Лікарським засобам, що знаходяться під тиском притаманні і деякі недоліки:

1. Порівняно висока вартість;

2. Можливість вибуху контейнеру при ударі або дії високої температури;

3. Забруднення повітря приміщення лікарськими препаратами і пропелентами при маніпуляціях.

Однак не дивлячись на недоліки, застосування аерозолів в медичній практиці рахується прогресивним.

Чітке визначення аерозолям як лікарській формі дали Г.С.Башура і Я.І.Хаджай, вони розробили єдину термінологію і класифікацію всіх видів аерозолів і методів їх застосування в медичній практиці.

Лікарські засоби, що знаходяться під тиском. поділяються на фармацевтичні і медичні.

Фармацевтичні лікарські засоби, що знаходяться під тиском - готова лікарська форма, що складається з контейнера, клапанно-розпилювальної системи і вмісту різної консистенції, здатного за допомогою пропеленту виводитися із контейнера.

За призначенням фармацевтичні лікарські засоби, що знаходяться під тиском, класифікують на:

• інгаляційні

• отоларингологічні

• дерматологічні

• стоматологічні

• проктологічні

• гінекологічні

• офтальмологічні

• спеціального призначення ( діагностичні, перев’язочні, кровозупинні і ін.).

Медичніі лікарські засоби, що знаходяться під тиском - це засоби одного або декількох лікарських препаратів у вигляді твердих або рідких частинок, одержаних за допомогою спеціальних стаціонарних установок і призначених, головним чином, для інгаляційного введення.

До складу лікарських засобів, що знаходяться під тиском, входять:

• лікарські,

• допоміжні речовини

• і один або декілька пропелентів

Для створення аерозолів використовують різні хімічні речовини, які можна поділити на 5 груп:

• активнодіючі;

• розчинники;

• запашники;

• допоміжні речовини;

• пропеленти.

Активнодіючі речовини – це основна частина лікарського засобу, що знаходяться під тиском, а всі інші компоненти – допоміжні і застосовуються з метою видачі активнодіючих інгредієнтів в необхідній формі.

Як активнодіючі речовини застосовують лікарські речовини різної фармакологічної дії.

Розчинники – застосовують з метою розчинення активнодіючих речовин і забезпечують за допомогою пропеленту розподіл невеликої кількості розчину ЛР у великому об’ємі повітря. Як розчинники застосовують різні органічні розчинники (спирт етиловий, жирні олії) і воду.

Для надання приємного і маскування неприємного запаху до складу лікарських засобів, що знаходяться під тиском, можуть входити запашники. Тип запашника (аромат) повинен відповідати природі продукту, для якого він призначений. Як запашники використовують :

* бензальдегід;

* різні есенції;

* ефірні олії та ін.

Допоміжні речовини – до цієї групи відносяться емульгатори, ПАР, солюбілізатори, консерванти, консистентні речовини та інші. Вони призначені для забезпечення належної якості аерозолю, створення необхідної форми вивільнення аерозольної упаковки і більш ефективного використання аерозолю.

Важливе значення для видачі продукту із контейнера мають розсіювальні або евакуюючі гази, за допомогою яких всередині контейнерів створюється тиск. Ці гази називають пропелентами.

Пропеленти класифікують за величиною тиску насичених парів, за агрегатним станом при нормальних умовах і за хімічною природою.

В залежності від тиску насичених парів їх поділяють на дві групи:

- основні – здатні створювати самостійно тиск не менше 0,2 МПа ( до них відносяться фреони-12,-22,-142, а також пропан, ізобутан та ін.);

- допоміжні – здатні створювати тиск менше 0,1 МПа ( фреони-11, -114,-21, бутан та ін.). Допоміжні пропеленти окремо не можуть бути використані як виштовхуючи агенти, їх застосовують в комбінації з основними для зменшення тиску основного пропелента.

За агрегатним станом пропеленти поділяються на три групи:

1. зріджені гази:

а) фторорганічні сполуки (фтор- і фторхлорвуглеводні або інакше – фреони або

хладони );

б) вуглеводні пропанового ряду ( пропан, бутан, ізобутан );

в) хлоровані вуглеводні ( вініл- , метилхлорид і ін.);

2. стиснуті ( важкозріджені ) гази ( азот, закис азоту, двоокис вуглеводню);

3. легколеткіорганічні розчинники ( метиленхлорид, етиленхлорид і ін. ).

В технології фармацевтичних аерозолів частіше всього застосовують зріджені гази –фреони - 11,-12, -21, - 114.

Фреони - це газоподібні або рідкі речовини, добре розчинні в органічних розчинниках і багатьох оліях, практично не розчинні у воді, не горючі, не утворюють вибухонебезпечних сумішей з повітрям і відносно хімічно інертні. Найбільш поширеним у більшості країн світу рахуються фреон-11 ( ССl₃F) і фреон-12 ( CCl₂F₂), що застосовуються як холодоагенти в холодильниках.

Розглянемо, що являють контейнери і клапано-розпилювальні пристрої.

Для переведення лікарських речовин в аерозольний стан використовуються пристої, які працюють під тиском і вмонтовані в контейнери. Вони складається із балона, клапана і продукту (вмісту у вигляді розчину, суспензії або емульсії лікарської речовини і пропеленту, що герметично закритий клапаном із розпилювальною головкою. У балон занурена сифонна трубка, яка призначена для подачі лікарського засобу до отвору штока клапана. Клапан дозволяє регулювати дозу лікарського препарату. Над продуктом у балоні знаходиться шар газоподібного пропеленту, який чинить тиск на продукт, стінки балону і сприяє виведенню лікарського препарату.

При легкому вертикальному натисканні на головку клапана або при нахиленні клапана в бік (в залежності від конструкції клапана) із отвору в головці видається конусоподібний струмінь або стрічкоподібна маса.

В залежності від стану продукту в балоні струмінь може нагадувати туман (якщо у балоні розчин ЛР), дим або пилюку (якщо у балоні суспензія).

Стрічкоподібна маса може являти або піну, або видавлюватися у консистенції мазі, крему, емульсії.