Тема 6. Сутність і основні поняття менеджменту підприємства

1. Поняття менеджменту

2. Управління як система

3. Рівні управління (піраміда менеджменту)

4. Методи управління

Самостійно: Принципи управління

1.

Поняття менеджменту має американське походження і не перекладається на іншу мову дослівно. Англійське слово «to manage» (керувати) походить від латинського слова «manus» (рука). Спочатку дане поняття використовувалося для визначення вміння керувати конем, пізніше - вміння володіти зброєю. З часом воно закріпилося у військовій практиці і почало означати вміння керувати підрозділом чи групою людей.

Оксфордський словник трактує поняття менеджменту як владу і мистецтво керувати людьми.

У вітчизняній практиці менеджмент визначається як функція управління, яка забезпечує умови для ефективної роботи зайнятих в організації працівників і отримання результатів, що відповідають встановленим цілям організації.

Більш лаконічний є визначення:

Управління як поняття є більш широкою категорією ніж поняття менеджменту, так як застосовується у різних сферах людської діяльності (наприклад, управління автомобілем, управління регіоном, управління в біосистемах тощо). Поняття менеджменту застосовується лише до управління соціально-економічними процесами на рівні підприємства, діючого в ринкових умовах господарювання.

Менеджмент як науку почали розглядати в кн. XIX ст. Батьком наукового менеджменту вважають Ф.Тейлора, який в своїй праці «Принципи наукового менеджменту» - визнав менеджмент наукою, довівши, що в управління можна застосовувати соціально-економічними закони і принципи.

А.Мескон: «Менеджмент - наука, практика і мистецтво управління підприємством»

Як наука - це самостійна галузь знань, які мають свій предмет, проблеми, методи і способи їх вирішення.

Як практика - це самостійний вид господарської діяльності, здійснюваний професійно підготовленими спеціалістами - менеджерами.

Як мистецтво - це вміння досягати поставлених цілей направляючи працю, інтелект і поведінку людей, котрі працюють в організації.

Ціль менеджменту - забезпечити прибутковість діяльності підприємства, завдяки раціональній організації виробничого процесу і ефективного використання кадрового потенціалу.

Види менеджменту:

Стратегічний - зосереджений на розробці цілей підприємства, прогнозуванні його розвитку та довгостроковому плануванню його діяльності.

Оперативний - реалізує плани стратегічного менеджменту шляхом організації, керівництва та контролю за поточною діяльності підприємства.

2.

Систем менеджменту - це сукупність взаємопов’язаних і взаємозалежних елементів: механізму, структури, функцій, процесу, суб’єкту і об’єкту.

Механізм управління - це сукупність функцій, форм, методів та стимулів управління, які забезпечують взаємозв’язок його підсистем.

Структура управління - це склад і підпорядкованість різних елементів, ланок і рівнів управління.

Функції управління - види діяльності менеджерів в процесі управління. як основні виокремлюють: планування, організацію, мотивацію, контроль.

Процес управління - об’єднання функцій і структури через певний механізм.

Об’ єкт управління (управляємо підсистема) - сукупність соціальних, економічних та технічних ресурсів підприємства - те, на що направлене управління.

Суб’єкт управління (управляюча підсистема) - особа або група осіб, які встановлюють цілі перед об’єктом управління і контролюють їх виконання - той або ті, хто здійснює управління.

В межах системи менеджменту виокремлюють такі його підсистеми:

Технічна - сукупність технічних засобів за допомогою яких здійснюється управління.

Технологічна - це правила і норми які визначають послідовність операцій в процесі управління.

Організаційна - складається з структури управління, положень та інструкцій за якими вона функціонує.

Економічна - це господарські і фінансові процеси і зв’язки.

Соціальна - сукупність соціальних взаємовідносин, які формуються в процесі спільної діяльності людей в організації.

3.

Ієрархія (піраміда) менеджменту - підпорядкованість ланок і рівнів управління на підприємстві. Ієрархія управління є інструментом для реалізації цілей підприємства і гарантом збереження його системи (Рис. 1).

Чим вищий ієрархічний рівень, тим більший об’єм виконуваних функцій, більше відповідальності, стратегічних рішень і доступу до інформації. Одночасно підвищуються вимоги до кваліфікації і рівень особистої свободи в прийнятті управлінських рішень.

Керівники вищого рівня - відповідають за розробку і реалізацію стратегії підприємства, за прийняття особливо важливих для нього рішень: президент компанії, міністри, ректор, директор і т.д. Найменш чисельна категорія. Їх робота є найбільш відповідальною, полягає в розумовій діяльності - прийнятті управлінських рішення.

Керівники середнього рівня - контролюють роботу нижнього рівня, оброблюють і передають інформацію керівникам вищого рівня: заступники директора, завідуючі відділами, начальники підрозділів, декани і т.д. Виконують аналітичну роботу, рівень відповідальності досить високий.

Рис. 1. Ієрархія (піраміда) менеджменту

Рівень виконання

Керівники нижнього рівня - здійснюють контроль за виробничим процесом і за використанням ресурсів (сировини, обладнання, кадрів): молодші начальники, майстри, бригадири, контролери, завідуючі лабораторіями і т.д. Найбільш чисельна категорія. Робота різноманітна, характеризується частою зміною виду діяльності з застосування фізичної праці. Рівень відповідальності не високий.

4.

В практиці менеджменту виділяють такі основні методи управління:

1. Організаційно-розпорядчі

2. Економічні

3. Соціально-психологічні

Організаційно-розпорядчі (адміністративні) методи - це способи впливу на об’єкт управління, котрі базуються на владі, підпорядкованості, дисципліні та передбачають тільки однозначне сприйняття та підкорення.

Розпорядчі методи реалізуються у формі:

• наказу,

• постанови, розпорядження,

• інструкції,

• команд,

• рекомендацій.

Економічні методи - це способи впливу на об’єкт управління, котрі базуються на використання економічних законів.

До них, як приклад, можна віднести:

• комерційний розрахунок,

• цінову політику,

• кредитування,

• інвестування,

• санкції,

• заробітна плата,

• матеріальна винагорода.

Соціальні методи - способи впливу на формування і розвиток колективу, базуються на оптимальній згуртованості його членів в процесі праці шляхом забезпечення єдності інтересів, соціальної справедливості, ініціативи і відповідальності робітників за результати їх праці.

До соціальних методів відносятьб

• колективний договір,

• правила внутрішнього розпорядку,

• моральне заохочення,

• захист соціальних прав та інтересів колективу,

• службове просування,

• регулювання міжособових відносин.

Психологічні методи - способи впливу на психіку і настрій людей, що дозволяють регулювати взаємозв’язки керівника та робітників, членів колективу між собою. Приладом психологічних методів може бути:

• переконання,

• вплив,

• особистий приклад,

• критика,

• культура управління,

• етика,

• вдосконалення морально-психологічного мікроклімату в колективі тощо.