Таблиця 3

Структура зайнятих в народногосподарському комплексі Прикарпаття (%)

Показники	1999 р.	2000 р.	2001 р.	2002 р.
Всього зайнятих в народному господарстві області	100,0	100.0	100,0	100,0
Всього зайнятих у малому підприємництві	100,0	100,0	100,0	100,0
в т.ч. за видами економічної діяльності: промисловість, в цілому	39,3	45,5	45,8	45,9
в т.ч. на МП	21,1	22,3	23,1	24,2
сільське господарство, в цілому	20,3	18,1	16,5	16,1
в т.ч. на МП	7,7	9,2	9,9	10,5
будівництво в цілому	9,3	8,9	8,8	8,7
в т.ч. на МП	10,7	11,1	11,3	12,2
торгівля, в цілому	14,4	14,1	14,1	13,4
в т.ч. на МП	38,8	33,7	30,4	26,8
інші галузі, в цілому	16,7	13,4	14,8	15,9
в т.ч. на МП	21,7	23,7	25,3	26,3

Як бачимо, в цілому відсутні істотні розбіжності між структурою об’єму виробництва і структурою зайнятих в основних сферах господарської діяльності в краї. Звертає на себе увагу хіба що більш високі темпи зростання обсягу промислового виробництва у порівнянні з динамікою структури зайнятих, ріст чисельності зайнятих на МП у сільському господарстві і будівництві поряд із зменшенням питомої ваги зайнятих у вказаних галузях в цілому і зауважена раніше тенденція ослаблення по найважливіших показниках позицій торгівельних організацій.[7]

2.2. Досвід іноземних краї в регулюванні підприємницької діяльності

За оцінками експертів Світового банку, тільки у країнах, що розвивають­ся, існує близько 50 визначень малого підприємства. У різних країнах вико­ристовують різні класифікаційні ознаки (критерії) віднесення підприєм­ства до розряду малих. Так, у Японії такими критеріями є розмір капіталу, Чисельність працюючих та галузева належність. Згідно з чинним законо­давством до малих та середніх відносять юридичне самостійні підприєм­ства, що мають до 300 робітників, у галузях промисловості, будівництва, транс­порту, зв'язку, кредиту, комунального господарства; до 100 — в оптовій торгівлі; до 50 — у роздрібній торгівлі та сфері послуг. На практиці малі та середні підприємства поділяють на сім груп залежно від чисельності зайнятих: 1-4, 5-9, 10-29, 30-49, 50-99, 100-299, 300-499 робітників. У Великобританії у виробничій сфері фірма офіційно вважається малою, якщо в ній зайнято до 200 осіб. У більшості інших секторів економіки основним критерієм визначення малого підприємництва є показник річного обороту, який не повинен перевищувати 250 тис. фунтів стерлінгів. Кількість зайня­тих і обсяг основного капіталу — такі критерії віднесення підприємства до розряду дрібних в Італії, в Індії — чисельність зайнятих і обсяг інвестицій, а в багатьох галузях — ще й рівень використання енергії.

Суть та значення малого бізнесу полягають у тому, що він є про­відним сектором ринкової економіки; становить основу дрібно­товарного виробництва; визначає темпи економічного розвитку, струк­туру та якісну характеристику ВВП; здійснює структурну перебу­дову економіки, швидку окупність витрат, свободу ринкового вибо­ру; забезпечує насичення ринку споживчими товарами та послуга­ми повсякденного попиту, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця; має високу мобільність, раціональні форми управління; фор­мує новий соціальний прошарок підприємців-власників; сприяє по­слабленню монополізму, розвитку конкуренції .