5) Промислові райони

Форми територіальної організації – м/б центри,вузли:

найбільший вузол – Харківський – тракторне, с/г, енергетичне, Підйомно – транспортне , електротехнічне і суднобудування;

№2 – Київський – приладобудування, транспортне, для легкої та харчової;

Дніпропетровський – важке, с/г, електротехнічне;

Одеський – верстатобудування, Підйомно – транспортне, с/г М/б;

Львівський – електротехнічна, автомобільна, приладобудування;

Луганський – тепловозобудування і гірниче м/б;

Запорізький – електротехнічна та автомобільна .

М/Б райони = Харківський, Донбаський, Придніпровський. Центральний, Західний, Подільський, Південний

= 50% продукції на три райони = Донбаський, Придніпровський і Харківський ,

низький – Західний і Подільський м/б райони.

Розміщення машинобудування.

Підприємства машинобудування зосереджені нині переважно в областях з високим рівнем розвитку науково-дослідної та сировинної бази, з достатньою кількістю квалі­фікованих кадрів. Так, найбільше підприємств машинобудування роз­ташовано

в Харківській, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Львівській областях і в м. Києві = понад 70 % виробництва продукції машинобудування.

На дещо нижчих позиціях перебувають Луганська, Одеська, Миколаївська області, де за останні роки обсяги виробництва скоротилися.

Особливо низькою є частка ма­шинобудування більшості західних областей України.

6)Проблеми та перспективи розвитку

Основні проблеми машинобудівного комплексу пов'язані з обмеженим асортиментом сучасної продукції, технічною відсталістю й недостатньою якістю частини виробів.

Пріоритетними напрямками розвитку машинобудування є:

технологічна модернізація підприємств;

створення машин і обладнання нового покоління для сільського господарства, енергетики, транспорту та житлово-комунaльнoгo господарства;

збільшення обсягів виробництва складної побутової техніки, у тому числі для заміщення продукції, що завозиться з інших країн;

розробка та впровадження у виробництво конкурентоспроможних приладів, засобів зв'язку, обладнання для виробництва електроенергії за рахунок альтернативних і відновних джерел енергії; створення умов для розвитку мережі інноваційних підприємств, зокрема технопарків.

Проблеми та перспективи розвитку

= У період 1991-1999 pp. обсяги виробництва вітчизня­ного машинобудування зменшилися =

криза в господарстві країни = українські машинобудівні підприємства втратили виробничі зв'язки з підприємствами машинобудівного комплек­су колишніх союзних республік.

скоротилося фінансування окремих підприємств і цілих галузей машинобудування.

= Кризові явища в машинобудуванні були підсилені браком замовників на існуючу продукцію, а також зміною спеціалізації й асортименту виробництва багатьох машинобудівних підприємств. Проте останніми роками в галузі сталися суттєві позитивні зміни.

Співдружність виробництва і науки. За тематикою, пов'я­заною з розвитком машинобудування, працює понад сто галузевих науково-дослідних, проектно-конструкторських, технологічних інсти­тутів, близько двохсот самостійних конструкторських організацій.

Крім того, чимало машинобудівних підприємств у своєму складі мають дослідні, конструкторські й технологічні підрозділи.

Така співдруж­ність між виробництвом і наукою сприяє розвитку технополісів і техно - парків - мережі, де ефективно поєднуються прогресивні технології виробництва, зокрема у машинобудівній галузі. Прикладом такої мережі в Україні є машинобудівні підприємства м. Харкова.**

Перспективи розвитку.

1)Реформування галузі = створення нових видів підприємств і розширення міжгалузевих зв'язків.

2)потрібно урізноманітнювати асортимент продукції машинобудування = підвищенню частки галузей, що виробляють товари народного спожи­вання.

3)розвивати нові галузі й випускати нові товари машинобудування, виробництво яких було б менш залежне від імпортних комплектуючих (частка імпортних компонентів в україн­ському машинобудуванні становить понад 40 %, тим часом, наприклад, у Франції - 20 % , Японії - 14 % , у США -9,5 %).

4)Сучасна стратегія промислової політики в галузі машинобудування має бути спрямована як на потреби внутрішнього ринку, так і на роз­виток експортного потенціалу галузі.

5) Докорінна модернізація машинобудівних підприємств, їхнє техніч­не переоснащення з використанням сучасних технологій і значне підвищення якості товарів сприятимуть досягненню продукції машинобудування світових стандартів та їхньої конкурентоспроможності на зовнішньому ринку.

Перспективні напрямки розвитку машинобудування –

= створення нових видів підприємств і

= розширення міжгалузевих зв'язків,

= до­корінна модернізація машинобудівних підприємств,

= розвиток нових галузей і випуск нових товарів,

= збільшення експортного потенціалу комплексу.

в Україні діють чотири технопарки.

У 1999 р. Верховна Рада прийняла Закон «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технопарків

"Напівпровідникові технології і матеріали",

"Інститут елек­трозварювання ім. С. О. Патона"

У 2001 р. був створений технопарк «Вугільмаш», орієнтований на створення но­вих видів техніки і прогресивні технології для вугільної промисловості й підвищення безпеки праці на українських шахтах.

Науково-технологічний концерн «Інститут монокристалів» (Харків),, на базі якого створений однойменний технопарк — найбільший у Європі центр із розробки технологій одержання лазерних кристалів, а також виробів із них.

Вирощувані в Харкові кристали — цінний матеріал для ядерно-фізичного приладобудування. 4.

Формування технопарків.

Швидкий розвиток точного машинобудування (передусім електроніки) став можливим у результаті тісної співпраці між науково-дослідними установами й виробничими підприємствами.

В умовах ринкової конкуренції виникла потреба різко скоротити час від розробки виробу до його випуску. Це вдалося здійснити в технопарках (технополісах). У них практично немає територіального й часового розриву між науковими до слідженнями й виробництвом.

5