- •Міністерство освіти і науки України
- •Мета та завдання дисципліни
- •Тематичний план дисципліни
- •Список тем, винесених на самостійне вивчення
- •Тема 1. Державне управління як системне суспільне явище
- •1. Управління як суспільне явище.
- •2. Категорія «держава».
- •3. Сутність, зміст та специфіка державного управління.
- •4. Принципи державного управління.
- •Державна влада як складова державно-владного механізму.
- •Адміністративний аспект державного управління.
- •Об'єкти управлінської діяльності виконавчої влади.
- •4. Державна політика як цілеформуючий фактор діяльності державного апарату та державної служби.
- •Тема 3. Цілі, функції і функціональна структура державного управління
- •1. Цілі державного управління, їх юридичне та ресурсне забезпечення.
- •2. Поняття й види функцій державного управління.
- •3. Функціональна структура державного управління.
- •Тема 5. Сутність і зміст управлінської діяльності
- •Тема 6. Підготовка і прийняття рішень в державному управлінні
- •Тема 7. Законність і відповідальність у державному управлінні
- •Тема 8. Контроль у державному управлінні
- •2. Контроль, інституціалізований за гілками державної влади.
- •3. Громадський контроль.
- •Тема 9. Ефективність державного управління
- •1. Загальна соціальна ефективність державного управління.
- •4. Економічна оцінка ефективності функціонування органу державної влади.
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Тема 10. Конституційні засади побудови структур державного управління в україні
- •Тема 11. Система органів виконавчої влади україни: загальна характеристика, управлінські зв'язки
- •Тема 12. Центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи: права, компетенція, функції
- •Тема 13. Місцеві державні адміністрації в системі державного управління
- •Тема 14. Місцеве самоврядування і його особлива роль у державному управлінні
- •1. Правовий статус органів місцевого самоврядування в системі державного управління.
- •2. Система місцевого самоврядування в Україні.
- •Тема 15. Реформування організаційної структури державного управління в україні
- •Управлінські ситуації і практичні завдання
- •Тема 16. Організаційна структура органу державної влади
- •Тема 17. Внутрішня організація органа державної влади
- •Тема 18. Менеджмент органу державної влади
- •Тема 19. Стратегічне та ситуаційне управління
- •Тема 20. Функціональний аналіз та контролінг діяльності органу державної влади
- •Тема 21. Інформаційне та комунікаційне забезпечення внутрішньої організації органу державної влади. Зв’язки з громадськістю.
- •Практикум
- •Тестові завдання до 1 та 3 модулів тести до 1 модуля
- •Тести до 3 модуля
- •Теми індивідуальних завдань та контрольних робіт з дисципліни «Теорія та історія державного управління»
- •Рекомендована література
- •Додатки
- •Інші центральні органи та установи
Список тем, винесених на самостійне вивчення
Держава і управління Київської Русі
Галицько-Волинська держава та форми її управління
Україна під владою Литви і Польщі
Державний лад і управління в часи Української національної революції (1648-1654)
Державне управління в період Руїни
Управління і державний лад в Україні ХІХ – поч.ХХ ст.
Державне управління в Російській імперії
Державне управління та самоврядування в Австрійській імперії
Державний лад Російської імперії (поч. ХХ ст. – 1917 р.)
Українська республіка в часи Центральної Ради
Українська гетьманська держава
Директорія Української Народної Республіки
Західно-Українська Народна Республіка
Становлення радянської влади у 20-ті роки
Радянська модернізація України в 30-ті роки
Україна в роки Другої світової війни (1939-1945)
Післявоєнна відбудова України (1945-1956)
Україна в період десталінізації (1956-1964)
Україна в часи застою та загострення кризи радянської системи (1965-1985)
Україна у період перебудови і рас паду Радянського Союзу (1985-1991)
Система державного управління на початковому етапі Незалежності (1991-1994)
Управління державою у перехідний період (1994-1996)
Конституційна модель організації влади та державного управління (1996-2002)
Тема 1. Державне управління як системне суспільне явище
1. Управління як суспільне явище.
2. Категорія «держава».
3. Сутність, зміст та специфіка державного управління.
4. Принципи державного управління.
1. Управління як суспільне явище.
Потреба узгодження дій з метою одержання людиною бажаного результату діяльності зумовила появу управління. У цьому контексті управління — це цілеспрямований вплив, необхідний для узгодженої спільної діяльності людей. Управління є складним і універсальним суспільним феноменом. Процес впливу на соціум є предметом вивчення науки управління.
