усіма категоріями платників) (ПДВ, акцизний податок, єдиний податок, ін.).

3. Залежно від органу, що встановлює податки, та регіону їх дії виділяють:

а) загальнодержавні податки (встановлюються вищим законодавчим органов – Верховною Радою України або Верховною Радою АРК, діють на території всієї країни): податок на прибуток, ПДВ, акцизний податок, сбір за першу реєстрацію транспортного засобу, ін.;

б) місцеві податки (встановлюються органами місцевого самоврядування в межах встановленого переліку обовязкових платежів та діють на окремій території): податок на нерухоме майно, збір за місця для паркування автотранспорту, єдиний податок.

4. За рівнем бюджету, до якого зараховуються податки, вони поділяються на:

а) закріплені (повністю надходять до конкретного бюджету): ПДВ, акцизний податок, податок на нерухоме майно, ін.;

б) регулюючі (надходять одночасно до бюджетів різних рівнів і розподіляються пропорційно між ними): єдиний податок, ПДФО, податок на прибуток.

5. Залежно від джерела сплати податки поділяють на ті, які сплачуються за рахунок:

а) доходів від реалізації (ПДВ);

б) валових витрат (акцизний податок, податок на землю);

в) прибутку, що підлягає оподаткуванню (податок на прибуток);

г) прибутку, що залишився після сплати податку на прибуток (збори за використання природних ресурсів понад встановлені ліміти).

3. Структура податкової системи України.

Становлення податкової системи України почалося з прийняттям 25.06.91р. Закону "Про систему оподаткування". У ньому були визначені принципи перебудови і призначення системи оподатковування, перелік податків, зборів і обов'язкових платежів, платники й об'єкти оподатковування.

З 1 січня 2011 року основи побудови податкової системи України регламентуються Податковим кодексом України (розділ І, статті 8-10).

Податковий кодекс України №2755 від 2 грудня 2010 р. регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відносини, що виникають у зв’язку з оподаткуванням операцій з переміщення товарів через митний кордон України, регулюються Податковим Кодексом, за виключенням правил оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та законами з питань митної справи.

Згідно ст. 4 Податкового кодексу податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

1) загальність оподаткування - кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені Кодексом, законами з питань оподаткування та митної справи податки та збори, платником яких вона визнається;

2) рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до усіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

3) невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

4) презумпція правомірності рішень платника у випадку коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

5) фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості видатків бюджету з його доходами;

6)соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

7) економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

8) нейтральність оподаткування – встановлення податків та зборів способом, що не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника;

9) стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного періоду;

10) рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення видатків та зручності їх сплати платниками. Податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів усіх рівнів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов’язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

11) єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов’язкових елементів податку

Податкова система України – це сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в порядку, встановленому Податковим Кодексом або законами з питань оподаткування та митної справи.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим Кодексом і є обов’язковими до сплати на усій території України:

1) податок на прибуток підприємств;

2) податок на доходи фізичних осіб;

3) податок на додану вартість;

4) акцизний податок;

5) збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

6) екологічний податок;

7) рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктоводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

8) рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

9) плата за користування надрами;

10) плата за землю;

11) збір за користування радіочастотним ресурсом України;

12) збір за спеціальне використання води;

13) збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

14) фіксований сільськогосподарський податок;

15) збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства (застосовується до 31 грудня 2014 року);

16) мито;

17) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

18) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Встановлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених Податковим Кодексом, забороняється.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно переліку та в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад в межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

До місцевих податків належать:

1) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2) єдиний податок..

До місцевих зборів належать:

1) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

2) збір за місця для паркування транспортних засобів;

3) туристичний збір.

Місцеві ради обов’язково встановлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Місцеві ради в межах повноважень, визначених Податковим кодексом, вирішують питання щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Встановлення місцевих податків та зборів, не передбачених Податковим Кодексом, забороняється.