Висновок

Отже, орієнтовно можна вважати, що нині Україна перебуває на першому етапі становлення та розвитку малого підприємництва, оскільки незважаючи на запровадження окремих нормативно-правових документів, у сфері малого підприємництва визначається необхідність подальшого формування дієвої нормативно-правової бази та забезпечення інфраструктури його розвитку.

На жаль, в нашiй країнiдуже багато перешкод малому бiзнесу. Великiподатки, якiне дозволяють розвиватися цьому виду пiдприємництва. Багато пiдприємцiв втрачають свої капiтали, збереження, прибутки через нинiшню систему, яка забирає усiстимули для подальшої дiяльностi. Знаючи, що малий бiзнес потребує багато уваги та пiдтримки уряду, все ж нiчого не роблять для покращення ситуації, яка вже стає критичною. Всi цi перешкоди унеможливлюють надiї пiдприємцiв, а також розрихлюють економiку держави, сприячи все бiльшому безробiттю та бiдностi.

Звiсно є багато крокiв, якi слiд владнати та надати їм уваги, щоб вийти зi скрутного становища.

Важливим кроком до вдосконалення систем легалізації підприємницької діяльності є розробка ряду нормативно-правових документів щодо ліцензування та патентування деяких видів підприємництва, створення єдиної вертикальної структури органів ліцензування.

Мале підприємництво є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор економіки історично і логічно ві­дігравав роль необхідної передумови створення ринкового середо­вища. Він був первинною вихідною формою ринкового господарю­вання у вигляді дрібнотоварного виробництва. Саме тому дрібното­варне підприємництво відіграло структуроутворюючу роль в історії становлення економіки конкурентно-ринкового типу. Ця специфі­ка та своєрідне функціональне призначення малого підприємниц­тва набувають особливого значення для країн, які йдуть шляхом відтворення ринкової системи господарювання. Здатність малого підприємництва до структуроутворення ринку висуває завдання його відродження та спрямовує в число першочергових заходів реформу­вання економіки України на її перехідному етапі.

У грудні 1997 р. Верховна Рада України прийняла зміни та доповнення до Закону України “Про підприємництво”, якими встановлено єдиний перелік видів підприємницької діяльності що підлягають ліцензуванню. Їх кількість скорочена з 112 до 41. Спрощено та впорядковано державну реєстрацію та після-реєстраційні процедури. Встановлено, що у видачі ліцензії може бути відмовлено тільки в разі виявлення недостовірних даних у документаціях, поданих заявником, а також у випадку неможливості здійснення заявником певного виду діяльності відповідно до ліцензійних умов. Термін дії ліцензії не може бути меншим ніж 3 роки, і може бути продовженим на новий строк за заявою суб’єкта підприємницької діяльності. Пропозиції державних органів щодо доцільності запровадження або скасування ліцензування певних видів підприємницької діяльності підлягають обов’язковій експертизі, яка проводиться спеціально уповноваженим органом.

Виходячи з вище написаного, ми можемо зробити висновок, що розвиток малого підприємництва є досить вагомим кроком для країни з ринковою економікою, якою являється Україна. Саме тому стимулювання розвитку цього виду діяльності є найбільш перспективним. Серед створених в Україні нормативних положень на особливу увагу заслуговує Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, виданий у червні 1999 року та Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва”, чинний з жовтня 2000 року та інші, що допомагають підприємцям реалізувати себе у цій сфері. Тому ми можемо сказати, що Україна все ж таки підтримує та стимулює мале підприємництво, яке за останні роки набрало великого оберту.