Управління притаманне лише складним соціальним і несоціальним динамічним системам, іманентним атрибутом яких є самоуправління, тобто здатність до впорядкування системи, приведення її у відповідність до об'єктивної закономірності, що діє в даному середовищі, до оптимізації функціонування системи. Отже управління здійснюється в системах, в яких існує мережа причинно-наслідкових залежностей, здатних у межах даної основної якості переходити з одного стану в інший. Оскільки такі системи функціонують в умовах безперервних змін внутрішнього і зовнішнього середовища, завдання управління полягає в тому, щоб якомога доцільніше і більш оперативно реагувати на ці зміни, що забезпечується своєчасною перебудовою функціональної та організаційної структур системи відповідно до притаманних їй закономірностей і тенденцій.
У науковій літературі здобуло визнання трактування управління як поняття, що характеризує впорядкування взаємодії певної множини елементів або складових природи, суспільства, самої людини. Тобто управління — це структура й функції з упорядкування, збереження і цілеспрямованого розвитку системи. Це унормовуючий процес, що підтримує систему в наперед заданому якісному й кількісному стані або переводить її в новий, більш складний стан.
Наука розглядає суспільство як цілісну, складну, динамічну самокеровану систему, розвиток якої підпорядкований об'єктивно діючим законам. Як складна система суспільство, у свою чергу, складається із підсистем різного роду (класи і нації, професійні, вікові та інші соціальні групи і прошарки, трудові колективи, громадські організації тощо) і розвивається під впливом механізмів соціальної регуляції. Соціальна регуляція полягає в тому, що кожна підсистема перебуває в полі впорядковуючих, організуючих впливів, стихійних і свідомих, з боку суспільства в цілому (його державних та інших інститутів, атмосфери суспільного життя) і впливів власних механізмів саморегуляції. Виступаючи об'єктом регулювання для суспільства в цілому, кожна підсистема є формуванням, що саморегулюється, в межах якого об'єкт і суб'єкт регулювання або збігаються, або розділені. В останньому випадку діють інституціоналізовані або неформальні органи управління підсистемою, наприклад орган управління громадської організації.
Управління зазвичай здійснюється в системах «людина — техніка», «людина — технологія», «людина — природа», «людина — техніка (технологія) — природа» та ін., але відбувається це саме тому, що в них первинною, «керуючою» складовою виступає людина, та й створені вони з метою обслуговування інтересів саме людини. Отже, управління як суспільне явище — це свідома діяльність, свідоме регулювання (впорядкування) суспільних відносин.
Управління знаходиться в низці явищ «другої» (штучної) природи, які виникли і розвинулись протягом всієї історії людської цивілізації. Воно утворене людьми з метою свідомої саморегуляції їх життєдіяльності й залежить від стану суспільства, його закономірностей і форм, ідеалів і цінностей, від рівня розвитку й організації людського потенціалу.
Управління є необхідною функцією суспільного життя. Його мета полягає в організації спільної діяльності людей, їх окремих груп та організацій, в забезпеченні координації і взаємодії між ними, а його суть — у здійсненні керуючого впливу на певні об'єкти. Тому управління виступає однією з найскладніших, найвідповідальніших сфер практичної інтелектуальної діяльності людей. Це сфера, від стану якої в основному залежать добробут суспільства, доля кожної людини. В управлінні як суб'єктом, так і об'єктом управлінського впливу виступає людина.
Найбільш адекватно суть управління визначається через термін «вплив», який вказує на головне в управлінні — момент впливу на свідомість, поведінку і діяльність людей. Якщо немає дієвого впливу, який би забезпечував досягнення певної мети, то немає й управління.
Відправними засадами в управлінні виступають цілі, інтереси, знання, думки, прагнення і сподівання людини. Для того, щоб стати реальністю, управлінський вплив обов'язково має містити в собі цілеспрямування, тобто телеологічний момент, організаційний момент — спрямовувати і практично забезпечувати взаємодію людей, а також регулюючий – конкретно регулювати поведінку і діяльність кожного з учасників.
Відповідно, управління є цілеспрямовуючим, організуючим і регулюючим впливом людей на власну суспільну, колективну і групову життєдіяльність, який здійснюється як безпосередньо (у формах самоуправління), так і за допомогою спеціально створених структур (держави, громадських об'єднань, партій, спілок, асоціацій, фірм тощо).